Розділ 2
ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ В.Д. ОТАМАНОВСЬКОГО
Аналіз наукових праць В.Д.Отамановського дає можливість заглянути у глибинний
внутрішній світ визначного українського вченого-історика, культуролога і
гуманіста, який всього себе до останку присвятив благородній меті – звільненню
людини від себе самої, від усього того у ній, що заважає їй жити повноцінним
людським життям і творити навколо себе справжні людські відносини. Спадщина
вченого допомагає зрозуміти, що навколишній світ міжлюдських взаємин, як і
суспільство в цілому, є проекцією внутрішнього світу людини, яка, творячи себе,
творить і своє майбутнє. Діяльність В.Д.Отамановського свідчить про те, що
людина не є пасивним продуктом соціуму, його функцією, що достеменне творення
суспільства єдино можливе через конкретну людину. Таке бачення соціального
світу приваблювало В.Д.Отамановського з ранніх початків його наукової праці.
Вже ранні твори вченого містять помітні ознаки його звернення до нового
світогляду, який виразно намітився у світовій суспільній думці починаючи з
другої половини ХІХ століття і все відчутніше виявляв себе у ХХ столітті,
неухильно набуваючи характеру провідної і визначальної тенденції.
В.Д. Отамановський органічно прийняв жовтневий переворот у суспільстві і став
провісником та активним прихильником нових ідей в гуманістиці, їх провідником у
тих галузях знання, які він обрав змістом свого життя. Учений не просто стояв
біля витоків українського краєзнавства, він був засновником у ньому окремих
важливих напрямків, зокрема, поділлєзнавства.
В.Д. Отамановський був одним із тих, хто стверджував в обраній галузі нове
знання світорозуміння, нову соціальну філософію. Виявив себе як реформатор
широкого плану. Вихідною ідеєю і головною метою для нього стало реформування
суспільства на нових, достеменно гуманістичних засадах – на засадах визнання
конкретної людини і її конкретного життя субстанцією суспільства і суспільного
життя. На ґрунті такого світогляду формується нове інструментальне розуміння
історичного краєзнавства України як певної синтетичної цілісності, як засобу
вивчення і виховання людини – суб’єкта суспільного життя, перетворювача і
творця суспільства, безпосередньої передумови і середовища його існування. З
роками В.Д.Отамановський все більше переконується в тому, що праця в галузі
історичного краєзнавства України не є самодостатньою, що ця галузь знання
стверджує своє право на існування через свій соціотворчий зміст.
В.Д.Отамановський самовідданою творчою працею здійснив високий подвиг ученого,
розробивши ряд краєзнавчих проблем і особливо в царині історії України –
дослідивши Вінницю та інші українські міста Правобережної України як політичне
та соціокультурне явище в ХІІІ-ХУІІІ століттях. Його дослідження ґрунтуються на
тій новій соціальній філософії, що досить переконливо утверджується нині в
усьому світі і служить світоглядною основою демократичного повороту у розвитку
суспільства. Ця філософія виходить з краєзнавства, що все пильніше вдивляється
у внутрішній світ людини, який є істинним осереддям її індивідуальності, і
розглядає цей світ у процесі становлення і розвитку людини, її психології і
культури. Вона розбудовується на засадах гуманістичної традиції у історичному
краєзнавстві (оновленої і осучасненої). У своєму збагаченому і осучасненому
змісті ця традиція містить нове бачення суспільства і людини. Історичне
краєзнавство В.Д.Отамановського ставить перед собою завдання сприяти
становленню людини, здатної жити повноцінним свідомим життям в умовах
громадянського, відкритого, правового і демократичного суспільства, стосунки в
якому будуються на засадах конкретного гуманізму і взаємної толерантності,
особистісної самоусвідомленості і розвиненої відповідальності людей.
В.Д. Отамановський був невтомним трудівником на ниві обраної ним ділянки знання
– історичного краєзнавства. Вже з молодих років він проявив себе як просвітник,
що пропагував своїм учням і українським читачам новітнє слово європейської і
світової гуманітарної науки. У своїх статтях і підручниках, у викладанні в
українських, а згодом і російських вищих навчальних закладах він щедро ділився
тими знаннями, які набув під впливом видатних українських вчених-педагогів у
Київському політехнічному інституті (І.І.Шмальгаузен, М.М.Воскобойников,
Є.П.Вотчал, В.Л.Кірпічов), у різних наукових і просвітницьких осередках цього
закладу, а пізніше у Віденському та Берлінському університетах, вивчаючи
іноземні фахові першоджерела. Цей бік його наукової діяльності повною мірою
розкриває під час багаторічної педагогічної праці ученого у Вінниці, Казані,
Сімферополі, Саратові та інших містах. Все, до чого виявляв інтерес
В.Д.Отамановський, він всебічно й глибоко критично осмислював, щоб це в
подальшому слугувало підставою для дальшої творчої роботи. В історичному
краєзнавстві Поділля учений виявив себе як початківець, який активно долучився
до його розвитку. Він став творцем нових напрямів у поділлєзнавстві:
пам’яткознавстві, музеєзнавстві, бібліотекознавстві, бібліології, історії науки
та освіти.
Однак, не тільки наукова спадщина викликала у нас великий інтерес, не менше
пізнавальне значення мало знайомство з ученим, як з особистістю. В діяльності
В.Д.Отамановського яскраво проявилися риси талановитого науковця, чудового
педагога і організатора науки. Тепер відомо, що “своїм впливом він охоплював
історико-краєзнавче вивчення Поділля, концентрував і популяризував літературу
про наш край у Вінницькій філії Всенародної бібліотеки Всеукраїнської Академії
наук, у Кабінеті вивчення Поділля об’єднав кращі сили дослідників, сприяв
публікації їхніх творі
- Київ+380960830922