РОЗДІЛ 2. фізико-географічна та ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ.
ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Географічне положення, рельєф, клімат, ґрунти, екологічна характеристика
району досліджень
Географічне положення району досліджень. Місто Запоріжжя розташовано у
південно-східній частині України, на рівнині між Придніпровською і
Причорноморською низовиною, у нижній течії Дніпра, там, де русло річки
поділяється на два рукава островом Хортиця. Запорізька область і її обласний
центр лежать у степовій зоні південноукраїнської чорноземної смуги, яка сильно
підпадає антропогенному впливу [234].
Геоморфологічна будова. В геоструктурному відношенні територія міста і області
знаходяться у межах двох регіонів: Українського щита (більша частина) і
Причорноморської западини (південно-західна частина). У геологічній будові щита
основну роль відіграють докембрійські метаморфічні та інтрузивні породи
(граніти, гнейси, лабрадорити, амфіболіти тощо), перекриті чохлом осадочних
порід. В багатьох місцях Запорізької області вищенаведені породи виходять на
поверхню. Довжина Українського щита понад 1000 км, ширина – від 100 до 250 км,
площа – 180 тис.км2. Північний схил Причорноморської западини складено
осадочними мезозой-кайнозойськими відкладами, потужність яких зростає на
південь, у напрямку похилу фундаменту, до 300 м. Антропогенові леси і лесовидні
породи утворюють на обох структурах майже суцільний покрив, за винятком
річкових долин, де поширені алювіальні комплекси і місцями відшаровуються
корінні породи [8].
Рельєф. Поверхня Запорізької області – хвиляста рівнина, розчленована
яружно-балковою сіткою. Перевищення відносних висот становить близько 100 м. У
її південно-західній частині розташована Придніпровська низина, для якої
характерні коливання абсолютних і відносних висот. У рельєфі переважають
ерозійно-акумулятивні та лесові акумулятивні рівнини, погорбовані, порізані
глибокими улоговинами, ярами, річковими долинами. На півдні Придніпровська
низина переходить у Причорноморську, в межах якої подекуди трапляються
блюдцеподібні зниження й поди, діаметром до кількох кілометрів і завглибшки до
10–20 м. На південному сході розташована Приазовська височина (висота до 324
м), для якої характерно поширення ізольованих підвищень (горбів) – так званих
кам’яних могил у місцях високого залягання кристалічних порід. У формуванні
рельєфу місцевості цього району важлива роль належить діяльність людини [234].
Ґрунтовий покрив. Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи звичайні
на лесових породах і чорноземи південні на лесах, які змінюються у напрямку на
південь каштановими, солонцюватими ґрунтами. Ґрунти майже повністю розорані.
Механічний склад ґрунтів головним чином важкосуглинковий і глинистий [8].
Клімат м. Запоріжжя помірно континентальний з малосніжною, порівняно холодною
зимою та жарким посушливим літом, формується під впливом морських повітряних
мас, які надходять з Атлантичного і Північного льодовитого океанів, і з часом
трансформуються у помірно-континентальні. Арктичні повітряні маси, що надходять
з півночі і північного сходу, приносять похолодання. Іноді вони, пересуваючись
на південь, швидко прогріваються і спричиняють суховії [55].
Літо сухе, жарке, з великою кількістю сонячних днів. Зима помірно холодна,
м’яка, з частими відлигами, значні морози бувають рідко. Перша половина осені
суха, тепла, а у другій половині спостерігаються тривалі тумани і зростає
кількість хмарних днів, поступово збільшується кількість опадів, які носять
обложний характер. Весна характеризується нестійким температурним режимом і
нерідко супроводжується поверненням холодів і вторгненням хвиль тепла, що
створює мінливі умови погоди. Середньорічна температура повітря у м. Запоріжжя
дорівнює 7,9–9,6 єС. Найбільш холодний місяць – січень, його середня
температура коливається від –7,4 до 0,6 єС (абсолютний мінімум –39 єС). Самий
теплий – липень, середня температура від +25,0 до +21,4 єС (абсолютний максимум
+41 єС). Амплітуда річних коливань температури складає 80 єС, що типово для
континентального клімату. Тривалість безморозного періоду – 160–175 діб,
тривалість вегетаційного періоду – 201–220 діб за рік. Сума активних температур
вище 10 єС – 3000–3100 єС [252].
Починаючи з травня по вересень надходить тропічне повітря, що спричиняє суху
погоду. Циклони забезпечують переніс вологих і теплих повітряних мас,
антициклони – переніс холодних повітряних мас. Переважною формою циркуляції є
циклонічна діяльність помірних широт. Кількість циклонів в середньому за рік –
70, частіше спостерігаються з листопада по травень.
Протягом року за середніми даними випадає близько 350–470 мм опадів, найбільша
їх кількість спостерігається у червні-серпні, найменша – у лютому-березні. У
роки проведення досліджень їх кількість коливалась від 858,0 до 494,2 мм
(додаток А.1). За рік зафіксовано у середньому 115 діб з опадами, які дають не
менше 0,1 мм води, а їх кількість зі значними опадами (10 мм і більше) – 16.
Сума опадів за період з температурами вище 10 єС – 232–250 мм. Зими зі стійким
сніговим покривом спостерігаються рідко [252].
Запорізька область та її обласний центр належать до посушливої, агрокліматичної
зони. Взимку середня місячна відносна вологість досягає найвищих значень, її
середній показник – 87,4 %. Влітку відносна вологість становить – 64,0 %.
Переважна кількість вологи надходить з Атлантики. Інтенсивність випаровування
перевищує кількість опадів, тому у м. Запоріжжя недостатнє зволоження.
Гідротермічний коефіцієнт складає 0,8–0,9. Опади протягом року визначаються,
головним чином, циклонічною діяльніст
- Київ+380960830922