РОЗДІЛ 2
ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ РІЗНИХ ТИПІВ
ФРАНЦУЗЬКОЇ АРГОТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ
2.1. Відтворення семантико-словотвірної специфіки одиниць французького арго
Лінгвістична теорія перекладу вивчає співвідношення одиниць вихідної і цільової
мов не ізольовано, а у текстах визначеного типу (першотворах та їх перекладах).
Це особливо стосується кореляції французьких арготизмів та їх перекладацьких
субститутів у ТП. Зіставне вивчення вихідного тексту і тексту перекладу може
охоплювати різні сторони формальної чи змістової структури таких текстів. У
цьому підрозділі розглядаються питання перекладу фонетико-орфографічних,
структурно-морфологічних, лексико-семантичних особливостей одиниць ФА.
2.1.1. Переклад структурно маркованих арготизмів
На важливість розгляду можливості передачі формальних особливостей іншомовних
одиниць мовою перекладу звертають увагу дослідники Д. Селесковіч [225, с. 101],
О. Чередниченко [171], Р. Зорівчак [67; 68], О. Медвідь [111], О. Ткаченко
[160], Ю. Собков [148] та ін. Форма є важливою з точки зору перекладу не лише
сама по собі, а тому, що «форма і є зміст» [80, c. 22]. Оскільки стиль або
художня форма оригіналу завжди є змістовною, то будь-яка її модифікація,
безумовно, впливає на сприйняття основного дискурсивного змісту [171, c. 91],
зокрема французької прози з АК.
Особливе місце у теорії і практиці перекладу займають проблеми подолання
труднощів морфологічного, морфологічно-синтаксичного, лексико-синтаксичного
характеру при відтворенні елементів ФА. Формальні особливості арготизмів
докладно описані нами у п. 1.3. Увага до конотативного компонента у семантиці
граматичних і словотворчих форм є необхідною умовою повноцінного перекладу [67,
c. 158]. Це особливо стосується арготичних утворень, що відображають
своєрідність мови-джерела та не мають безпосередніх відповідників у цільовій
мові, на позначення яких використовуємо термін «структурно-конотативний
арготизм», який вибудовуємо з перекладознавчого поняття «структурно-конотативна
реалія», запропонованого Р. Зорівчак [67, c. 157]. Тому під поняттям
структурно-конотативний арготизм (СКА) розуміємо особливі словотворчі форми, що
несуть значний заряд національно маркованої народно-мовної експресії та
обов’язково додаткову інформацію. СКА вирізняються узагальненим характером та
значно біднішими і скромнішими можливостями щодо відтворення їхніх функцій
засобами цільової мови. Р. Зорівчак справедливо вказує на обмеженість способів
передачі структурно-конотативної маркованості іншомовних лексем, зокрема
реалій, які «або зовсім не відтворюють, або відшукують для них аналог на
граматичному чи лексичному рівні, або ж вдаються до найбільш загального методу
– контекстуально-функціональної компенсації» [67, c. 160]. Можливості
трансплантації французьких СКА з часом, у міру зростання кількості та якості
перекладів, будуть розширюватися. Цілком ймовірно, що у недалекому майбутньому
перекладачі віднайдуть серед потенційних можливостей української мови засоби,
які можна буде активізувати для хоча б часткового відтворення деяких
французьких СКА. Це постає перспективним, адже складність перекладу певного
словотвірного явища не означає категоричної неможливості передати бодай
частково поняттєву інформацію, що певною мірою зумовлюється, на думку
Р. Зорівчак, мовною універсалією – здатністю мовних одиниць до варіювання [67,
c. 176].
Основним завданням перекладача для досягнення адекватності є вміле використання
різних перекладацьких трансформації, тобто перетворень, за допомогою яких
здійснюється перехід від одиниць першотвору до одиниць перекладу. За характером
відхилення від міжмовленнєвих відповідностей Л. Латишев вирізняє такі
перекладацькі трансформації: лексичні (зміна прямих словесних відповідностей);
стилістичні (відхилення стилістичного забарвлення субститута); морфологічні
(заміна однієї частини мови іншою чи декількома); синтаксичні (зміна
синтаксичних функцій слів і словосполучень); семантичні (заміна не тільки форми
вираження змісту, але й самого змісту, а також деталей, за допомогою яких
описана ситуація); змішані [94, c. 180-184]. Серед граматичних трансформацій,
окрім морфологічних та синтаксичних, Ю. Собков виокремлює ще й словотворчі
[148, c. 361], що має особливу вагу при перекладі СКА.
Розглянемо докладно можливі шляхи відтворення СКА. Прикметною рисою
французького арготичного мовлення є велика кількість спеціальних афіксів,
переважно суфіксів (див. докладніше у п. 1.3.), за допомогою яких можна
експресивно передати денотативну семантику і найтонші відтінки почуттів, оцінку
й арготичне забарвлення. Так, у зіставленні оригіналу Р. Мерля [297]: «Mais ils
[les Fritz] te les prendront tes godasses» [297, c. 166] з перекладом
П. Соколовського: «Вони [фріци] просто заберуть у тебе твої шкарбани, та й усе»
[276, c. 112] засвідчується намагання перекладача трансплантувати не стільки
формально-морфологічні особливості АЛ (суфікс -asse), скільки запропонувати
функціональний відповідник з українського просторіччя. Це свідчить про
малоймовірність передачі деяких афіксальних маркерів, адже П. Соколовський не
знайшов засіб для відтворення форми арготизму, хоч і досить вдало відтворив
функцію просторічності АЛ godasses. Однак і в перекладі П. Соколовським
«Уікенда на Південному березі» Р. Мерля простежуємо нейтральні українські
субститути французького godasse, що зумовлюється мовними труднощами відтворення
арготизмів. Наприклад, Il se leva et piйtina les cendres fumantes du foyer de
ses grosses godasses [297, c. 226]. – Він підвівся й затоптав багаття своїми
величезними черевиками [276, c. 154].
Я
- Київ+380960830922