РОЗДІЛ 2.
ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА У 20-30-Х РОКАХ ХХ
СТ.
2.1. Місце Волині у господарській структурі Річпосполитої та чинники, що
визначали інвестиційну привабливість регіону
Наприкінці Першої світової війни народи Східної Європи отримали шанс створити
незалежні держави, із якого скористалися австрійці, угорці, фіни, поляки,
українці тощо. Газета “Вільна думка”: “Страшна світова війна, що великою бурею
охопила пів світа, зруйнувала життя мільйонів людей. Мільйони полягли у боях,
мільйони калік блукають світами. Мільйони людей вернулися з війни з
спустоше-ними душами, - вони стратили на війні найкращі людські почуття,
найкращі люд-ські бажання, мрії й поривання. Пустка зосталася в їх душах і в
цій пустці осели-лися страшні напівзвірячі почуття, які стільки лиха принесли
вже з собою”[15, c.1]. Однак в силу історичних колізій та волі іноземних
держав, з одного боку - дозволу від 1919 р. Верховної ради Паризької
конференції на окупацію цих територій, з іншого – згідно з договором Радянської
Росії і Польщі від 1921р., західноукраїнські території опинилися під
юрисдикцією Річпосполитої. Із метою інкорпорації ново приєднаних територій
польський уряд у 1920 р. замінив назви “Західна Україна” та “Східна Галичина”
на “Східна Малопольща” або “східні креси”[12, с.130]. Ю.Піл-судський,
перебуваючи на Волині у січні 1920 р. заявив: “Креси це зустріч одного народу з
другим, однієї культури з другою, одного виховання з другим. Тому найтяжчим
мистецтвом для всякої кресової політики є здобути міцну пошану для легальної
влади. Якщо в цілому світі в кресовій політиці панує нечесність, я хотів би,
щоб наша кресова політика була політикою чесною”[130, с.1]. Сподівання
непольських народів на справедливу кресову політику не виправдалися. Ще у
1900р. І.Я.Франко у “Народній програмі” твердив: “Народ, котрий не має своєї
держави, не має в своїх руках, так сказати, ключів до власної комори, не може
сам рішати про свої доходи, ані свої видатки”[131, с.214].
Інвестиційне середовище Волині у 1920-30-х рр. формувалося під впливом
зовнішніх та внутрішні чинників (рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Чинники інвестиційного клімату міжвоєнної Волині
Тісне переплетення загальнопольських та регіональних умов визначали
господарський розвиток краю. Однак саме внутрішні чинники відіграли доміну-ючу
роль у структуризації господарського комплексу Волині.
Волинське воєводство, утворене на західних землях колишньої Волинської губернії
Російської імперії, стало однією із чотирьох адміністративних одиниць “Східної
Малопольщі”. Площа краю 35754,1 км2, або 3449000 га[116, арк.2]. Основні
адміністративні чинники розвитку регіону подає Е. Рюле ( табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Порівняння площі, адміністративного устрою та кількості населення регіонів
Польщі на 01.01. 1937 р.
Воєводства
Площа,
в тис. км.2
Адміністративні
одиниці
Кількість населення за
переписом 1931 р. в тис. чол.
повіти
міста
села
разом
міста
села
Польща
388,6
264
603
3133
32170,3
8785,6
23130,2
Центральні
137,8
92
223
1290
13377,3
4463,3
8914,0
Східні
124,4
37
59
365
5551,0
788,9
4762,1
Волинське
35,7
11
22
103
2085,6
276,5
1809,1
Джерело: [277, с.5].
Із таблиці видно, що територія Волинського воєводства складає 1/3
західноукраїнських земель, або 1/11 території Польщі. В адміністративному
відно-шенні край включав 10 повітів, а з 1931 р. - одинадцятий (Сарнівський).
Волинь була переважно сільським краєм. Газета “Волинське слово ” у 1939 р.
писала: “Волинь – це не тільки хутори, не тільки села. Поміж ними вкраплені
міста і містечка”[13, с.1]. У краї знаходилася 1/3 міст східних воєводств та
1/27 міст Польщі, великих міст не було. У господарському звіті воєводи за 1930
р. за чи-сельністю мешканців міста поділено на п’ять категорій: менше 1тис.
чол., 1-2 тис. чол., 2-тис. чол., 3-9 тис. чол., більше 9 тис.[46, арк.18].
Кількість жителів Волині складала приблизно 1/3 населення українських
територій, або 1/15 громадян Польщі. Із них, згідно з переписом 1921р. сільські
жителі складали 81,7%[48, арк.19], а за переписом 1931р. – 86,7 % [13, с.1]. За
свідченнями С. Борисовича, на 1939 р. у селах проживало 88% населення
Волині[254, с.104]. Зростання частки селян у загальній структурі населення
регіону на 6,3%, на наш погляд, можна пояснити демографічними чинниками:
природним приростом, який вищий на селі та пересе-ленням польських колоністів
переважно у сільську місцевість.
Важливими чинниками розвитку регіону є густота населення. Аналіз дина-міки
заселеності волинських територій здійснювався на підставі переписів 1921 р. та
1931р. (див дод.А). В цілому густота населення Волині була невисокою і
скла-дала 92% західноукраїнських, або 70% загальнопольських показників (рис.
2.2.)
Рис. 2.2. Порівняння густоти населення у повітах Волинського воєводства
Як видно на діаграмі, у досліджуваний період сталися певні демографічні зміни.
Густота населення Волині на 1 км2 зросла на 18%, однак не змінилося розселення
по повітах, найбільш заселеними були Кременецький, Рівненський, Здолбунівський,
а незаселеними - Любомильський, Ковельський, Костопольський, Сарнівський.
Специфіку розселення по повітах, на нашу думку, можна пояснити
природно-географічними особливостями краю.
Волинські землі включали три географічні зони: південно-східну, із озна-ками
степової зони; Мале Полісся, котре було рівнинним, зрідка мало заболочені
території та ліси; північну, або Волинське Полісся, яке мало підмоклі піскові
та глиняні ґрунти. Розділити волинські повіти за географічними зонами
неможливо, з
- Київ+380960830922