РОЗДІЛ 2
НАУКОВО–ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ О.ПОТЕБНІ У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОГО РУХУ В
УКРАЇНІ ХІХ СТОЛІТТЯ
2.1. Формування світоглядно–педагогічної позиції О.О.Потебні
Видатний український мислитель О.Потебня народився 10 (22) вересня 1835 року на
хуторі Манів, неподалік від села Гаврилівка Роменського повіту Полтавської
губернії (тепер село Гришине Роменського району Сумської області), у родині
штабс–капітана у відставці Опанаса Юхимовича Потебні. За бажанням матері Марії
Іванівни сина назвали Олександром.
Його прізвище походить від прізвиська одного з предків, отримане, ймовірно, у
середовищі військових вершників. У праці “К истории звуков русского языка:
Этимологические и другие замечания” (Варшава, 1883) [156] О.Потебня,
розглядаючи іменник потебня, вказував на його зв’язок зі словом тебеньок
(тебеньки) зі значенням “шкіряні лопаті з боків козацького сідла”.
На сьогодні автобіографія О.Потебні – єдине надійне джерело, яке подає
відомості про особисте життя. У ній О.Потебня підтверджує своє українське
походження.
У 1839 році хутір Манів був проданий і родина Потебень переселилася в Ромни, де
на той час діяло чотири школи, в яких навчалися переважно діти заможних
козаків, міщан, купців. Більшість же місцевого населення залишалася
неосвіченою. Не особливо покращилося становище й з відкриттям у 1806 році за
урядовим “Статутом навчальних закладів, підпорядкованих університетам” (1804)
Роменського повітового училища.
У Ромнах промайнуло п’ять років дитинства Олександра, хоча більшість часу
хлопець проводив на хуторі у своєї бабусі Маркової, від якої він вперше почув і
на все життя запам’ятав безліч українських пісень, оповідань, переказів,
легенд. У родині Потебень знали й шанували народну творчість. У цьому
відношенні немалий вплив на молодого Потебню справив рідний дядько по батькові
Харитон Юхимович. Свого дядька О.Потебня згадує в автобіографії, розповідаючи,
що Х.Ю.Потебня молодою людиною був убитий на Кавказі в 1830–х роках, що він
знав багато мов: арабську, перську і кілька кавказьких. О.Потебня вбачав
схожість у мовознавчих інтересах дядька і власних.
У 1844 році Олександр Потебня вступив на навчання до Роменської чоловічої
гімназії, де викладав його дядько по матері Олексій Іванович Марков. В родині
дядька Олександр проживав з семирічного віку. За статутом навчання у гімназії
було розраховано на 7 років, вивчали Закон Божий, священну історію, російську
мову зі слов’янською і словесність, польську мову і словесність, латинську,
грецьку, французьку, німецьку мови, математику, географію, статистику,
каліграфію, креслення, малювання. Викладання здійснювалося переважно польською
мовою. О.І.Марков викладав російську мову і словесність, відзначався щирістю,
задушевністю [249, 13].
Вивченню російської і польської мов у гімназії приділялося багато уваги. У
нижчих класах учні мали опaнувати граматику; у п’ятому класі – загальні правила
риторики і частинні стосовно оповідань, повістей, прози філософської; у шостому
– науку про віршоскладання і ліричну поезію; у сьомому – поезію епічну й
драматичну та історію російської літератури.
Для заохочення учнів до занять російською мовою в гімназії були запроваджені
“золоті книги” і встановлені нагороди за відмінні успіхи у знаннях російської
мови; кращі твори читалися авторами на урочистостях. Від випускників гімназії
вимагалося вміння написання досконалого твору російською мовою і складання
ділових паперів.
У нижчих класах учитель повинен був навчити дітей правильно читати російською
мовою, використовувався підручник “Начальные основания языка русского”.
Найважчим було засвоєння польськими дітьми наголосу у російських словах, тому
застосовувалося хорове читання – учитель називав слова, учні повторювали,
намагались виразно вимовляти кожний звук; цю звичку виразно промовляти кожний
звук О.Потебня зберіг на все життя. Вже у першому класі учнів навчали
транслітерації з російської мови на польську і навпаки. Відсутність зубріння,
творча атмосфера на уроках російської мови і словесності сприяли активізації
пізнавального інтересу учнів.
Володіння російською і українською мовами з раннього дитинства мало у
майбутньому принципове значення для О.Потебні, оскільки українська мова
забезпечувала йому почуття природного зв’язку з найкращими зразками
слов’янської народної поезії (не випадково у своїх аналізах пісенної творчості
він найчастіше звертався до українських текстів), разом з тим, російська мова
була для нього мовою науки, повсякденного спілкування. “Полілог” мов виявився
винятково конструктивним у становленні світоглядної позиції майбутнього
науковця, окресленні його пошуково–творчих орієнтирів.
Гімназію Олександр Потебня закінчив не тільки з відзнакою, але й з прекрасними
знаннями польської, німецької, латинської мов. У подальшому він натхненно
використовував представлені можливості для освоєння мов. Відряджений
Міністерством освіти у 1862 році за кордон для ознайомлення з європейським
наукознавством, О.Потебня займався вивченням санскриту у Берлінському
університеті, а під час подорожі слов’янськими країнами вивчав чеську,
словенську і сербо–хорватську мови.
Період ХІХ століття відрефлексований в історії як час модернізації
європейського суспільства, його трансформації в індустріальну цивілізацію,
панування ідеології націоналізму та лібералізму у суспільно–політичному житті,
піднесення національно–визвольних рухів європейських народів, становлення нових
держав–націй – Греції (1830), Бельгії (1831), Румунії (1862), централізованих
Італії (1870) та Німеччини (1871). У другій половині ХІХ ст. ви
- Київ+380960830922