Ви є тут

Еколого-популяційна характеристика рослинного покриву відвалів вугільних шахт у Донбасі (життєвість, динаміка, прогнозування).

Автор: 
Агурова Ірина Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U004523
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
КЛІМАТИЧНІ УМОВИ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Кліматичні умови Донбасу
Південний Схід України характеризується своєрідними природними умовами і
високим ступенем антропогенного навантаження у зв’язку з діяльністю людини, що
спрямована на перетворення середовища. Дослідження рослинності, едафотопу на
відвалах вугільних шахт не можуть проводитись без урахування кліматичних
особливостей регіону дослідження взагалі та мікрокліматичних особливостей на
самих відвалах.
Донецька область знаходиться на південному сході України і займає площу 26.5
тис. км2 [28].
Згідно з кліматичним районуванням, Південний Схід України відноситься до
континентальної степової області помірних широт [3]. Територія достатньо
забезпечена теплом і світлом: кількість годин сонячного сяяння досягає 2000 на
рік. Над територією східної частини степової зони переважають континентальні
маси повітря. Водні басейни Азовського, Чорного і Середиземного морів чинять
незначний вплив на клімат степів України. Річна кількість опадів коливається в
межах 410 – 540 мм, з яких на період з температурою вище 10єС припадає 270 –
310 мм, середньорічна кількість опадів сильно змінюється з роками. Нерівномірне
випадіння опадів пов’язане з атлантичними повітряними масами і південними
циклонами. Найбільша кількість опадів у вигляді злив і гроз, але ж з довгими
посушливими періодами між ними припадає на червень-липень. Загальне випарювання
вологи складає 700 – 800 мм на рік. Середня відносна річна вологість повітря
складає 71 – 75%, середньомісячна липня – 55 – 61%, кількість посушливих днів
(з відносною вологістю повітря нижче 30%) – 38 – 59%.
Найхолодніший місяць – лютий (середньомісячна температура повітря в різних
частинах регіону складає від –5,2є до –8,2єС, найтепліший – липень (температура
від 21,0єС до 22,7єС). Різниця між середніми температурами взимку і влітку
складає 28 – 30єС, а між абсолютним мінимумом і максимумом – досягає 80 – 82єС
і є найбільшою для України.
Зима часто тепла, зовсім без снігу чи малосніжна, з нестійкими температурами,
часто дощами, ожеледицею, характерна мінлива погода в зимовий період; кількість
днів з морозами 130-145 на рік, але заморозки бувають навіть в травні і
вересні. Літо часто спекотне, сухе, термін його складає 100-120 днів. Посухи і
суховії різної інтенсивності і довготи відмічаються практично щорічно [150,
166, 183, 236].
Територія Донбасу відноситься до території Центрального степу. Великий вплив на
мікроклімат і зволоженість територій чинить рел’єф, на схилах різної експозиції
істотно змінюється ступінь дії вітру.
Цей регіон знаходиться під постійним впливом Атлантичного океану і
континентальних просторів Азіатського материка. Значний вплив чиниться з боку
Донецького кряжа, з підвищеною частиною якого пов’язано підвищення температур,
опадів і снігового покриву. Дуже частими в Донбасі є вітри.
Особливості рел’єфу, клімату, геологічної будови обумовили значну строкатість
і вертикальну поясність грунтів. Територія Донбасу відноситься до південної
окраїни чорноземної зони. На процес грунтоутворення і розповсюдження грунтів
вплинули різноманітність клімату у зв’язку з вертикальною зональністю. На
найбільш підвищеній частині Донецького кряжа з підвищеним зволоженням
переважають глибокі чорноземи. Не менше 90 відсотків складають грунти
чорноземного типу, опідзолені і піщані, іншу частину складають грунти
відшарувань гірських порід.
Рівнинна частина Донбасу вкрита мало- і середньогумусними чорноземами на
лісовидних суглинках. В межах Донецького кряжа є розповсюдженими
середньогумусові чорноземи. На північному сході і сході Донбасу – міцні
чорноземи.
Аналіз погодних умов в період основних досліджень в період 2001-2004 рр.
дозволив виявити різницю в них в ці роки. 2001 рік характеризувався відносно
теплою, малосніжною зимою (середня температура січня – 2,9, лютий – 4,4
градусів), потепління почалось з квітня, спостерігалась тепла весна з дощами,
пізніми весняними заморозками (в третій декаді травня, мінімальна температура
на поверхні грунту досягала –0,4єС), похолодання було в другій декаді травня і
за цим йшла холодна і дощова погода в червні, спекотна і суха погода в липні і
серпні, помірно тепла погода в осінні місяці. Зима 2001 – 2002 рр. була теплою,
весна – ранньою, теплою, однак заморозки на грунті відмічались в третій декаді
травня, в літні місяці спостерігалась спекотна погода (максимальна температура
повітря досягала 39,2єС), з відносно частими дощами. В 2002 році була достатньо
теплою зима (середня температура в січні складала 1,1, в лютому 3,6 градусів).
Весна була достатньо ранньою, але кількість опадів весною була дуже незначною
(в травні – майже повна відсутність), а також в кінці червня та на початку
липня, що створювала несприятливі умови для існування рослин. В 2003 році зима
була холодною у порівнянні з попередніми роками (середня температура січня
складала - 4, а в лютому - 8 градусів), весна була пізньою, лише з 3 декади
березня почалось потепління. Травень та початок червня характеризувались
відсутністю опадів, в липні кількість опадів була достатньою, але у зв’язку з
посухами перед цими місяцями це завадило нормальному розвитку рослин. 2004 рік
був в метереологічному плані найбільш сприятливим для рослин та їх вегетації
серед інших років досліджень через велику кількість опадів весною у травні та
влітку у червні, достатню кількість – у липні та серпні. В сукупності з
недосить високими температурами влітку та досить теплою весною це дало переваги
у розвитку рослин у порівнянні з попередніми роками досліджень. Але ж в цілому
треба сказати, що в роки досліджень було декілька періодів з несприят