РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ ПРИСАМАР’Я ДНІПРОВ-СЬКОГО
Моніторингові дослідження вмісту та розподілу ВМ у системі
фітоценоз-підстилка-ґрунт лісових біогеоценозів проводилися на Присамарському
біосфер-ному міжнародному стаціонарі Комплексної експедиції Дніпропетровського
національного університету та на ділянці зони рекультивації порушених
вугільновидобувною промисловістю земель Західного Донбасу (рис. 1, 2). В
адміністративному відношенні район дослідження розташований у південно-східній
частині степової зони України (Дніпропетровська область).
2.1. Клімат та його особливості
Клімат південного сходу України відноситься до помірно-континентального.
Континентальність зростає з заходу на схід і південний схід, що зумовлено
впливом азіатського континенту. Зима помірно-волога, нестійка, іноді холодна;
весна - коротка, сонячна і порівняно суха; літо жарке, коротке; осінь тепла та
довготривала [15; 67]. Температура Дніпро-петровщини знаходиться між середніми
річними ізотермами +7,9 0С на півночі і +8,0 0С на півдні. Середня температура
найхолоднішого місяця (січня) –5,7 0С з межами коливання від –38 до +10 0С,
середня температура найтеплішого місяця (липня) +22 0С з межами коливання 8–38
0С. Кількість діб із середньодобовою температурою вище 15 0С складає 120-130, а
річний радіаційний баланс становить 47–63 ккал/см2 [290]. Тривалість
безморозного періоду становить 187-228 діб. Вітряна погода спостерігається
протягом 270-290 днів на рік, середня швидкість вітру складає 3,0–3,5 м/с. У
квітні часто панують вітри східного напрямку зі швидкістю 610 м/с, які
викликають пониження відносної вологості повітря на 23 % і більше. Річна
величина випаровування перевищує річну кількість опадів, які для
Дніпропетровської області становлять від 375 до 699 мм [67].
Рис. 1. Профіль району Присамарського моніторингу (цит.: А.П. Травлєєв, Л.П.
Травлєєв, 1979, зі змінами). Числами над профілем позначені номери пробних
ділянок на території досліджуваних біогеоценозів: 201 – ділянка
різнотравно-типчаково-ковилевого степу; 201 а – білоакацієва полезахисна
лісосмуга, плакор; 224 – насадження дуба звичайного, плакор; 202 а – насадження
білої акації сухуватого типу зволоження, пристін; 202 б – насадження білої
акації свіжуватого типу зволоження, пристін; 207 а – липово-ясенева діброва
сухуватого типу зволоження, пристін; 207 в – свіжа липово-ясенева діброва,
пристін; 209 – липово-ясенева діброва центральної заплави; 211 – сухуватий бір,
арена; 212 – свіжа субір, арена.
Рис. 2. Місце розташування білоакацієвих насаджень зони рекультивації порушених
вугільновидобувною промисловістю земель Західного Донбасу (територія шахти
«Павлоградська»).
Значна кількість опадів випадає в травні-червні та вересні-жовтні. Близько
20 % річних опадів випадають у вигляді снігу. Сніговий покрив у степах зазвичай
малопотужний та нестійкий, внаслідок частих відлиг. Річна сума випаровування
становить 750-900 мм. Середня річна відносна вологість повітря 72-78 %. Річний
коефіцієнт зволоження – 0,66. Локальний коефіцієнт зволоження змінюється
залежно від геоморфології, крутизни та експозиції схилу [254; 256]. Наявність у
регіоні річкових долин, водосховищ, складної системи ярів та балок зумовлює
виникнення мікрокліматичних відхилень. Особливі мікрокліматичні варіації
формуються в степових лісах з своєрідним фітокліматом [65-67; 108; 290].
2.2. Геоморфологія та рельєф, гідрологічні фактори
У геоструктурному відношенні степове Придніпров’я знаходиться в зоні поширення
Українського кристалічного масиву, що утворився в докембрійському періоді. Його
територія належить до Дніпровсько-Донецької западини і складена породами
девонської, кам’яновугільної, пермської, тріасової, юрської, крейдяної,
палеогенової, неогенової і четвертинної систем [196; 231; 249].
Поверхня регіону являє собою хвилясту рівнину з долинно-балковим рельєфом.
Середня висота над рівнем моря – 120 м. Загальний нахил поверхні спрямований на
південь. Пануюча мікроформа рельєфу - річкові долини з терасовим
розчленуванням, яке яскравіше виражене на лівих берегах рік. Долина ріки Самари
складається з заплави, арени і третьої тераси. Заплава має значне заболочення в
місцях, що прилягають до русла. На супіщаних і суглинистих відкладеннях
зустрічаються підвищення. Центральна і притерасна частини заплави займають
більш низовинні ділянки, у зв’язку з наближенням до поверхні ґрунтових вод тут
посилюється процес засолення. Арена утворена піщано-глинистими відкладеннями.
Третя тераса займає більш стародавні місця і поступово переходить у вододіл.
Одним з джерел існування біогеоценозу є гігротоп [14; 15; 253-256], який в
умовах степової зони є головним лімітуючим фактором у розповсюдженні та
розвитку лісових біогеоценозів [146; 147; 254]. В умовах браку зволоження
гідромережа степової зони розвинена слабо (0,05–0,08 км/км2). Якісний склад
ґрунтових вод залежить від літологічного складу гірських порід, клімату та
рослинності [15]. У водах Присамарўя Дніпровського превалюють сульфатні солі
[147; 253-256]. На плакорних ділянках ґрунтові води знаходяться здебільшого
глибоко (15–40 м) і на зволоження ґрунту істотно не впливають. У долинах рік з
добре вираженими терасами та балками рівень залягання ґрунтових вод становить
0,5–15,0 м (рис. 2).
2.3. ґрунтовий покрив та ґрунтоутворюючі породи
У районі дослідження переважають рівнинні ґрунти, які розділяються на три
групи: елювіальні, транзитні та надводно-підводні. Ґрунти першої групи
сформувалися на вододільних рівнинах регіону під степовою рослинністю –
чорноземи звичайні, середньвилуже
- Київ+380960830922