Ви є тут

Формування та еволюція зовнішньополітичної стратегії України (1991 - 2004 рр.)

Автор: 
Зленко Анатолій Максимович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000278
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ДЖЕРЕЛА ТА МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ
2.1. Національні інтереси у зовнішньополітичній діяльності України.
Україна постала як незалежна держава на самому початку 90-х років, коли весь світ стрімко змінювався, а найбільш динамічні та радикальні зміни відбулися саме у Центральній та Східній Європі. Розпад Радянського Союзу, що спричинив ці перетворення, став початком нової епохи та викликав кардинальні зміни геополітичного балансу як Європи, так і всього світу. Серед нових незалежних держав, які виникли у Європі і прагнули обрати власну модель суспільно-політичного розвитку і віднайти відповідне місце у новій системі міжнародних відносин, була й Україна. Справжня незалежність може існувати лише за умови надійного забезпечення її національних інтересів, в тому числі - зовнішньополітичних, про що йдеться у принциповому документі - Концепції національної безпеки України: "Існування, самозбереження і прогресивний розвиток України як суверенної держави залежить від здійснення цілеспрямованої політики захисту національних інтересів" [17, 46].
Необхідно відзначити, що, хоча поняття "національний інтерес" є одним з найбільш вживаних у теорії міжнародних відносин, у вітчизняному політичному лексиконі воно з'явилося лише у пост-біполярний період. Тому впродовж перших років незалежності проблема визначення національних інтересів та їх пріоритетності була предметом гострої наукової та політичної дискусії в Україні. Це цілком зрозуміло також з огляду на те, що визначення національних інтересів і забезпечення найефективніших шляхів та засобів їх захисту є одним з найбільш важливих завдань будь-якої держави, оскільки воно не лише визначає рівень безпеки усього суспільства та кожної конкретної особи, але й є вирішальним чинником збереження й примноження духовних та матеріальних цінностей. Ось чому, за словами А.Гальчинського, "нам конче потрібно усвідомити свої стратегічні цілі та національні інтереси, почати грати "у свою гру" [51, 14].
З іншого боку, національні інтереси насамперед стосуються зовнішнього оточення, у сфері міжнародних відносин саме національні інтереси надають діям кожної держави ознаки індивідуальної суб'єктності [114,166]. Фактично, сама міжнародна практика є сферою зіткнення національних інтересів держав. Тому чітке визначення об'єктивних інтересів України як молодої незалежної держави було принциповим питанням, від якого у подальшому залежало й визначення зовнішньополітичного курсу країни. Як слушно зазначив з цього приводу О.Бодрук, "...вислів "національний інтерес" набуває сенсу тільки у контексті взаємовідносин нації чи держави з іншими націями або державами, тобто це завжди продукт складних взаємовідносин діючих суб'єктів міжнародних відносин" [125, 54].
Формування національних інтересів будь-якої держави є довготривалим процесом, на який впливає ряд обставин: геополітичні реалії, розвиток свободи і демократії, економічний добробут, соціально-культурні традиції та ін. Цілий ряд чинників як зовнішніх, так і внутрішніх, вплинув на формування концепції національних інтересів України:
Серед зовнішніх чинників передусім слід назвати нові геополітичні умови, у яких опинилась незалежна держава. Широко відомим є той факт, що політична доля України останніх декількох століть багато в чому визначалась історичними катаклізмами та постійним "перекроюванням" геополітичного простору Центральної та Східної Європи. Такі обставини значно ускладнили процес становлення справжньої державності України в її етнічних кордонах, і, до того ж, сформували певну історичну модель поведінки її сусідів. Окрім цього нелегкого спадку Україна отримала цілу низку нових викликів, що їх спричинив розпад Радянського Союзу й усього "соціалістичного табору", який складали переважно країни Центральної та Східної Європи.
Натомість незалежна Україна посіла принципово нову позицію на геополітичній карті Європи: вона є однією з найбільших європейських держав (другою за територією та шостою за кількістю населення), на українській землі знаходиться географічний центр Європи, вона має кордони з багатьма європейськими і однією азійською державою (Туреччина), Україна розташована між однією з найбільш потужних держав світу (Росія) та Європою, нарешті, через її території пролягають важливі транспортні шляхи та енергетичні магістралі, які поєднують два континенти - Європу і Азію. Україна має достатній демографічний, економічний, ресурсний та науково-технічний потенціал, і тому не буде перебільшенням зазначити, що незалежна Україна стала помітним державним утворенням в новому європейському розкладі сил [166, 7]. Отже, саме геополітична позиція України стала одним з найважливіших чинників формування її концепції національних інтересів, оскільки саме геополітика завжди виступає у якості основи для вироблення зовнішньополітичної стратегії держави. Говорячи словами провідного американського політолога З.Бжезинського, найбільшим геополітичним зрушенням в Європі з часів другої світової війни, яка відкрила якісно новий етап європейської історії, стало виникнення на теренах колишнього СРСР незалежної держави України [45, 110].
Розглядаючи нові реалії, слід відзначити окремо й зміни більш глобального плану, а саме - виникнення нового типу системи міжнародних відносин, яку ми називаємо "постбіполярною", тобто такою, що виникла після припинення "холодної війни" та, на думку провідних вчених-міжнародників, має ряд ознак системи перехідного типу, формування якої наразі продовжується. Тобто йдеться про виникнення нової архітектури міжнародних відносин як важливого чинника формування концепції національних інтересів кожної окремої держави, і в тому числі - України.
До геополітичних умов та нових міжнародних реалій слід також додати історичний чинник. Йдеться про те, що незалежна Україна отримала у спадок від колишнього Радянського Союзу потужний військовий потенціал, і, зокрема - володіння ядерною зброєю. Про це далі буде йти мова окремо, оскільки вирішення цього п