Ви є тут

Креативность как фактор профессиональной успешности руководителя дошкольного учебного заведения.

Автор: 
Манилюк Юлія Станіславівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U001454
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальні підходи до процедури дослідження
Предметом нашого дослідження є встановлення взаємозв`язку успішності діяльності
керівника дошкільного навчального закладу із педагогічною креативністю,
визначення умов, за яких вона проявляється, дослідження психологічних чинників,
що впливають на її розвиток та сприяють професійній кар`єрі в сфері дошкільної
освіти.
Проблема кар`єрного зростання в галузі освіти, а тим паче дошкільної, є досить
актуальною, позаяк саме ця галузь, в силу низки причин (економічних,
політичних, соціальних) опинилась в стані занедбаності.
Низька заробітна платня, нестабільність функціонування, фемінізація сфери,
відсутність мотивації кар`єрного зростання – це ті чинники, які призводять до
зниження рівня кадрового потенціалу. Сьогодні дуже низький відсоток молодих
педагогів бажає пов`язати своє професійне життя зі сферою дошкільної освіти.
Тому було визначено доцільним не лише дослідити психологічні чинники, що
впливають на розвиток професійної кар`єри, а й створити умови для розвитку
креативності, радикально змінивши при цьому взаємодію між суб`єктами освітнього
процесу.
Виходячи з потреб гуманоцентричної переорієнтації сучасного суспільства, ми
поставили за мету опрацьовувати різноманітні форми реалізації в
навчально-виховному процесі гуманістичних цінностей загальноцивілізаційного
характеру, відтак виходячи на певні узагальнення щодо освітнього процесу в
цілому. В рамках цього напрямку педагогічної думки фактично виникає потреба в
керівникові, який має людиноцентристський погляд на управління колективом,
здатен створити творче середовище, що дозволяє розкритись або сформуватись
творчій особистості.
Дослідження та навчально-корекційна робота проводились протягом 5 років у
відділах освіти та педагогічних колективах Житомирської області.
Насамперед, ми виділили низку нормативно-еврістичних показників творчої
діяльності, які характерні для педагогічної праці. В першу чергу – це
усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі. Тому важливим для нас було
продіагностувати, чи має людина, яка займається педагогічною діяльністю
схильність до неї. Для з`ясування цього ми використали тест Є.О.Климова .
За результатами діагностики, з`ясувалось, що зі 147 респондентів – 136 мають
схильність до роботи в системі “людина-людина”. Власне ці 136 завідуючих і
методистів, провідних спеціалістів рай(міськ)відділів освіти Житомирської
області (зокрема, м.м.Бердичева, Житомира, Новограда-Волинського) брали участь
в реалізації констатуючої експериментальної програми.
Дослідження здійснювалось у два етапи – попередньому і основному.
Метою першого етапу дослідження стало виявлення рівня креативного потенціалу у
керівників. Для цього була використана методика П.Торренса (малюнкові та
вербальні тести дослідження рівня креативності), опитувальник П.Друкера “Який
Ваш креативний потенціал”.
Результати показали:
5 % опитаних – висококреативні особистості, які володіють здатністю заряджати
інших до прояву креативності;
у 67% – креативний потенціал достатньо розвинутий, але він придушується
оточуючим середовищем і індивіду для розвитку креативності необхідно
використати всі можливості, щоб змінити середовище;
3 % – мають хороший креативний потенціал, який стримується або особисто
індивідом, або середовищем, або власним підходом до вирішення проблем;
у 25 % – підхід до вирішення проблем вирізняється ригідністю і може призвести
до стандартних рішень, які більш ніж потрібно, опираються на минулі вирішення
схожих проблем.
Наступним завданням першого етапу дослідження стало виявлення рівня
особливостей смисложиттєвих орієнтацій у керівників з різним рівнем креативного
потенціалу.
Для діагностики ціннісно-смислової сфери особистості керівника застосовувалася
методика М.Рокича (модифікація Д.О.Леот`єва). Підкреслимо, що ціннісні
орієнтації чинять вплив на вибір особистістю певного виду діяльності, на
ставлення до цієї діяльності, на визначення місця людною в суспільстві загалом.
Система цінностей створює внутрішній стрижень культури, духовну квінтесенцію
потреб і інтересів індивідів. Кожна ціннісна система має двоєдину природу: в
індивіді як самоцінному суб`єкті і в суспільстві як в соціокультурній системі.
Модифікована методика М.Рокича дозволяє отримати інформацію про найбільш
актуальні цінності людини: термінальні цінності; інструментальні цінності.
Для опрацювання результатів були використані методи математичної статистики.
Результати показали, що 60 % опитаних поціновує цінності особистого життя і
професійної самореалізації;
22 % – матеріального забезпечення;
у 10 % несформовані системи цінностей;
8 % – утримались від відповідей.
З метою конкретизації використана методика Є.Б.Фанталова на “конфлікт” понять
(цінність-доступність). Ця методика допомагає розкрити протиріччя в системі
“хочу” і “можу”.
Порівняння матриць “Цінності-Ц” і “Доступність-Д” дало наступні варіанти
взаємозв`язку:
Ц і Д повністю або частково збігаються – 15 %;
Ц і Д розбіжні, при цьому:
а) мета перевищує доступність: цінно, але не доступно, “ хочу, але мені це не
доступно”, “хочу, але не можу”. Даний факт свідчить про наявність внутрішнього
конфлікту, в основі якого лежать ті чи інші цінності – 53,5 %;
б) перевищення доступності мети над її цінністю: “доступно, але не потрібно”,
“можу, але не хочу”. Цей факт свідчить про стан внутрішнього вакууму
особистості по відношенню до тих чи інших цінностей – 26 %.
Для підтвердження валідності результатів за методикою Є.Фанталова була
використана методика оцінки рівня самоактуалізації САТ.
Потреба