РОЗДІЛ 2
Емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції у соціальній роботі
Напрямки емпіричного дослідження соціально-психологічних особливостей професійної інтеракції у соціальній роботі були визначені нами відповідно до запропонованої у першому розділі теоретичної моделі цього феномену.
Когнітивний компонент інтеракції досліджувався через вивчення систем репрезентативних ціннісних уявлень соціальних працівників та клієнтів, їх кореляційного аналізу та якісного порівняння. Як було показано нами у попередньому розділі, саме адекватність уявлень партнерів взаємодії один про одного є тією детермінантою, що визначає успіх інтеракції на когнітивному рівні.
Афективно-мотиваційний компонент професійної інтеракції розкривається через дослідження ставлення соціальних працівників до професійної діяльності, їх професійних мотивів та цілей професійної інтеракції. Адже наснаження (спонукання до дій і змін) клієнтів в ході професійної інтеракції уможливлюється за умови належного рівня вмотивованості соціальних працівників.
Конативний компонент знайшов відображення у результатах дослідження перцептивно-інтерактивної компетентності соціальних працівників як інтегральної характеристики, що визначає ефективність налагодження, організації, підтримки та досягнення цілей професійної інтеракції з клієнтами соціальних служб та зумовлюється рівнем володіння методами, інструментами та технологіями професійної інтеракції у соціальній роботі.
З метою виокремлення можливих типів професійної інтеракції у соціальній роботі проводився факторний аналіз даних за результатами дослідження структурних компонентів моделі.
2.1. Етапи, обґрунтування методик емпіричного дослідження та характеристика вибірки
Пізнання сутності предмету нашого дослідження здійснювалось у відповідності до принципів та загальної методики наукового психологічного дослідження. Відповідно, це відбувалося у декілька етапів.
Перший етап дослідження передбачав вибір предмета дослідження на основі узагальнення теоретичного досвіду науки; первинне визначення сутності предмета дослідження; визначення цілей дослідження; вибір типу дослідницьких дій.
Другий етап включав вибір адекватних прийомів і методів емпіричного дослідження, організацію та проведення дослідження.
Третій етап - аналіз, інтерпретація та тлумачення змістових і формально-логічних даних, отриманих під час теоретико-пізнавального та емпіричного дослідження визначеної проблеми.
Четвертий етап включав перевірку результатів та висновків теоретичного та емпіричного дослідження і побудову на цій основі програми їх впровадження у практику соціальної роботи.
Наповнимо змістом кожен з наведених етапів відповідно до теми нашого дисертаційного дослідження.
Вибір предмету дослідження, здійснений на першому етапі, зумовлювався наступними обставинами. Працюючи у Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці на відділенні "Соціальна робота", в процесі підготовки фахівців, ми зіткнулися з певними проблемами змістовного характеру.
Зазначимо, що цей навчальний заклад протягом уже 36 років (будучи свого часу Чернігівським юридичним технікумом, згодом коледжем) готує фахівців для системи соціального захисту населення. Ця система за радянських часів, в межах своїх можливостей, була своєрідним прототипом сучасної соціальної роботи у тому сенсі, що мала на меті здійснення соціального захисту пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян, інвалідів. Інструментами соціального захисту (або соціального забезпечення) виступали на той час матеріальні допомоги, пільги, послуги пільговим категоріям громадян. З настанням кардинальних змін у структурі суспільства, зумовлених політичними, економічними, психологічними трансформаціями, виявилось, що концепція соціального забезпечення не спрацьовує повною мірою, оскільки значно збільшилась кількість соціально-незахищених громадян. З одного боку, держава не була в змозі виділити достатньо матеріальних ресурсів для задоволення потреб усіх нужденних, з іншого - у громадян виникали якісно нові проблеми, що носили не матеріальний, а психологічний, соціальний характер, і були пов'язані з невмінням адаптуватись до нових умов, труднощами у соціалізації, проблемами у зміні світоглядних орієнтирів, відчутті самотності, непотрібності, іншими негативними тенденціями, що призводили до нездатності людей самостійно справлятися зі своїми труднощами. В таких умовах розпочала свій шлях соціальна робота - нова, на той час для українського суспільства, професійна діяльність, сутність якої розкрито нами у першому розділі дисертації. Відтак, зміст професійної діяльності фахівців системи соціального захисту населення зазнав суттєвих змін та доповнень, зумовлених неминучим переходом професії з групи "Людина - знакова система" в групу "Людина - людина". А це, в свою чергу, поставило нові вимоги щодо якості підготовки кадрів для системи соціального захисту населення.
Новий підхід полягає у відході від суто фінансового та пільгового забезпечення на користь адресної підтримки, яка зумовлена конкретними потребами індивіда. Він вимагає від працівників виконання не лише формально-адміністративних функцій, але і визначення соціально-психологічної проблематики, індивідуальних потреб людей, які звертаються по допомогу, сформованості навичок адекватного спілкування, тобто налагодження ефективної взаємодії з клієнтами соціальних служб.
Разом з цим, конкретні напрацювання щодо особливостей цього виду інтеракції в українській системі соціального захисту населення відсутні, а зарубіжний досвід не може бути використаним повною мірою, оскільки, як відомо, соціальна робота має сенс виключно у тому часовому, географічному, етнонаціональному, культурно-історичному, соціально-психологічному контексті, в якому вона відбувається. Ці обставини зумовлюють актуальність дослідження особливостей взаємодії соціальних працівників з клієнтами.
Пізнання сутності цієї вз