РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Для досягнення мети дисертаційного дослідження були використані сучасні та адекватні теорії й практиці фізичного виховання та спортивної підготовки [109, 116, 134] методи дослідження:
- теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел;
- педагогічне спостереження;
- тестування (педагогічні, психологічні, рухові);
- анкетування;
- оцінка фізичної підготовленості учнів;
- оцінка стану здоров'я учнів;
- медико-біологічні методи дослідження;
- педагогічний експеримент;
- методи математичної статистики (з застосуванням програми "Excell" та універсального статистичного пакету "Педагогическая статистика. Verison 1.0.0" [162]).
2.1.1. Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
Вивчались науково-методичні роботи закордонних і вітчизняних вчених, що характеризують основні сучасні тенденції розбудови та впровадження в соціальну практику ефективних технологій збереження та удосконалення здоров'я людини [199, 121, 128, 203]. Вивчались наукові роботи [98, 117, 127, 124, 135], державні програми [118, 119, 123], в яких досліджувались та обговорювались проблеми побудови концептуальних моделей інтеграції традиційних систем фізичного виховання учнів, молоді [167, 169, 211], загартування їх тіла з нетрадиційними сучасними корекційними, розвиваючими, оздоровчими, тренувальними технологіями, програми аеробного спрямування такими як степ-аеробіка, слайд-аеробіка, фітбол-аеробіка, ритміка, шейпінг, лоу-импект, танцювальна аеробіка, бокс-аеробіка і т.п.
Теоретичний аналіз літературних джерел базувався на інтеграції знань: теоретичних і методичних основ фізичного виховання, спортивної підготовки, фізичної та соціальної реабілітації людини [43, 69, 93, 109, 191]; теорії управління рухами, що дозволить формувати і вдосконалювати структуру життевоважливих рухових дій, навичок та вмінь [16, 177, 202, 210]; основних положень принципу мотивованих дифференційно-інтегральних оптимумів педагогічних чинників у психо-фізичному розвитку людини [103, 144]; моделювання складових параметрів педагогічних систем [37, 42, 86, 89], технологій [127, 128, 129], програм [132, 150, 174, 179, 183]; науково-методичні основи оптимізації фізичного виховання, спортивної підготовки, фізичної та соціальної реабілітації осіб з вадами психо-фізичного розвитку [193, 195, 207], наукові основи діагностики фізичного розвитку, фізичної підготовленості, рухових здібностей, стану здоров'я людини [110].
2.1.2. Методика педагогічного спостереження діяльності учнів ЗОШ.
В процесі дослідження була використана методика В.Г. Григоренка [102], А.О. Щелкунова [212], яка дозволила виявити індивідуальні особливості поведінки та відношення учнів загальноосвітньої школи до уроків фізичної культури, форм позакласної роботи з фізичного виховання, інтерес до сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій, до систематичних занять фізичними вправами, спортом до здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, особливостей їх поведінки з урахуванням вікових і статевих особливостей [1].
2.1.3. Методика психологічного тестування учнів ЗОШ.
Ситуативна тривожність досліджувалася на основі метода Ч.Д. Спілберга і Ю.П. Ханіна [68, 104, 107, 194], який дозволив за допомогою спеціальної шкали самооцінки реактивної тривожності (РТ) та особистісної тривожності (ОТ) отримати дані для спеціальних розрахунків. Реактивна тривожність визначалась за формулою:
РТ = (2.1)
де - сума закреслених чисел в бланку за пунктами шкали 3,4,6,7,9,12,13,14,17,18; - сума інших закреслених чисел (пункти 1,2,5,8.10,11,14,15,16,19,20).
Особиста тривожність розраховувалась за формулою:
ОТ = (2.2)
де - сума закреслених чисел за пунктами 22,23,24,25,28,29,31,32,34,35,37,38,40; - сума інших чисел за пунктами 21,26,27,30,33,36,39.
При інтерпретації результати тестування оцінювали так: до 30 балів - низький рівень тривожності; 31-45 - помірний рівень тривожності; 46 балів і більше - високий рівень тривожності.
2.1.4. Методика вивчення фізичної підготовленості учнів ЗОШ.
Фізична підготовленість учнів вивчалась на основі міжнародної батареї тестів оцінки фізичної підготовленості дітей та молоді яка детально викладена в роботах Л.П. Сергієнка [185]. Означена методика дослідження включала 8 випробувань:
1. Біг на дистанцію 50 м;
2. Стрибок у довжину з місця;
3. Біг на дистанцію 600 м - дівчата та хлопці віком 11-12 років. Біг на дистанцію 800 м - дівчата віком 12 років і старші. Біг на дистанцію 1000 м - хлопці віком 12 років і старші;
4. Кистьова динамометрія;
5. Вис на зігнутих руках;
6. Човниковий біг 4?10 м;
7. Піднімання тулубу з положення лежачи протягом 30 с;
8. Нахилу тулуба уперед (з положення стоячи).
Методика тестування рухової підготовленості учнів була наступною:
- біг на 50 м (тест для визначення швидкісних здібностей) забезпечувався секундоміром, дистанцією 50 м, стартовим пістолетом, фінішною позначкою. За командою "На старт!" учасники тестування займають положення високого старту. За командою стартера вони починають біг. Час подолання дистанції визначався з точністю до 0,1 с;
- стрибок у довжину з місця (тест для визначення швидкісно-силових здібностей) забезпечувався гімнастичними матами, крейдою, рулеткою. Вихідне положення - ноги на ширині плеч, пальці на лінії відштовхування. Зігнувши ноги у колінних суглобах, учасники тестування виконують мах руками назад, потім різко виносять їх уперед, відштовхуються двома ногами одночасно і стрибають уперед. Результат тесту визначається довжиною стрибка у сантиметрах, із двох спроб обираэться краща;
- біг на 600 м (тест для визначення аеробної витривалості) забезпечувався секундомірами на кожного хронометриста, відмі