РОЗДІЛ 2
МЕТОНІМІЧНІ ЗМІЩЕННЯ У ВИРАЖЕННІ
ОЗНАЧАЛЬНИХ ВІДНОШЕНЬ
У розділі розглядаються як явища принципово одного семантичного плану метонімічні зміщення, по-перше, в структурі ад'єктивних значень (гіпалага) і, по-друге, в композитах з першим атрибутивним компонентом. Різний обсяг підрозділів, присвячених аналізу цих лексико-синтаксичних і словотвірно-семантичних явищ, пояснюється неоднаковим ступенем представленості їх у самій мові.
2.1. Метонімічні зміщення в структурі прикметникових значень
Явище метонімічних перенесень означень у структурі атрибутивних словосполучень, як було відзначено в першому розділі, є об'єктом зацікавлення як граматистів при вивченні різноманітних зміщень синтаксичних відношень у реченні, так і лінгвостилістів, істориків і теоретиків поетичної мови.
Наявність серед епітетів таких означень, які виражають ознаку не того іменника, з яким вони синтаксично сполучені, а іншого, суміжного з попереднім іменника, означень, які виникають на основі різноманітних відношень суміжності між певними ознаками, привернула до себе увагу ще авторів античних риторик [див., наприклад: 1, с. 222, 263; 89]. Такі художні означення дістали назву метонімічних (або зміщених, перенесених) епітетів - в одному класифікаційному ряду (за характером психологічно-образних асоціацій) з епітетами метафоричними ("І небо невмите, і заспані хвилі..." - Т.Шевченко), гіперболічними та деякими іншими різновидами [див. зокрема: 29, с. 151; 169, с. 161; 148, с. 405; 145, с. 14; 171, с. 59-62; 147; 101, с. 112, 125-126; 40, с. 53; 186, с. 211; 73, с. 922; 142; 69, с. 29; 136, с. 10; 135, с. 246; 98, с. 83-84]. Так, досить послідовно й переконливо проводиться аналіз епітетних конструкцій з диференціацією метафоричний - метонімічний епітет у праці [166], наприклад: "...ванільний голос (тобто приємний, ніжний - це метафоричний епітет) лукаво проспівав... " (П. Тичина) - "Ішли старі і зовсім юні / на голоси гармат чугунні" (В. Сосюра), тобто "чугунні [чавунні. - Г. К.] гармати - чугунні голоси гармат" (це метонімічний епітет) [186, с. 27-28] (хоча в багатьох працях з лексикології та стилістики, а також у довідниках виділяються тільки метафоричні епітети, без метонімічних [див., наприклад: 66, с. 359; 154, с. 460; 88, с. 245]).
При цьому в багатьох випадках може бути проблематичним розмежування метонімічних і метафоричних епітетів (пор., наприклад, трактування тих самих епітетів у російській мові: печальная деревня, веселая книга і т. ін. - то як метонімічних [61, с. 20], то як метафоричних [183, с. 89]). Так, говорячи про функціонування в мові художніх творів М. Стельмаха цих двох різновидів епітетів і подаючи цілий ряд прикладів їх обох, дослідниця не відокремлює один різновид від іншого: "Серед метафоричних і метонімічних епітетів найпоширенішими є антропоморфні, які предикують природним і побутовим реаліям ознаки характерів, психічних і фізичних станів людини: рожева задумана година, полохливе сяйво лампочки, добра рахманна земля, зледащіла хвиля, заспана річечка, заспане (приспане) сонце, засмучені подільські села, перелякані хати, наполоханий ліс, горді соняшники..." [145, с. 14]. У цьому ряду означення в таких словосполученнях, як, наприклад, горді соняшники, полохливе сяйво, зледащіла хвиля, заспана річечка, можна цілком однозначно віднести до метафоричних, але епітети в словосполученнях засмучені села, перелякані хати, наполоханий ліс без ширшого контексту або навіть без знання справжнього змісту, вкладеного автором у ці образи, можна розглядати і як метафоричні, і як метонімічні. Якщо, наприклад, епітет засмучений (деякі ілюстрації до вживання цього та інших епітетів подаємо за виданням: [14]) в образах засмучений клен ("Тихе сонце сідає над рудими черепичними дахами низьких будиночків, заллявши вулицю й засмучені клени сумирним світлом". - Є.Гуцало) або засмучена осінь ("Тихо шумлять дерева, шелестить пожовкле листя на землі, бродить лісом засмучена осінь". - І.Цюпа) уживається в явно персоніфікованому, тобто метафоризованому, значенні "який чимось нагадує засмучену, смутну людину, істоту" (пор. аналогічно: "Не шуми, зажурена тополя, / над розгоном огняних доріг". - В.Сосюра; "...Підняли ми в лузі журну ту калину, / Україну славну звеселили ми". - В.Сосюра), то в образі засмучені села (пор. аналогічно: "Каганчик освітив сумну хату". - Панас Мирний; "Минаючи убогі села / Понаддніпрянські невеселі, / Я думав: - Де ж я прихилюсь? " - Т.Шевченко), крім такої метафоричної інтерпретації, можлива й метонімічна. Метонімічною за своєю асоціативною природою мотивація тут може бути в двох аспектах: або "який навіває смуток, сум" (див. нижче 6-й тип метонімії прикметників), або "який виражає смуток, сум тих, хто перебуває в цих селах (хатах тощо)" (див. нижче 3-й тип метонімії). Іншими словами, тут можна говорити про нерозчленоване, синкретичне вираження метафоричної і метонімічної мотивацій у межах того самого переносного значення прикметника. Так само, наприклад: "Пам'ятаю: тривожні оселі, / темні вежі на фоні заграв... / Там з тобою у сірій шинелі / біля верб я востаннє стояв" (В.Сосюра). Епітет же в образі наполоханий ліс виражає, крім метафоричної, очевидно, тільки одну з відзначених вище метонімічних співмотивацій, а саме другу. В інших випадках можливий ще один тип метонімічної мотивації, що поєднується з метафоричною, наприклад: "Сторінка молодої поезії" (рубрика в газ. "Літературна Україна", 19.04.2001 та інші номери, з добірками поезій молодих авторів); "Роздуми про сучасну молоду поезію і не тільки про неї" (ЛУ, 21.01.1988), "Шляхи і перехрестя молодої прози" (ЛУ, 24.05.2001), де поєднується метафоричний образ (пор. молода суверенна держава, "Молода Україна" - громадсько-політичний і культурний рух 70-х - 90-х років XIX ст., "Молода муза" - літературна група західноукраїнських письменників початку XX ст. і т. ін.) з метонімічно зміщеним означенням на базі вихідних словосполучень типу "поезія (проза) молодих" (див. нижче