РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПОБУТУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СИСТЕМІ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ............................................................................................................89
2.1. Форми та методи залучення сім'ї до виховної діяльності по формуванню культури побуту молодших школярів .....................................................................90
2.2. Принципи відбору змісту та організації навчально-виховного процесу з метою формування культури побуту молодших школярів.................................108
2.3. Модель виховної позанавчальної роботи по формуванню культури побуту молодших школярів ................................................................................................125
2.4. Результати перевірки ефективності педагогічних умов формування культури побуту молодших школярів...................................................................145
Висновки до другого розділу.................................................................161
ВИСНОВКИ.....................................................................................165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................170
ДОДАТКИ................................................................................................................189
ВСТУП
Актуальність обраної для дослідження теми пояснюється значними змінами у сучасній практиці соціально-виховної роботи загальноосвітніх закладів щодо можливостей та перспектив реалізації соціальних перетворень суспільства. Розвиток сучасної незалежної держави, процес зміни мислення і поведінки багатьох членів суспільства, створення нових демократичних умов для розвитку соціокультурного середовища, залишають одним з актуальних питань сьогодення процес формування та розвитку культури особистості в усіх сферах її життєдіяльності, в тому числі культури побуту.
Згідно з Національною доктриною розвитку освіти України, державним документом, який визначає стратегію і основні напрямки розвитку освіти у ХХІ столітті, головною метою освіти в нашій країні є духовний та інтелектуальний розвиток кожної особистості, створення умов для самореалізації молодої людини як громадянина, формування покоління, яке вміє цінувати і формувати прекрасне в собі і в оточуючому світі.
Дієвим засобом формування культури особистості виступає процес естетичного виховання, який акумулює в собі різноманітні аспекти докладання творчих сил і здібностей людини до вдосконалення дійсності, створення побутового оточення, яке б сприяло розкриттю її обдарувань, розвитку естетичних смаків і почуттів. Культура побуту визначається не тільки певними матеріальними об'єктами - комплексом предметів, послуг, соціальних форм, але й існуючими в суспільстві моральними, політичними, естетичними поглядами і смаками, освітнім та інтелектуальним рівнем людей.
Актуальність знаходження шляхів культивування неповторної індивідуальності вимагає визначення умов розвитку у школярів естетичної потреби в організації навколишнього середовища, зокрема побуту, який є однією із соціальних сфер застосування сил людини. Належно організований побут дає можливість достатньо розкрити здібності, інтереси, смаки; показати знання, вміння, навички, реалізувати творчі можливості через самостійну діяльність, створює умови для сприймання і перетворення дійсності за законами краси і гармонії. Рівень культури побуту визначає те морально-естетичне середовище в якому формується людина.
У цьому зв'язку, розвиток нових теоретичних і практичних підходів до формування культури побуту в системі естетичного виховання має незаперечне значення для успішного вирішення пріоритетного розвитку моральності, художньо-естетичних цінностей та смаків у молодших школярів.
Шкільні програми, за якими працює сьогодні вітчизняна школа, створюють відповідні умови і можливості щодо естетичного розвитку школярів. Світ мистецтва, представлений у них літературою, образотворчим мистецтвом, музикою, дає уявлення про можливості осягнення себе і світу художніми засобами. Проте часто метою уроків з дисциплін естетичного циклу є лише навчання, де переважає чисто раціональний спосіб передачі і засвоєння художньої інформації як суми знань з історії та елементарної теорії мистецтв, розвитку технічних вмінь малювання чи рухів під музику.
Сучасний об'єктивний характер суспільного прогресу в галузі педагогічної діяльності веде до того, що на зміну монопольному статусу школи у сфері виховання особистості, її формування і розвитку приходить всебічна взаємодія всіх інститутів соціалізації. Середовище, що оточує дитину поза школою має постійний естетичний вплив, значення якого не завжди враховується і усвідомлюється сучасною системою виховної роботи. Зважаючи на очевидну значущість проблеми естетичного виховання взагалі та виховання культури побуту зокрема, варто зауважити, що остання потребує глибоких теоретико-методичних досліджень, котрі стосувалися б перш за все практики її організації.
Тенденції розвитку суспільства яскраво свідчать про явища дегуманізації, витіснення естетичного начала з різних сфер людського буття. Домінанта надається прагматично-раціональним технологіям, які нерідко змушують нехтувати суб'єктивними і духовними аспектами життя. Здійснюється стандартизація людської свідомості, ведеться уніфікація, деперсоналізація особистості, втрачається різноманітність укладу повсякденного життя, спостерігається тенденція до його денаціоналізації.
Одним з теоретико-методичних завдань педагогічної науки є створення оптимальних умов для розвитку, самореалізації й соціального становлення молодого покоління. В умовах становлення державності та відродження національної культури особливого значення набуває визначення культурних цінностей, залучення учнів до кращих зразків світової культурної спадщини, формування навичок культурної поведінки у всіх сферах людської життєдіяльності. Як наслідок виникає потреба у реформуванні змісту, форм і методів соці