РОЗДІЛ 2
ЕТИЧНІ ЗАСАДИ НОВОГО МИСТЕЦТВА:
ДОСВІД І.КОСТЕЦЬКОГО
Художня творчість І.Костецького – явище складне і багатогранне. Основною її
особливістю є глибокий біографізм: ті питання, які були актуальними для
І.Костецького-людини, ставали провідними проблемами творчості
І.Костецького-письменника. Так, знаковими для автора були релігійна
проблематика та тема двійництва. Католик за віросповіданням, письменник
протягом всього життя намагався охарактеризувати стосунки людини з Богом,
проаналізувати можливість індивіда бути носієм вищої істини та божественної
правди, подаючи вказані питання у тісному зв’язку із заявленою атеїстичним
екзистенціалізмом Авраамовою тривогою та одвічною неможливістю людини з’ясувати
різницю між здатністю чути Бога та психічною хворобою. Тема двійництва у
творчості І.Костецького тісно пов’язана з тим фактом, що автонімом письменника
було прізвище Мерзляков, а зміна імені стала для автора одночасно і переходом
до нового життя – іншої країни, іншої мови і навіть іншої спеціальності.
2.1. Творча особистість І.Костецького: моменти біографії
Створення повної та об'єктивної біографії І.Костецького на сьогодні є справою
потрібною, але, водночас, надзвичайно важкою. І проблема тут не лише в тому, що
архів письменника обмежений для загального доступу. Людина пристрасна й
епатажна, І.Костецький мало зважав на думку оточуючих, сміливо змінював маски
на сцені життєвого театру, безкомпромісно відстоював власні погляди та думки,
що не могло не призвести до різних, часом абсолютно протилежних характеристик
його особистості. Натомість різночитання у тлумаченні псевдоніму автора та
розбіжності в біографічних довідках пов’язані з відсутністю автобіографії
письменника, обмеженим доступом до спогадів про “радянський” період життя
І.Костецького, які побачили світ лише у 90-х роках ХХ століття, та географічною
роз’єднаністю дослідників життєвого та творчого шляху митця, що неодноразово
призводило до спотвореного сприйняття біографічних першоджерел.
Згадки про І.Костецького залишили Ю.Шерех і У.Самчук, В.Вовк і Ю.Соловей,
В.Винниченко й А.Мерзляков. Крім того, на сьогодні доступними для дослідження є
листи письменника до Д.Степовика, О.Ізарського, В.Лесича,
Л.Залеської-Онишкевич, листи від О.Довженка, Е.Паунда, Т.?С.Еліота й інтерв’ю,
надане автором журналу “Сучасність”. Спроби подати життєпис письменника,
прослідкувати джерела виникнення його псевдоніму та шляхи формування творчого
кредо робили як ті, хто особисто знав автора (Ю.Шерех, А.Мерзляков,
В.Чапленко), так і ті, хто займався вивченням його творчого доробку (Р.-М.Стех,
Л.Залеська-Онишкевич, С.Павличко, В.Яременко). Проте у цих матеріалах відсутня
узгодженість поглядів як на моменти біографії та особливості характеру
письменника, так і на витоки формування його авторської позиції та джерела
походження псевдоніму.
Провідну роль у формуванні І.Костецького (про що він пізніше згадував у есе
“Мій третій Рим. З “Книги подорожей””) відіграло оточення, в якому він зростав.
За материнською лінією письменник належав до заможної, інтеліґентної,
високоосвіченої родини. Його бабуся, Марія Олександрівна Лаврентьєва (у заміжжі
– Костецька), походила з роду корінних киян. Її молодший брат, Степан
Олександрович Лаврентьєв, закінчив Петербурзький технологічний інститут за
спеціальністю інженер-технолог. Задля професійного вдосконалення він побував на
всесвітній виставці в Чикаґо (1904), а, повернувшись додому, звів власний
будинок, у якому влаштував один з перших київських дитячих садків [171,с.206].
Дід письменника, Валер'ян Степанович Костецький, належав до старовинного
волинського роду, служив у Києві в Міністерстві освіти попечителем навчальних
закладів. Одна з двоюрідних тіток Ігоря Костецького – Віра Топачевська, в якої
майбутній письменник мешкав, навчаючись у Першій трудовій школі – була сестрою
академіка Олександра Вікторовича Топачевського, видатного українського
гідробіолога. Про родину батька письменника не відомо нічого. “Українізований
росіянин” [139,с.147], по закінченню гімназії у місті Перм В’ячеслав Мерзляков
вступив до юридичного факультету Київського університету; певний час він жив і
навчався за рахунок стипендії Пермського земляцтва. Бажання займатися співом
привело батька І.Костецького до музично-драматичного училища (пізніше він
працював педагогом-вокалістом [232,с.88], мав звання заслуженого вчителя
України та в 1960 році був нагороджений орденом “Знак пошани”). Мати
письменника – Наталія Валеріанівна Костецька – за фахом була канцеляристом,
однак мала чудовий голос та музичний хист і приватно навчалася співу в
О.О.Муравйової, у якої й познайомилася з майбутнім чоловіком. Подружнє життя
Н.В.Костецької та В.Мерзлякова було недовгим: одружившись у 1911 році, у 1924
році вони розлучилися.
Ігор В’ячеславович Мерзляков, народився 14 травня 1913 року в Києві.
Шестирічним хлопчиком він разом з родиною переїхав на Вінниччину, де
знаходилася “дача Костецьких” [171,с.205] – придбана ще В.С.Костецьким чимала
ділянка землі і семикімнатний будинок з мезоніном. Мати і тітка письменника
цілоденно працювали у Сільбанку, тож вихованням Ігоря та його брата займалася
бабуся, М.О.Костецька. Батько письменника у цей час блукав з пересувною оперою
Одещиною, рятуючись від мобілізації, і приєднався до родини тільки у 1920
році.
Навчання майбутній письменник почав у Вінниці в Староміській школі, де
провчився два роки, а згодом був переведений до школи № 1. 1927 року
І.Мерзляков переїхав до Києва, де у 1928 році закінчив Першу трудову київську
школу (семирічку),
- Київ+380960830922