РОЗДІЛ 2
ПОГОДЖЕНЕ ПРИПИНЕННЯ ФЕДЕРАТИВНОГО СОЮЗУ
І ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ЧЕСЬКО-СЛОВАЦЬКОГО
СПІВРОБІТНИЦТВА
Новітня історія становлення Чеської Республіки і Словацької Республіки як незалежних європейських держав має значну специфіку, порівняно з іншими центральноєвропейськими країнами та пострадянськими державами. По-перше, чеський і словацький народи та його політичні еліти на початку 1990-х років продемонстрували на тлі "балканізації" колишніх соціалістичних федерацій можливість цивілізованого, мирного і еволюційного саморозпуску чесько-словацької федерації та усамостійнення ЧР і СР. По-друге, припинення чесько-словацького федеративного союзу і проголошення незалежності Чехії та Словаччини відбулося на основі і в рамках чинних конституційних норм та законів. І, по-третє, чеською і словацькою стороною ще в федерації заздалегідь готувалися умови для повнокровного функціонування національної державності з перших днів незалежності ЧР та СР і договірно-правова основа їх подальшого тісного міждержавного співробітництва.
Основні проблеми і механізми конституційного припинення чесько-словацького федеративного союзу знайшли відображення в наукових роботах українських, чеських і словацьких та інших зарубіжних дослідників. Ліквідація Чеської і Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР) та проголошення незалежності ЧР і СР привернули до себе увагу тим, що мирне "розлучення по-чехословацьки" було європейським феноменом, цивілізованим варіантом вирішення питань подальшого співжиття двох братніх народів та їх новостворених самостійних держав.
В українській історіографії, крім невеликої статті О.С.Передрія та І.М.Сюська з цієї теми, написаної в 1993 році по гарячих слідах подій, та низки наукових статей і повідомлень інших українських вчених уже є і серйозні монографічні дослідження еволюції та причин розпаду єдиної демократичної Чехословаччини, опубліковані, наприклад, В.В.Лемаком та В.О.Приходьком [193]. Доля спільної держави - нерідко з ностальгічними історичними ремінісценціями постійно знаходиться в полі зору вчених ЧР і СР. Чеські, словацькі та інші зарубіжні історики з відступом часу - на початку 2000-х років, тобто, напередодні десятиріччя проголошення незалежності Чехії і Словаччини ще раз активно повернулися до оцінки причин і наслідків розпаду чесько-словацької федерації. З-поміж опублікованих нещодавно, наприклад, в ЧР монографічних робіт з даної проблематики заслуговує уваги об'ємне дослідження - переклад англомовногї книги члена групи іноземних експертів з реформування чехословацької федерації в 1990-1992 роках К.Стейна [368].
Необхідно зазначити, що ні серед наукової громадськості, ні серед державно-політичних діячів - безпосередніх учасників поділу федерації до теперішнього часу не існує однозначної відповіді на всі питання щодо причин розпаду ЧСФР. Продовжуються дискусії. Натомість, виникнення в 1993 році незалежних ЧР і СР погоджено тлумачиться позитивно.
У контексті теми дисертаційної роботи інтерес представляє не стільки сам процес припинення чесько-словацького федеративного союзу, а більшим чином - еволюційний, попередній характер формування підвалин майбутнього міждержавного співробітництва Чехії і Словаччини на завершальному етапі існування федерації. Цей аспект проблеми навіть у найбільш вагомих монографічних публікаціях розглядається лише побіжно. Зазвичай, він обмежується простим переліком низки угод, які в другій половині 1992 року уклали між собою Чехія та Словаччина ще за незавершеності процедури припинення федерації. У найкращому випадку дослідниками зазначається, що ці двосторонні договірні документи мали набути чинності з проголошенням незалежності ЧР і СР, тобто, з 1 січня 1993 року. Втім, з нашого погляду, не менш важливішим був весь комплекс спільних дій чеської і словацької сторін з цілеспрямованої підготовки не лише договірної основи, але й механізмів та рамок майбутнього міждержавного співробітництва.
2.1. Спроби оновлення чехословацької федерації в 1990-1991 роках
Віднайти логіку в розпаді чехословацької федерації навіть з відступом часу для неупередженого дослідника зовсім не просто. Чехословаччина була своєрідним винятком серед соціалістичних державно-федеральних утворень комуністичного періоду.
По-перше, без сумніву, вона виникла в 1918 році як добровільний союз двох етнічно, історично, культурно і політично близьких народів і перетворилася в одну з найбільш розвинених демократій в Європі міжвоєнного періоду. Розрушена німецькою агресією в 1939 році, єдина федеративна держава за добровільним бажанням обох народів та їх політичних репрезентацій була відроджена в перші ж роки після завершення Другої світової війни.
По-друге, будувати федеративні стосунки та розв'язувати проблеми у форматі відносин між двома державотворчими народами в Чехословаччині було значно простіше, ніж в багатонародних федераціях типу СРСР або СФРЮ. Збереження цілісності останніх, крім компартійно-ідейного диктату, значним чином забезпечувалося політичним, економічним, культурним та іншим домінуванням найбільшого народу у функції т. зв. "старшого брата", а також видумуванням штучних конструкцій типу "єдиний радянський народ". Чеське домінування в єдиній чесько-словацькій федерації було хіба що економічним.
До речі, в комуністичній Чехословаччині періоду застою 1970-1980-х років дуже обережно оперувалося із заідеологізованою конструкцією "інтернаціоналізму" і майже не говорилося про "єдиний чехословацький народ". Завдяки реформі федеративного устрою в 1968-1969 роки, практично існувало паритетне чеське і словацьке представництво у вищих органах державної і компартійної влади. Не було серйозних відмінностей і в соціально-економічному розвитку та рівні життя між Чехією і Словаччиною.
По-третє, чехословацька федерація розпалася без зовнішнього тиску і вже після антитоталітарної революції та здійснення важливих демократичних перетворень, як і завершення