РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Дисертація виконувалась у період 2004 - 2007 років в умовах лабораторії вивчення туберкульозу Національного наукового центру "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини", в благополучному щодо захворювання на туберкульоз великої рогатої худоби дослідному господарстві "Українка Слобідська" Харківського району Харківської області та неблагополучному щодо цієї інфекції СТОВ "Яснозір'я" Черкаського району Черкаської області, та Державній Сумській біологічній фабриці.
Тест-культури та поживні середовища
При проведенні дослідів використовували референтні штами мікобактерій і кишкову паличку:
Mycobacterium kansasii (штам 11-Р (1)), отриманий з Одеського інституту біохімії і санітарії в 1998 році, музейний, непатогенний для лабораторних і сільськогосподарських тварин.
Mycobacterium scrofulaceum (штам 31-82), одержаний лабораторією вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН з референтної культури шляхом селекції в 1982 році, виробничий, непатогенний для сільськогосподарських і лабораторних тварин.
Mycobacterium gordonae (ін. № 47), отриманий із Запорізької обласної ветеринарної лабораторії в 1998 році, музейний, непатогенний для сільськогосподарських і лабораторних тварин.
Mycobacterium intracellulare (штам 78-98), одержаний лабораторією вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН з референтної культури шляхом селекції в 1998 році, виробничий, непатогенний для сільськогосподарських і лабораторних тварин.
Mycobacterium triviale (ін. № 59), отриманий з Харківської обласної ветеринарної лабораторії в 1984 році, музейний, непатогенний для сільськогосподарських і лабораторних тварин.
Mycobacterium phlei (ін. № 22), отриманий з Всесоюзного інституту експериментальної ветеринарії в 1990 році, музейний, непатогенний для сільськогосподарських і лабораторних тварин.
Mycobacterium fortuitum (штам 122), отриманий з Державного науково-дослідного інституту стандартизації і контролю медичних біологічних препаратів ім. А.А. Тарасевича в 1995 році, музейний, непатогенний для лабораторних і сільськогосподарських тварин.
Mycobacterium bovis (штам Vallee), отриманий з Державного науково-дослідного інституту стандартизації і контролю медичних біологічних препаратів ім. А.А. Тарасевича в 1990 році, музейний, патогенний для лабораторних тварин і великої рогатої худоби.
Mycobacterium avium (штам ІЕКВМ УААН), одержаний лабораторією вивчення туберкульозу ІЕКВМ УААН з референтної культури шляхом селекції в 1999 році, виробничий, патогенний для кролів, свиней і курей.
Культури атипових мікобактерій і збудника туберкульозу M. avium інкубували протягом 14 - 21 діб, а збудника туберкульозу M. bovis - 30 - 45 діб на гліцериновій картоплі Павловського за температури 37 °С.
У дослідах щодо визначення бактерицидної активності дезінфектантів використовували сухе поживне середовище для культивування мікобактерій.
Escherichia coli (№ 866 - 11), виділений з патологічного матеріалу лабораторією вивчення хвороб молодняку УНДІЕВ в 1974 році, виробничий, патогенний для білих мишей.
Культуру інкубували протягом 24 годин за температури 37 °С на МПБ і МПА.
Виділення санітарно-показових мікроорганізмів при визначенні якості дезінфекції в господарствах проводили за допомогою 50 % сахарозного МПБ і 8,5 % сольового МПА.
Методики апробації дезінфектантів, лабораторні тварини
Бактерицидні властивості дезінфікуючих препаратів щодо мікобактерій, фенольний і температурний коефіцієнти, білковий індекс та токсичність визначали згідно "Методических рекомендаций о порядке испытания новых дезинфицирующих средств для ветеринарной практики" [170] і "Методичних рекомендацій з визначення бактерицидної дії дезінфектантів, перспективних для знешкодження збудників туберкульозу в довкіллі" [173].
Біологічне дослідження бактерицидних властивостей дезінфектантів виконували згідно "Настанови по діагностиці туберкульозу тварин та птиці" [179], а передпосівну обробку патологічного матеріалу, відібраного від дослідних та контрольних лабораторних тварин, проводили за методом Алікаєвої А.П. [3].
Світлову мікроскопію мазків з культур мікобактерій проводили після фарбування за методом Ціля - Нільсена, а мазків з культури кишкової палички та проб з об'єктів тваринницьких приміщень - за Грамом. Мікроскопію проводили за допомогою мікроскопа фірми "ЛОМО" (Росія), типу "Микмед-1".
Визначення корозійної активності препаратів проводили згідно "Методики испытания моющих и дезинфицирующих средств для санитарной обработки оборудования на предприятиях молочной промышленности" [1].
Обробку експериментальних даних щодо визначення гострої токсичності (ЛД50) препарату проводили за методом Кербера [245].
Контроль якості проведення дезінфекції визначали згідно "Методических рекомендаций по дезинфекции при туберкулёзе животных" [171].
Статистичну обробку результатів досліджень проводили з використанням методу критерію знаків Z та за допомогою методу Ст'юдента - Фішера [153].
Біологічне дослідження культур мікобактерій після дії дезінфікуючих препаратів проводили в дослідах на 105 головах клінічно здорових морських свинок масою 300 - 350 г та 30 головах кролів масою 2,5 - 3 кг, які не реагували на внутрішньошкірне введення туберкуліну та алергену з атипових мікобактерій. Дослідних тварин заражали суспензією мікобактерій в дозі 1 см3. Алергічне дослідження лабораторних тварин проводили через 30, 60 і 90 діб після початку експерименту туберкуліном ППД для ссавців, кролів - туберкуліном ППД для птиці та ААМ, виготовлених Державною Сумською біологічною фабрикою.
Вивчення токсичності дезінфектанту проводили на 40 головах клінічно здорових морських свинок масою 300 - 350 г, 12 кролях, 350 головах білих мишей масою 25 - 30 г і 20 білих щурах масою 180 - 200 г.
Дезінфікуючі препарати
Порівняльне визначення бактерицидних властивостей щодо мікобактерій здійснювали у 7 потенційних дезінфектантів закордонного та 7 потенційних дезінфектантів вітчизняного виробни
- Київ+380960830922