РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ, МЕТА, ЗАВДАННЯ,
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об’єкт, предмет, мета і завдання досліджень
Об’єктом досліджень були окисно-відновні умови едафотопів, а предметом -
екологічні чинники та процеси формування відновних умов та їх роль у генезисі
бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття.
Метою досліджень було встановити значення окремих екологічних чинників при
розвитку відновних умов і визначити роль останніх у генезисі й формуванні
властивостей та екологічного стану бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів
Передкарпаття.
Відповідно до мети були поставлені наступні завдання досліджень:
1) дати теоретичне обґрунтування ролі окисно-відновних умов у ґрунтоутворенні,
способам їх діагностики та оцінки;
2) установити екологічну роль біогенних (мікробоценозу, рослинності, зооценозу)
та абіотичних (органічного субстрату, температури, твердої фази, вологи,
аерації тощо) чинників при розвитку відновних умов в едафотопах;
3) прослідкувати вплив окисно-відновних процесів на формування морфологічних,
фізико-хімічних, хімічних властивостей та екологічного стану
бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття;
4) вивчити закономірності поширення, власивості та діагностичне значення
конкрецій у бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтах Передкарпаття;
5) визначити умови формування та розробити теоретичну модель
конкрецієутворення;
6) з’ясувати вплив режиму перезволоження та процесів відновлення на
мікробоценоз досліджуваного ґрунту.
2.2. Фізико-географічні умови Передкарпаття
Передкарпаття є фізико-географічною областю Українсько-Карпатської гірської
провінції і відповідає Передкарпатському краєвому прогину, який утворився в
зоні дотикання Руської платформи з молодою складчастою областю Карпат. Ця
денудаційно-акумулятивна рівнина у морфологічному відношенні в даний час являє
собою перетворений коливальними рухами та ерозійно-акумулятивними процесами
пліоценовий пенеплен, який сильно розчленований притоками рік і включає ряд
підвищень, межиріч, понижень, рівнин і котловин [35, 76 - 79].
Геологія Передкарпаття тісно пов’язана з історією формування та розвитку Карпат
та прилеглих територій. Вона характеризується верхнє-третинними, в основному
міоценовими, відкладами складної дислокації. Пліоценові відклади практично
відсутні. В складі міоценових відкладів виділяється Карпатська соленосна товща,
яка складається з соляно-гіпсових мулистих відкладів з піщаниками та
конгломератів і тортон, представлений потужним комплексом стебницьких мергелів
і рихлих піщаників [247].
Вивчаючи четвертинні відклади Передкарпаття В.Г.Бондарчук [35] встановив, що
поширені на даній території поверхневі породи за генезисом доцільно поділяти на
три групи: 1) відклади льодовикового походження, 2) зандрові та 3) лесовидні
відклади. Перша група поширена на півночі та в північно-західній частині даної
території і утворена кінцевою мореною Дніпровського льодовика. В її основі
залягають червоно – бурі суглинки з домішками крупнозернистого піску та
невеликих валунів гранітів, гнейсів, піщаників, кварцитів, роговиків. Група
зандрового походження представлена флювіо-гляціальними відкладами, суглинками
та глинами. Третя група характеризується відкладами лесів та лесовидних
суглинків незначної потужності, які вкривають водорозділи та схили, а також
часто незначні пониження. Підстелені ці відклади галечниками і
піщано-галечниками.
Сучасні геологічні процеси зумовлюють накопичення піщаників та уламкового
алювію різного розміру в долинах рік та поступової денудації поверхневих
відкладів підвищених територій [35].
За геоморфологічною будовою П.Н.Цись [247] визначив Передкарпаття денудаційно –
акумулятивною рівниною, яка включає ряд котловин, височин та понижень з
абсолютними висотами від 270 до 500, а іноді й до 600 метрів над рівнем моря,
яка в наслідок сучасних диференційних рухів, перебудови гідросітки та
діяльності рік зазнала значної зміни. Нині за морфологією Передкарпаття являє
собою перетворений пізнішими коливальними рухами і ерозійно–акумулятивними
процесами пліоценовий пенеплен, розчленований карпатськими притоками Дністра,
Прутом та Серетом, що включає ряд височин і межиріч, які чергуються з
пониженнями, рівнинами та котловинами. При цьому передгірські височини являють
собою наносні терасові межиріччя, а котловини (Жидачєвсько-Стрійська,
Івано-Франківська, Галичсько-Букачська, Коломийська) характеризуються
акумулятивним рівним рельєфом, сформованим наносами рік.
Гідросітка Передкарпаття формувалася після відступу сарматського басейну і
представлена Дністром з притоками (Стрий, Свіча, Ломниця, Бистриця), Прутом
(притока Черемош) та Серетом. Різна кількість терас у сучасних ріках
Передкарпаття, залягання підошви алювію нижче сучасних русел, а також
збільшення товщі суглинків у напрямку Дністра свідчить про диференційний
характер рухів, які мали місце у попередні геологічні періоди [76 - 79].
Ґрунтоутворюючі породи на території Передкарпаття представлені, як вказують
Н.Б.Вернандер та інші [49], С.А.Скорина [224] та М.М.Рибін [216] делювільними і
елювіально-делювіальними відкладами. Місцями зустрічається морена, яка являє
собою карпатський делювій. Дані породи мають середній та важкий
гранулометричний склад, досить часто оглеєні, не містять карбонатів кальцію
[35, 224]. Також досить поширеними, особливо на терасах Дністра, Ломниці,
Бистриці, Прута та Черемоша, є древні алювіальні відклади зі значним вмістом
гальки. Вони утворені під впливом гірських потоків та діяльності річкових вод,
що зумовлює досить різно