РОЗДІЛ 2
ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ В.М. РЕМЕСЛА
2.1. Роки становлення особистості та формування наукових поглядів вченого
(1907-1938).
Василь Миколайович Ремесло народився 10 лютого 1907 року в селі Теплово
Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині с. Теплівка Пирятинського
району Полтавської області). На долю його покоління, як і багатьох інших –
ровесників століття – випало чимало випробувань: руйнація імперії, революції,
катастрофічні війни, голодомори, репресії тощо. Але в той же час відбувалися
кардинальні позитивні зміни в житті країни – встановлення радянської влади, яка
дала можливість для набуття освіти широкими верствами населення, сприяла
значному розвитку науки і, зокрема, сільськогосподарської дослідної справи.
Непросто склалося життя й Василя Миколайовича. Воно розпочалося у багатодітній
сім’ї селян Ремесла Миколи Калістратовича та Степури Варвари Йосипівни. Батьки
змалечку привчали дітей, яких було семеро ? Феодосія, Одарка, Петро, Катерина,
Василь, Марія та Яків, ? до роботи. Від діда-прадіда навчився Василь шанувати
хліборобську працю. З раннього дитинства запам’ятав він кремезну постать діда
Калістрата “у білих штанях, з полотняною торбиною сівача, коли його руки
розкидали на теплівській ниві пшеничне зерно. Вузлуваті, з поруділими від
махорки пальцями, з товстими нігтями, руки хлібороба! Словом, з діда-прадіда
мужики вони й ремесло в них спадкове. Хлібороби. А бувало, що й вони сиділи на
голоднім пайку. Для цього були свої причини. Стихійні сили природи раптом
бунтувалися ні з сього ні з того, насилали на людські оселі, на лани то град,
то зливу, то люті морози, а то гарячі суховії, або сарану. Колись це називалося
карою божою. І казали тоді, змарнілі від голоду, що хліб ? бог усьому і ціни
йому не могла скласти страждуща людина” [55, с. 21].
Пам’ять зберегла, як у голодні роки громадянської війни гірше сарани осідали
села озброєні більшовицькі загони та бандитські угруповання, конфіскуючи у
селян зерно. У відповідь на реквізиції збіжжя більшість селян зовсім припинило
вирощування хліба. Водночас, із загостренням дефіциту продуктів харчування
великі райони України та Півдня Росії охопила посуха, наслідком чого став голод
1921-1922 рр., що забрав життя сотень тисяч людей.
Поряд із втратами революція принесла й здобутки. Простий селянський хлопець
зміг отримати початкову освіту в семирічній трудовій школі, яка відкрилася за
сприяння Пирятинського повітового Відділу народної освіти в його рідному селі.
Старша сестра Феодосія, яку він лагідно називав Досею, в цей час вже викладала
у школі українську мову. При чому перелік дисциплін, які вивчалися згідно з
програмою семирічної школи, свідчить про досить широкий світоглядний рівень
підготовки сільських учнів: “українська мова та письменство, російська мова,
арифметика, алгебра, геометрія, фізика, географія України та всесвітня,
соціально-політична пропедевтика, французька мова, німецька мова, ручна праця,
малювання, ліпка, спів, музика, фізичні вправи” [Додаток А].
Нова ж влада від імені комітету незаможних селян, які організовувалися тоді на
селі партією більшовиків для затвердження свого режиму, у 1922 р. вручила в
особі місцевого ватажка – учителя Петра Очерета – комсомольцю Ремеслу путівку
до Лубенської сільськогосподарської профшколи (Полтавська область). У
Тимчасовому свідоцтві, виданому йому, говориться, що «за час перебування у
школі засвоїв всі дісціпліни, установлені учбовим планом, і виконував практичні
роботи по рослиноводній спеціяльності» [Додаток Б]. Після її закінчення у 1924
р. Ремесла направили на навчання до Маслівського інституту селекції та
насінництва ім. К.А. Тімірязєва – “Маслівської академії”, як його тоді
називали.
Це був унікальний навчальний заклад. Відомі генетики і біологи І.В. Чорний,
В.Ф. Древич, В.І. Глазко і І.К. Закіров пишуть: «Діяльність цього ВУЗу
заслуговує окремої розмови. Багато хто з його випускників ? відомі рослинники,
селекціонери, генетики. Про феномен Маслівки, на жаль, немає згадок у жодному з
українських енциклопедичних довідників. У 20-ті роки він був дуже авторитетним
навчальним закладом. От тільки деякі імена: В. Ремесло, Ф. Кириченко,
П. Гаркавий ? усі ці, без перебільшення, батьки хлібородного українського поля
вийшли з тепер забутої Богом і владою, а тоді добре відомої в науці, “Маслівки"
[87].
Враховуючи виняткову роль Маслівського інституту в житті Василя Миколайовича
Ремесла, у становленні його як особистості, є необхідним детально вивчити
досвід організації та діяльності цього закладу.
Після революційних подій 1917 року визначився новий підхід до організації
сільськогосподарської дослідної справи в Україні. Основними причинами цього
були, зокрема, такі: до першої світової війни дослідна справа будувалась із
орієнтацією на дрібне селянське господарство; тепер сільськогосподарська
дослідна справа знаходиться в руках держави, а раніше була розділена між
урядом, окремими земствами, сільськогосподарськими товариствами і приватними
особами [88].
Державний підхід до сільського господарства в Україні у 20-х роках минулого
століття потребував якісно нового рівня забезпечення висококваліфікованими
науковими працівниками сільськогосподарського виробництва. Життя спонукало уряд
підтримувати аграрну науку як головний фактор науково-технічного прогресу.
Почалося заснування у цій галузі, рівно як і в других галузях народного
господарства, нових науково-дослідних установ і вищих учбових закладів.
Зокрема, згідно з Декретом РНК УРСР від 7 березня 1921 року «Про підготовку
нової радянської інтелігенції з середи робітничого класу та трудового
селянства» розпочали роботу нов
- Київ+380960830922