Педагогічні умови формування професійного мислення майбутніх фахівців економічного профілю у вищих навчальних закладах

РОЗДІЛ 2
ОБГРУНТУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
2.1. Концептуальні основи формування професійного мислення фахівців економічного профілю в сучасних умовах
Професійна економічна освіта, істотні зміни в якій були викликані гострою потребою у всебічно підготовлених фахівцях із цілого ряду нових престижних професій у галузі економіки й менеджменту, за останні десятиріччя розвивається швидкими темпами, кардинально реформується та є предметом дисертаційних досліджень багатьох вітчизняних науковців [96, 148-149, 160-161]. Наприклад, на думку О.С. Падалки, вона є процесом й результатом засвоєння економічної теорії, конкретних ЗНУ, які становлять базу економічної підготовки особистості [150, с. 116].
На основі аналізу психолого-педагогічної лiтератури (О.В. Аксьонова, Ю.К. Васильев, Е.М. Камишанченко, А.С. Нiсiмчук, О.Т. Шпак, О.С. Падалка, I.Ф. Прокопенко тощо) ми дійшли до висновку, що важливим фактором, який визначає результативність економічної освіти є економічне навчання, яке в науковій літературі розглядається як озброєння учнів економічними знаннями, вміннями оперувати економічними поняттями та вміннями, які формують готовність фахівця до майбутньої професійної діяльності.
Ю.К. Васильєв, який обґрунтував структуру економічних знань, виокремлював такі їх рівні: загальнонауковий (знання основних законів виробництва, основних понять в сфері економіки i праці); галузевий (специфічні знання окремих економічних законів у конкретний галузі, особливості організації й економіки виробництва i праці цієї сфери); професійний (сума економічних знань i вмінь, які необхідні для успішної діяльності на конкретному робочому місці) [54, с. 26-29].
Сучасний етап розвитку України та поступове становлення ринкової економіки об'єктивно вимагають від фахівців відповідної професійної культури, нових економічних - ринкових - знань. Водночас, специфіка виробничого середовища, пов'язана із трансформацією економічних відносин в українському суспільстві, посиленням процесів інтеграції й інтернаціоналізації у світовій економіці в цілому, гармонійною частиною якої є економіка України, вимагає системних високих професійних якостей і високої інтелектуальної культури від особистості ФЕП.
Нині кардинально змінилися умови ринковиї відносин: суспільство ставить людину як фахівця в ситуацію щоденного непростого, а інколи й кризового особистісного та професійного вибору. Крім споживчого вибору, з яким кожний із нас стикається повсякденно, вирішуючи, які товари й послуги купувати, у кого й за якою ціною, ми вибираємо й серед уже різноманітних можливостей отримання професійної освіти; шукаємо оптимальне місце роботи (а може бути, і не одне), зважаючи на наявність різних типів форм власності, де умови праці й оплати істотно відрізняються: хтось намагається зайнятися підприємницькою діяльністю, організовувати приватну фірму, стати власником, а інші - йдуть працювати менеджерами, працівниками у ці фірми або державні установи та заклади.
Від рівня сформованості економічної культури, особистісної та професійної компетентності фахівця, його спроможності творчо їх застосовувати у професійній діяльності, від уміння бачити взаємозв'язки й взаємозалежності між різними явищами економічного життя багато в чому залежить, наскільки успішною буде його діяльність. Від економічної освіченості кожного фахівця залежить також благополуччя фірми та її трудового колективу й партнерів, подальше існування справи і взагалі, особисте життя кожного із них, їх професійне просування та кар'єрне зростання. Причому така освіта має бути не абстрактною, а безпосередньо зорієнтованою на формування високої економічної культури та професійної компетентності фахівця, на сукупність його різноманітних видів компетентності, які сприяють фінансовій та іншим видам економічної діяльності. Сучасний бізнес вимагає від нього не прагматично спрямованих і досить замкнутих у своїй сфері діяльності, а навпаки, фахівця із широким перспективним баченням, відкритим соціальному, політичному, культурному та релігійному різноманіттю, ринковому майбутньому української економіки.
При переході до ринкової економіки на зміну командно-адміністративній системі із властивими їй монополізмом, безініціативністю, безгосподарністю й ігноруванням інтересів як виробників, так і споживачів має прийти економіка, заснована на різноманітті форм власності й господарювання, на розвинутій системі фінансів, на потужних стимулах особистої й колективної відповідальності, що вимагає кардинального поліпшення підготовки економістів, фінансистів, менеджерів та інших фахівців. Включення сфери освіти також у систему ринкової економіки супроводжується суттєвим оновленням її змісту, у тому числі й економічного. Конкурентноздатність випускників економічних профілю значною мірою залежить від ступеня оволодіння ними сучасними економічними ЗНУ, від набуття економічної культури та професійної компетентності, вміння творчо мислити, ефективно діяти та здатності ризикувати в умовах ринкової економіки.
Наприклад, В.І. Свистун слушно наголошує на тому, що "Ринкова економіка вимагає виховання нового покоління, яке, вступаючи в життя, повинно розуміти та мати необхідне уявлення про сучасні економічні системи, основи господарської діяльності. Вища школа повинна випереджати зміни, які відбуваються в світі, готувати студентів до адекватного сприйняття змін в суспільстві та виробництві, і саме оволодіння основами економічних знань дає студентам таку можливість" [172, с. 9].
Таким чином, виникає проблема необхідності підвищення ефективності навчального процесу у ВНЗ з метою поліпшення професійної підготовки нової генерації ФЕП. Стійку тенденцію підготовки саме висококваліфікованих фахівців-економістів ми спостерігаємо зараз в Україні. У зв'язку з цим все частіше при вивченні економічних дисциплін майбутніми ФЕП виникає необхідність відходу від використання тільки традиційних методів навчання. А їхнє