РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ ГРАДСЬКОЇ СИСТЕМИ
2.1. Протоміські поселення на території Чехії
Процес заселення чеських земель та формування поселенської структури на
території Чехії досить складний і багатогранний, характеризується як періодами
піднесення, так і тривалими періодами занепаду. У порівнянні з іншими
державами, в чеській науковій думці досить мало праць теоретичного характеру
стосовно процесів містоутворення, а тому існують певні труднощі з визначенням
середньовічного міста. Систематичні дослідження процесів містоутворення на
території Чехії показали, що більша частина середньовічних міст та містечок
сформувалися на базі давніх поселень різного типу, визначених як
“протоурбанні”. Умови суспільного життя на чеських землях були набагато
сприятливішими для виникненню міст, ніж в попередні епохи. Їх розвиток
відбувався під впливом внутрішніх факторів досить швидко, а зусилля правителів,
підкріплені потужною колонізаційною політикою у ХІІІ ст., лише прискорили
процес розвитку середньовічних міст.
Перші кроки заселення постійними житлами типу землеробських поселень на
території Чехії та Моравії датуються другою половиною V тисячоліття до н.е. У
той час на території Чехії відбувалася неолітична революція, яка за старішої та
середньої доби кам’яного віку принесла суспільний поділ праці та виникнення
землеробства, перших сільських поселень, а також започаткувала культурну зміну
навколишнього середовища. З цього часу відбувалися культурні зміни, пов’язані
із чисельними пересуванням етнічних угруповань територією сучасної Чехії.
Протягом кількох тисячоліть розвиток проходив від перших простих сіл до значних
огороджених поселень і знову повертався до простих типів населених пунктів. Для
цього часу характерні поселення міського типу, розміщені на підвищеннях, що
походять від найстарішої доби бронзового віку другої половини II тисячоліття до
н.е., та оборонні городища людей культури погрібальних урн з першої третини до
початку другої половини I тисячоліття до н.е. З точки зору наявності у них
міських функцій, ці поселення не можна вважати містами.
До рівня міст у чеських землях наблизилися поселення кельтів, коли їх
цивілізація досягла високого рівня розвитку. У Чехії осіла їх гілка, котра
носила назву “бої”, які, власне, й дали назву країні –Богемія (Boiohaenum).
Кельти проникли на територію Південної Чехії, де засновували поселення вищого
типу, що носять назву “оппіди”.
Назва “оппіда” має латинське походження (ob-pedum) і означає “розміщене на
підвищенні, захищене місце”. Пізніше ця назва вживалася стосовно більшості
невеликих міст. У Чехії до нашого часу досліджено крім кількох малих, дев’ять
оппід. З них шість – значних, але різного ступеня розвитку, досягнутого в
кельтський період: у Завісті біля Збраслава, у Страдоніціх поблизу Бероуна, в
Гвазанех біля Седлічан, у Невєзіціх в районі Пісеку, у Тржісове в районі
Чеського Крумлова, у Градішті біля Чеських Лготіц. У Моравії також є два
значних оппіди – Старе Градіско біля Простейова та Гостин. Площа найбільших
кельтських оппід перевищувала розміри середньовічних міст: Завіст займала площу
157, а Страдоніце – 82 гектари. Менші оппіди відповідали площі великих
середньовічних міст: Гвазани – 30, а Градіштє біля Чеських Лготіц – 20 гектарів
[227, 8].
Кельти засновували оппіди на підвищеннях над рікою, на відміну від більшості
середньовічних міст, надаючи перевагу безпеці над зручним місцем розташування.
Ці поселення носили міський характер, але за рівнем та невиразністю функцій їх
можна віднести лише до так званих первинних міст чи протоміст. На початку ІІ
ст. до н.е. кельти вимушені були протистояти натиску варварських германських
племен, Так завершився перший етап заснування міст у чеських землях, які за
рівнем свого розвитку перевищили все, що передувало їм у поселенських формах
[158, 4].
На територію Південної Моравії в наступні століття проникли римляни й збудували
там кілька військових та торгових таборів. Археологічні знахідки біля Мушова та
Мікулова, де був табір десятого римського легіону, дають можливість припускати,
що це не були поселення міського типу [82, 27-29].
Слов’янські племена заселили чеські землі у першій половині VІ ст.
Землеробському характеру тогочасного чеського суспільства відповідали й
поселення. Вони представляли собою дрібні поселення, де кількість родин, що
проживали у напівземлянках, не перевищувала десяти. Тільки з VIII ст. почали
з’являтися захищені валами городища, що згодом розвинулися у густу мережу нових
поселень. Характерними для них є складніша, ніж у дрібних поселеннях, структура
та зародки міських функцій, які властиві для середньовічних міст.
У 830-х роках на території сучасної Чехії зўявилася ранньофеодальна держава -
Велика Моравія. Вершини свого розвитку держава досягла у другій половині ІХ ст.
[57, 248-256]. На цей час, як показують результати досліджень, припадає і
період утворення перших міст на території Чехії [300; 301; 235]. Це зокрема
Микульчиці поряд із Годоніном, Старе Мєсто, Угерське Градіштє. Менш розвинутими
були поселення: на Поганську, що передувало Бржецлаву біля Зноймо; Старі Замки
біля Лішнє, що передувало Брно; на Зеленій Горі біля Вишкова та у районі
нинішнього Оломоуца. Подібні поселення розміщувалися на території нинішньої
Словаччини та Австрії. Резиденцією правлячої династії було поселення в
Микульчицях, яке було одночасно церковним, політичним і фінансовим центром,
куди поступали податки і здійснювалося адміністративне управління всією Великою
Моравією. Нижчі ланки управління знаходилися у менших поселеннях міського типу
та городищах [227, 23 – 26].
У процесі дослідження характеру
- Київ+380960830922