Розділ 2
Матеріали і методи дослідження
2.1. Матеріали і методи експериментальних досліджень
2.1.1. Обґрунтування складу та дослідження фізико-хімічних властивостей
кремнеземно-полісахаридні композиції
При обґрунтуванні складу кремнеземно-полісахаридної композиції об’єктами
дослідження були 1% суспензії Силіксу, приготовлені на дистильованій воді, на
кип’яченій водогінній воді та на 1%, 2% та 4% колоїдному розчині крохмалю. Їх
композиції (суспензії) готували наступним чином. Розраховану кількість крохмалю
і Силіксу заливали 3/10 розрахованого об'єму води (200С), перемішували і
переливали тоненькою цівкою у воду (7/10 розрахованого об'єму), що кипить. При
цьому постійно перемішували і доводили до повторного закипання. Охолоджували
при кімнатній температурі, розфасовували по 100 мл у скляні флакони ємкістю 200
мл.
Густину суспензій визначали на віскозиметрі «ВК-4». При цьому порівнювали
швидкість витікання стандарту (вода) і досліджуваної суспензії. Кислотність
суспензії визначали за допомогою іонометру «рН-150». Для дослідження
кислотонейтралізуючої здатності отриманих суспензій до 1 мл 0,1 н. HCl (рН 1)
додавали 9 мл 1% суспензії Силіксу з подальшим вимірюванням рН.
Стабільність виготовлених суспензій оцінювали шляхом спостереження за процесом
розшарування протягом 3 діб. В мірні циліндри вносили 1г Силіксу та відповідну
кількість крохмалю (1г, 2г, 4г). Доливали 30 мл води з температурою 200С і
перемішували. Доливали гарячу (близько 1000С) воду до 100 мл. Перемішували і
відразу отримані зразки (в об’ємі 10 мл) переливали у мірні пробірки. Суміш 1г
Силіксу і 2г крохмалю заливали 30 мл води (200С), перемішували і переливали
тоненькою цівкою у воду (70 мл), що кипить. При цьому постійно перемішували до
повторного закипання. Під час спостереження фіксували швидкість осідання
частинок.
Вплив виготовлених суспензій на дифузію соляної кислоти крізь напівпроникну
мембрану оцінювали за збільшенням її концентрації в діалізаті. Застосовували
діалізні комірки, дно яких було затягнуто оболонкою, виготовленою з тонкої
кишки великої рогатої худоби. В комірки вносили по 1 мл 0,1 н. розчину HCl і у
різних комбінаціях 30 мг Силіксу, 3 мл дистильованої води або 3 мл 2%
колоїдного розчину крохмалю. Комірки встановлювали на підставки в чашки Петрі,
в які наливали по 60 мл дистильованої води (рН 6,3), що забезпечувало контакт з
мембраною. Впродовж 3 годин періодично вимірювали рН діалізату.
Кислотонейтралізуючі властивості суспензій досліджували також in vivo. Для
цього білим щурам (самці) під внутрішньоочеревенним наркозом (кетамін, 50
мг/кг) проводили лапаротомію. В порожнину шлунку вводили по 3 мл 1% суспензії
Силіксу на кип’яченій воді (8 тварин) або 2% колоїдному розчині крохмалю (8
тварин). Впродовж 1 години визначали рН шлункового вмісту за допомогою
універсального індикаторного паперу.
Специфічну активність Силіксу досліджували за сорбцією білка (альбумін, суха
донорська плазма, желатина). Для цього в пробірки вносили по 4 мл суспензії
Силіксу та 2 мл середовища з концентрацією білка 15 мг/мл і перемішували. Через
1 год. центріфугували (8000 об/хв) впродовж 20 хв. До 1 мл центрифугату
додавали 4 мл біуретового реактиву. Фотоколоріметрію проводили при довжині
хвилі 540 нм (кювета 1см). Сорбційну ємкість розраховували по зменшенню вмісту
білка.
2.1.2. Дослідження впливу кремнеземно-полісахаридні композиції на згортання
крові
Вплив на систему згортання крові проводили за методикою Є.П. Іванова (1983). В
пробірку вносили по 1 мл досліджуваної речовини або композиції речовин або 0,9%
розчин NaCl (контроль) та по 2 мл крові від одного і того ж пацієнта. Пробірки
закривали пробками з “китвою” і перевертали до гори дном. При цьому “кітва”
повністю була вкрита кров’ю і утворювала піраміду. Пробірки постійно тримали у
руці. Періодично нахиляли пробірки і перевіряли чи стікає кров з “кітви”.
Відмічали момент згортання крові.
Пробірки ставили дном донизу на 2 год. при температурі 37оС. Далі пробірки
перевертали і ставили у штатив. Обережно, не виймаючи пробок, коловими обертами
відділяли згортки від пробірки. Пробірки знову ставили на 15 хвилин у штатив.
Після цього згортки з пробками видаляли, пробірки з рідкою кров’ю
центрифугували (15 хвилин, 1500 обертів/хвилину). Визначали об’єм сироватки
(f2) і формених елементів (f3). З використанням цих даних, а також даних
гематокриту (Ht) розраховували спонтанний фібриноліз, ретракцію, щільність та
об’єм згортку.
Спонтанний фібриноліз = f3 х 50 / Ht,
%.......................................(2.1)
Ретракція згортку = f2 х 50 / (1-Ht),
%...........................................(2.2)
Щільність згортку = Ht–(f3 х 0,5)/[(1–Ht)-f2 х0,5], у.о…..............(2.3)
Об’єм згортку = [ 1 – (f2 +f3) х 0,5] х 100,
мл.................................(2.4)
Для дослідження впливу на згортки, що формуються та сформовані згортки на дно
чашки Петрі наносили 3 мл крові людини. Через 10 та 30 хвилин на поверхню крові
наносили 300 Од фібринолізину та по 50 мг Силіксу і крохмалю. Через 2 години
оцінювали наявність лізису згортку.
Ефективність Силіксу при кровотечі із ШКК досліджували в експерименті у 24
щурів (самці) масою 200 – 250 г. Методика дослідження ґрунтувалась на методиках
Дюке, Айві та Боргревінка-Ваалера [38]. Під наркозом (кетамін 50 мг/кг,
внутрішньоочеревенно) перев’язували воротну вену. Для попередження
шлунково-стравохідного рефлюксу на кардіальну частину шлунку накладали
лігатуру. Для виключення евакуації вмісту в дистальному напрямку на початковий
відділ тонкої ки
- Київ+380960830922