РОЗДІЛ 2
НАУКОВІ ОСНОВИ ПОЛІТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
2.1. Компоненти політехнічної освіти
На основі аналізу праць вчених-політехніків та педагогів-науковців ХХ – початку
ХХІ століття [4-12; 14-16; 18-21; 23-24; 28; 31-32; 38-40; 45-46; 49-57; 68;
73-75; 83; 85; 91-92; 95-96; 101-112; 114-117; 129-131; 137; 151-154; 170-171;
184-186; 189-191; 202-204; 208-209; 211; 213; 219-220; 223; 225-229; 231-233;
236-239; 243; 256-259; 268-271; 276-284] ми виокремлюємо такі основні
компоненти політехнічної освіти: політехнічні знання, політехнічні уміння,
політехнічно значущі якості особистості та технології, кожен з яких має власну
природу, особливості, ознаки, походження, межі застосування тощо.
Ю. К. Васильєв виокремлював політехнічні знання, політехнічні уміння та
політехнічно значущі якості особистості як компоненти політехнічної підготовки
[229, c. 43], проте ми розширюємо межі цих компонентів та додаємо ще один (рис.
2.1).
Рис. 2.1. Компоненти політехнічної освіти
У середині 60-х років ХХ століття М. І. Бабкін дав таке визначення
політехнічним знанням – це «… не конгломерат технічних прикладів та завдань, а
система понять, які розкривають науково-технічні основи сучасного виробництва,
шляхів технічного прогресу, перетворення науки на безпосередню виробничу силу
[10, с. 138]».
Політехнічні знання, за твердженням окремих російських педагогів-політехніків
на початку 80-х років ХХ століття, – це «… теоретична основа політехнічного
кругозору, який є необхідним для орієнтування в різних видах праці, професії та
спеціальності [91, с. 79]». Елементи політехнічного кругозору було виокремлено
та проаналізовано А. Г. Калашниковим [83, с. 280-281].
Найбільш доцільним вважаємо таке тлумачення суті політехнічних знань:
політехнічними називають знання, що відносяться до сфери сучасного виробництва
та відображають його загальні основи. Для політехнічних знань важливим є їхня
велика мобільність та міжпрофесійний характер. Політехнічні знання за своєю
природою не відрізняються від знань тих чи інших наук, проте вони виконують
специфічну функцію, яка спрямована на розуміння та усвідомлення основ техніки
та управління нею.
Політехнічні знання представлені фундаментальними, тобто природничонауковими,
суспільно-політичними, науково-технічними, технологічними та
організаційно-економічними знаннями. Як зауважує Ю. К. Васильєв та його
однодумці, природничонаукові основи сучасної техніки та технології, що
визначають принцип роботи тієї чи іншої конструкції, або наукові основи
технологічного процесу досить легко засвоюються, якщо напередодні засвоєно
фізичні, хімічні та інші закони та закономірності. Техніко-технологічні знання
включають відомості з матеріалознавства, які використовуються у роботі
технічного чи технологічного об’єкта. Знання у галузі економіки та організації
виробництва і праці, хоча й мають відмінності в різних галузях виробництва, у
межах однієї галузі лишають незмінними протягом досить тривалого часу [25,
с. 54-55].
Зміст політехнічних знань являє собою систему наукових понять, законів, які
відображають основи сучасної техніки, сучасного виробництва та принципи
управління ними. Політехнічними можуть бути узагальнені знання, які виступають
в якості основи різних видів та форм діяльності людини у системі «наука –
виробництво» (система являє собою сукупність елементів знань математичних,
природничих, технічних та суспільних наук) [5; 6]. Політехнічні знання
забезпечують нерозривну єдність інтелектуального та дієво-практичного чинників,
що формують особистість. Узаємозв’язок елементів цієї системи представлений на
рис. 2.2.
Рис. 2.2. Система політехнічних знань (за П. Р. Атутовим)
Оскільки основу виробничих процесів складають закономірності багатьох наук, які
виступають комплексно, а не ізольовано, необхідною умовою для функціонування
конкретної технології та засобів виробництва є взаємозв’язок цих
закономірностей. Наприклад, природничонаукові знання засвоюються при вивченні
основ наук про розвиток природи та людину; знання про наукові основи сучасного
виробництва відображають найбільш загальні закономірності, що забезпечують
функціонування техніки та розвиток технологій. Природничонаукові знання широко
використовуються у сучасному виробництві, саме тому вони за своєю суттю і є
політехнічними. Звісно, закони можна вивчати без їхнього практичного
застосування, але навчання буде набувати формалізованого вигляду, як це було,
зокрема, у класичних гімназіях кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Засвоєння знань набуває політехнічного характеру за умови їхнього практичного
застосування у виробництві та сільському господарстві. Озброєння студентів та
учнів політехнічними знаннями передбачає засвоєння ними загальності та широти
застосування наукових фактів у виробництві. Отже, політехнічні знання являють
собою актуалізовані поняття наук стосовно різних аспектів суспільної практики,
що, в свою чергу, вимагає застосування сучасної техніки. Проте внаслідок
складності сучасного виробництва не завжди є можливим практичне ознайомлення з
новітніми розробками в галузі техніки та технології. Тому можливості
політехнічної освіти інколи обмежуються [4-8].
Політехнічні знання відображають узаємозв’язок різних галузей знань, що лежать
в основі виробництва та забезпечують техніко-технологічний прогрес. У зв’язку з
цим формування політехнічних знань має свої особливості. Як наголошує
П. Р. Атутов, необхідною умовою є міцне засвоєння наукових положень, понять,
фактів [6, с. 10]. Проте, можна завчити закони, терміни, фактаж, але
політехнічно бути слабко підготовленим, адже політехнічні знання формую
- Київ+380960830922