РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ РОЗУМІННЯ ХУДОЖНІХ ОПОВІДАНЬ СЛАБОЧУЮЧИМИ УЧНЯМИ 5-7 КЛАСІВ
2.1. Теоретичні підходи та опис методики констатувального експерименту
Звертаючись до проблеми розуміння текстів художніх оповідань слабочуючими
дітьми, ми виходили із результатів досліджень, виконаних у різних площинах та
наукових школах, зокрема, звертали увагу на дослідження, які прямо або
опосередковано впливають на висвітлення проблеми розуміння художніх оповідань у
ситуації затримки розвитку мови і мовлення як вторинного дефекту і впливу такої
затримки на формування всіх психічних процесів, передусім, мислення, пам’яті,
які структурно входять у процес розуміння.
Теоретичний аналіз досліджень із педагогіки і психології [6, 9, 33, 39, 72,
108, 126, 155, 172, 189, 223], психолінгвістики [11, 26, 66, 120],
сурдопедагогіки і сурдопсихології [16, 70, 111, 132, 139, 141, 151, 177, 200,
216], показав неоднозначність у підходах до аналізу художніх творів і, разом з
тим, єдність оцінці значимості проблеми, а відтак – і використання процедур, що
сприяють розумінню текстів. Разом з тим, теоретичний аналіз літератури,
здійснений в дисертаційному дослідженні, показав, що науково вивірених даних у
спеціальних дослідженнях недостатньо. Як наслідок, конкретні рекомендації є
неповними у педагогічних технологіях. Педагогічна практика ставить питання про
необхідність розробки таких педагогічних технологій, які б створювали
можливості корекційного впливу на основі системного виявлення особливостей
розуміння тексту слабочуючими дітьми.
Саме тому, одним із ефективних щодо результату при його вивченні, постає
питання наукового визначення і вибору методів і методик досліджень, доцільних
для використання при вивченні розуміння слабочуючими учнями 5-7 класів художніх
оповідань. Отже, без встановлення вихідних теоретичних позицій знижується
ефективність розв’язання прикладних питань узагальненого та емпіричного рівня.
Перш за все, звернемось до існуючих досліджень. Так, провідними, на наш погляд,
продуктивними підходами щодо проблеми розуміння творів є, з одного боку,
науковий аналіз тексту, який розглядається як об’єктивна цілісність з
відповідною структурою і характеристиками [10, 41, 66, 69, 93, 119, 125, 126,
172, 226, 229]. З другого боку – це науковий аналіз досліджень, власне,
процесів розуміння текстів художніх оповідань в нормі розвитку [14, 27, 39] та
дитини з вадами слуху [111, 141, 153, 177]. Щодо особливостей розуміння
художніх оповідань дітьми з вадами слуху, дослідженнями визначаються
індивідуальні особливості даної категорії дітей як читачів, які пов’язані із
своєрідним розвитком мови і мовлення та пізнавальних процесів [20, 132, 166].
Якщо у психолінгвістиці та методиці літератури в окремих дослідженнях текст
може розглядатися і аналізуватися окремо від розуміння [41, 68, 91, 125, 172],
то у значній кількості психологічних та педагогічних досліджень текст і
розуміння в одних дослідженнях зливається у єдиний предмет аналізу [14, 114,
142, 151, 235], в інших – розмежовується [25, 11, 66, 227].
Особливостями такого типу текстів, як художні, за дослідженнями [11, 16, 26,
33, 103, 111, 126, 152] вважається своєрідність їхнього розуміння дітьми у
зв’язку з тим, що художнє оповідання насичене художніми ознаками. Аналіз даних
свідчить, що дослідники [26, 34, 66, 92, 222, 227] виділяють у розумінні
художніх творів два прошарки і, певною мірою, залежні від них рівні. Перший
рівень пов’язаний з першим прошарком твору і тому розуміння у наведених вище
дослідженнях пояснюється, як опосередковане і пов’язане, перш за все, із
встановленням смислів вихідного повідомлення, або так званою зовнішньою
(поверховою) структурою тексту. Другий рівень, на думку дослідників, пов’язаний
із другим прошарком і тому у теоретичному трактуванні розуміння є залежним від
ієрархічної будови тексту, де читач має встановлювати існуючі у тексті типи
відношень між художніми образними компонентами та художніми смисловими
елементами художнього твору. На цьому рівні на глибинній структурі твору
смислове розуміння читачем художнього твору розглядається, як “діалогічна
взаємодія” [8, 227] читача із текстом, яка має творчий характер і фіксує новий
смисл, синтезований з вихідного тексту [26, 34, 92, 149].
Отже, виявлену загальну тенденцію можна сформулювати у таких висновках: для
забезпечення продуктивності вивчення розуміння текстів в цілому слід, як це
видно із вищенаведених даних, враховувати структуру тексту та його поелементний
аналіз, який включає в себе вміння аналізувати твір за змістовими та смисловими
елементами на актуальному рівні розвитку мови і мовлення.
Аналіз особливостей розуміння завдань слабочуючими учнями 5-7 класів у даному
експериментальному дослідженні базувався на виявленні теоретичних засад, які
надавали б змогу визначити критеріальні показники, за якими в аналізі можна
отримати достовірні результати проблемних питань. Забезпечуючи такий підхід,
слід зазначити, що критеріальні показники, визначені у різних дослідженнях,
присвячених розумінню текстів, залежать, перш за все, від предмету дослідження:
вивчення життєвих понять [144, 235], дослідження уяви [160, 161], дослідження
відтворюючої уяви [215], дослідження розуміння текстів задач [181] та інші.
Ґрунтуючись на зазначених підходах та результатах, у власному дослідженні
констатуємо, що виділені критеріальні показники у спеціальних дослідженнях є
такими, які виявлені і розцінені як загальні, і тому екстраполюються для такої
категорії дітей, як діти з вадами слуху. Так, головними складовими у
критеріальних показниках як загальних виступили: виділення повноти, чіткості і
глибини р
- Київ+380960830922