РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ТА ОБ’ЄКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Фізико-географічні умови та лісорослинна характеристика території
дослідження
2.1.1. Фізико-географічні умови та лісорослинна характеристика Черкаського
бору. Досліджувана територія відноситься до Черкасько-Чигиринського
геоботанічного району дубово-соснових, соснових та грабово-дубових лісів і
терасових варіантів лучних степів та евтотрофних боліт. Черкасько-Чигиринський
геоботанічний район займає правобережжя Дніпра на південь від Канівського
району до пониззя р. Тясмин і є давньою долиною Дніпра, характерними ознаками
якої є борова тераса, лесові рівнини, кряж та високі круті береги [208].
Геоморфологічно у цьому районі виділяють три типи ландшафтів [35]:
Черкасько-Чигиринська терасова рівнина дубово-соснових та соснових лісів.
Вільшанська рівнина дубово-соснових та соснових лісів.
Мошногірський кряж з грабово-дубовими лісами і похідними грабняками.
Територією дослідження була Черкасько-Чигиринська терасова рівнина
дубово-соснових та соснових лісів, до складу якої входять лісовий масив
«Черкаський бір» та Притясминські бори. Ці лісові екосистеми вивчали Яновський
(1915), Зеров (1924), М’якушко (1978), Антонюк (1982), Дідух (1987), Редько,
Шлапак (1991), Випірайло (1994), Лавров (1994, 1996), Логвиненко (1999).
Черкаський бір має загальну площу близько 28000 га і знаходиться на території
Черкаського держлісгоспу, схема якого представлена на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Схема поділу Черкаського держлісгоспу на лісництва [59]:
1 – Мошнівське лісництво;
5 – Дубіївське;
2 –Свидівське;
6 – Білозірське;
3 – Дахнівське;
7 – Тясминське;
4 – Русько-Полянське;
8 – Закревське.
Вважається, що Черкаський бір фактично був лівим берегом основного русла або
рукава Дніпра. Розташований лісовий масив в межах другої піщаної (борової)
тераси р. Дніпро, яка піднесена над лучною терасою на 8-10 м. Вона ніколи не
заливається весняними водами, є хвилясто-горбистою або дюнною і поступово
підвищується над рівнем болота Ірдинь на 50 м. Найбільш підвищена частина бору
знаходиться на другій давній боровій терасі, яка є більш пласкою і дюнний
рельєф її слабко виражений. Тут переважають дубово-соснові ліси з незначною
домішкою грабово-дубово-соснових і соснових лісів [59, 64, 172]. Лісорослинні
умови Мошногірського кряжу (діброви, судіброви) відрізняються від основного
лісового масиву Черкаського бору. Це ряд горбів довжиною до 40 і шириною до 5
км з глибокими балками та крутими схилами. Вважається, що в давнину саме
Мошногірський кряж був правим берегом Дніпра [172].
За схемою фізико-географічного районування територія Черкаського бору
знаходиться в межах Дністровсько-Дніпровського правобережного лісостепового
краю Лісостепової зони України – область Центрально-Придніпровської
лісостепової височини, що лежить в межах поширення Українського кристалічного
щита. З його розломами пов’язана більшість річкових долин, а з нерівностями
рельєфу кристалічних порід – горбистий і хвилясто-рівнинний рельєф. На цих
породах пізніше утворилися товщі юрських, крейдяних, палеогенових та неогенових
відкладів. Розвиток сучасного рельєфу пов’язаний з наступними зледеніннями і
дією алювіальних утворень, а також розмивною дією річок, еоловою діяльністю та
іншими факторами, що спряли утворенню сучасної території [59, 64, 172].
Основними ґрунтоутворюючими породами є давньоалювіальні відклади (84% від
загальної площі Черкаського держлісгоспу), з них піщані та супіщані складають
40,6 %, легкосупіщані і супіщані 24,8 %, піщані та супіщані з легко супіщаними
та супіщаними прошарками 15,8 %. Також є лесовидні суглинки та озерні
мергелізовані відклади (по 0,2 %), сучасні алювіальні відклади складають 2,4 %,
а органогенні відклади, що підстилаються, 9,9 % [59, 172].
Ґрунти Черкаського бору є результатом діяльності Дніпра і завдяки наявності в
них домішок мулових частинок та суглинкових прошарків на глибині, яка доступна
кореням рослин, в цілому мають достатньо високу родючість. Також піски
Черкаського бору є пилуватими та дрібно пилуватими, наявність збагаченої
алюмосилікатами фракції дрібного пилу забезпечує певний вміст у цих пісках
елементів живлення. Для пісків Черкаського бору характерна шаруватість, що
зумовлює високу продуктивність деревостанів Черкаського бору, яка є найвищою
для лісів, що зростають на піщаних ґрунтах. Основними типами ґгрунтів
Черкаського бору є підзолисті ґрунти (підтип дерново-слабопідзолистих), що
займає 73, 4 % від загальної площі Черкаського держлісгоспу, також болотний тип
12,0 % і дерновий тип - 7,3 % [59, 172].
В цілому, механічний склад порід дуже різноманітний (пісок, супісок,
суглинок).
Основна водозбірна магістраль Черкаського бору з північно-східного боку є р.
Дніпро з Кременчуцьким водосховищем, до якого прилягають території Дахнівського
та Свидівського лісництв. Довжина водосховища 240 км, а ширина в районі
Дахнівського лісництва 15 км. Берегова лінія дуже порізана. Окрім р. Дніпро,
іншими межами Черкаського бору є р. Рось, р. Ольшанка, р. Ірдинька, болото
Ірдинь. Це болото знаходиться між Черкаським бором та Мошногірським кряжем, має
ширину 25 км. У зв’язку з тим, що зазначені річки впадають тепер у Кременчуцьке
водосховище, змінився їх водний режим, регульованим став режим р. Дніпро, який
залежить від режиму гідросистем, які тут влаштовані. Одночасно з утворенням
Кременчуцького водосховища проводились гідромеліоративні роботи шляхом
утворення захисних водовідвідних каналів на території Дахнівського та
Свиді
- Київ+380960830922