глава 25).
Не вдаваючись до полеміки, зазначимо наступне. По-перше, наведені класифікації
є певної мірою застарілими, оскільки базуються на попередніх законодавчих
підходах. Природньо, оскільки ні КК України, ні КК Росії не розглядали
моральність у якості відокремленого об’єкту кримінально-правової охорони, їй
треба було знайти місце або у межах громадського порядку, або у межах народного
здоров’я.
А звідси і друге. Діючі КК України і Росії хоч і розглядають моральність поряд
з громадським порядком чи народним здоров’ям, але ж не ототожнюють їх, а
передбачають у якості самостійних видових об’єктів.
У зв’язку з цим виникає питання про можливість більш глибокої диференціації
злочинів проти моральності, а не тільки на рівні видового об’єкта. Слід
зазначити, що у найсучаснішій літературі такі спроби здійснюються. Так, автори
згаданого «Курсу кримінального права» дають наступну класифікацію: 1) злочини
пов’язані з порушенням сексуальних устоїв суспільства (втягнення у заняття
проституцією, організація чи утримання притонів для заняття проституцією,
незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів чи предметів; 2) злочини
пов’язані з аморальним відношенням до історії та культури держави: знищення чи
пошкодження пам’яток історії та культура, наруга над тілами померлих і місцями
їх поховання, жорстоке поводження з тваринами. При цьому вчені зауважують, що
однорідність останньої групи є відносною [121, с.426]. Г.П.Новосьолов вважає,
що законодавець пов’язав поняття моральності з поведінкою у сфері секса,
культури, відношення до померлих та тварин [122, с.469]. Автори підручника
«Кримінальне право України» за редакцією М.І.Бажанова, В.В.Сташиса та В.Я.Тація
пропонують злочини проти суспільної моральності поділяти на три види: 1)
посягання на основі моральні принципи і цінності у сфері духовного і
культурного життя суспільства (ст. ст. 296-300); 2) посягання на основні
принципи моральності у сфері статевих відносин (ст. ст. 301-303); 3) посягання
на основні принципи моральності у сфері морального і фізичного розвитку
неповнолітніх (ч. 2 ст. 299, ч.2 і ч. 3 ст. 300 ч. 2 і ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст.
302, ч. 3 ст. 303, ст. 304) [123, с.294].
А.В.Ландіна у своєму дисертаційному дослідженні «Кримінально-правова охорона
моральності в Україні» обґрунтовує думку про те, що усю сукупність злочинів,
які посягають на моральність, можна поділити на три групи за безпосереднім
об’єктом злочинного посягання:
1. Злочини проти моральності в сфері матеріальної та духовної культури: ст. 297
«Наруга над могилою», ст. 298 «Нищення, руйнування чи псування пам’яток історії
або культури», ст. 299 «Жорстоке поводження з тваринами», ст. 300 «Ввезення,
виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і
жорстокості»;
2. Злочини проти моральності в сфері статевих відносин: ст.301 «Ввезення,
виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів», ст. 302
«Створення або утримання місць розпусти і свідоцтво», ст.303 «Проституція або
примушування чи втягнення до заняття проституцією»;
3. Злочини проти моральності в сфері соціалізації неповнолітніх: ст. 304
«Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність» [198, с. 8-9].
Ще далі пішов російський дослідник Ю.Є.Пудовочкін, який запропонував злочини
проти неповнолітніх класифікувати ще на декілька груп. Поряд з іншими (злочини,
що порушують право неповнолітнього проживати з батьками і виховатися у сім’ї;
злочини, що порушують право неповнолітнього на виховання та обов’язкову
фінансову підтримку; злочини, що порушують право неповнолітнього у сфері
професійної орієнтації, професійної підготовки та зайнятості. Нагадаємо, що за
КК РФ відповідальність за злочин проти сім’ї та неповнолітніх передбачається
самостійною главою 20, він виділяє злочини, які порушують право неповнолітнього
на захист від інформації, пропаганди та агітації і спричиняють шкоду його
здоров’ю, моральнісному та духовному розвитку, а також злочини, що порушують
право неповнолітнього на захист від сексуального розбещення та сексуальної
експлуатації [124, с.93].
Аналіз положень ст. ст. 297-304 КК України дозволяє зробити висновок, що
наведений вище напрямок класифікації цих злочинів є досить обґрунтованим.
Дійсно, насамперед кримінальне законодавство охороняє моральнісні устої
суспільства у статевій сфері та у сфері розвитку неповнолітніх. Тут критерії
класифікації чітко збережені. До кола злочинів у сфері розвитку неповнолітніх,
з нашої точки зору, треба віднести і ч. 1 ст. 300, оскільки численні
кримінологічні дослідження свідчать про те, що «основний вражаючий ефект»
передбаченого тут діяння спрямований саме на цю сферу. Проте, у літературі
обґрунтовується й інша точка зору. Так, наприклад, Т.А.Денисова вважає процес
соціалізації таким, що протікає протягом усього життєвого шляху індивіда і
виділяє наявність певного піку, - найбільш високого рівня соціалізації, якого
досягає та чи інша особа [125, с.10]. Вчена зазначає, що основною функцією
соціалізації є забезпечення нормального функціонування індивіда в суспільстві.
Втручання у процес соціалізації негативних факторів сприяє диспенсоціалізації
індивіда і суспільства, а отже заподіює шкоду і суспільству, й індивіду [125,
с.22]. Е.Г.Еріксон виділяє вісім стадій соціалізації індивіда: від першого року
життя до «постпенсійного віку» (65 років і більше). Найбільшою інтенсивністю
засвоєння соціальних норм характеризується п’ята стадія (вік від 12 до 18
років). Вона найбільш багата за змістом; на неї припадає боротьба з так званими
«архетипами тіні». Наступні стадії соціалізації (вік від 25 до 65 років) не
такі інтенсивні, але продов
- Київ+380960830922