РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, ЩО
ВЧИНЯЮТЬСЯ ОСОБАМИ З ПСИХІЧНИМИ АНОМАЛІЯМИ
2.1 Кримінально–правова оцінка насильницьких злочинів, що вчиняються особами з
психічними аномаліями
В юридичній літературі досить широко використовуються поняття “насильницька
злочинність”, “насильницькі злочини”, але ані в теорії кримінального права, ані
в суміжних галузях юридичної науки не має чіткого визначення цих поняття, а
відповідно і загально визнаного кола складів насильницьких злочинів. Таке
положення суттєво ускладнює послідовне, всебічне та глибоке дослідження проблем
боротьби з насильницькими злочинами і тому обумовлює необхідність визначення
кримінологічного поняття розгляданих злочинів та кримінально-правового
встановлення їх кола, тому, на наш погляд, перш за все, необхідно з’ясувати
природу насильства взагалі: що розуміється під насильством, як до насильства
ставляться окремі люди, суспільство, держава; по-друге, встановити ознаки, за
якими злочини можна було б віднести до категорії насильницьких. І лише після
цього можливо буде сформулювати поняття насильницької злочинності.
Насильство - це загальнонаукова, філософська, психологічна, соціологічна та
морально-правова категорія. Моніторинг громадської думки населення України,
який проводився Українським інститутом соціальних досліджень, виявив, що далеко
не всі в нашому суспільстві, наприклад, зґвалтування та побої вважають
насильством: лише 49,0% опитаних жінок вважають насильством побиття, 56,0% -
зґвалтування. Ще менше чоловіків відносять перелічені дії до насильства,
наприклад, лише 45,0% чоловіків вважають насильством побиття, 50% чоловіків
вважають насильством над жінкою зґвалтування [165, с.11].
Тлумачний словник В.Даля визначає насилля як дію незаконну, що своєвільно
притискує, ображає [57, с.469]. Словник російської мови слово “насильник”
тлумачиться як “той, що притискує, гнете” [216, с.247].
Необхідно розрізняти насильство, по-перше, як слово, що використовується у
повсякденному житті для позначення визначених дій у соціумі, в якому воно
промовляється; і, по-друге, як науковий термін, за яким стоїть конкретний
зміст, прийнятний для даної галузі знань. Насильство – категорія
соціально-правова, і тому при його визначенні не можна не вказати на його
соціально-правові ознаки. Ці ознаки полягають в тому, що насильницький вплив на
людину (або групу людей) завжди вчиняється умисно, протизаконно та спричиняє
або здатний спричинити шкоду здоров’ю особи або суспільним інтересам. Невинне
або необережне спричинення шкоди особі або суспільству, як і такий вплив в
суспільно корисних цілях, втрачають характер насилля навіть за наявності усіх
інших ознак.
У кримінологічній науці загально прийнятий поділ насильства на таки різновиди:
Домашнє насильство: це словесне, емоційне, фізичне або сексуальне насильство.
Домашнє насильство часто визначається як залякування, примус, побиття.
Сексуальне насильство: примус до сексуальних зносин проти волі потерпілих (ним
можуть бути як жінки, так і чоловіка, а також неповнолітні обох статей).
Фізичне насильство: застосування фізичної сили, заподіяння ударів, побоїв,
тілесних ушкоджень та ін.
Психічне насильство: це ігнорування волевиявлення іншої людини; залякування
[159, с.5].
Термін “домашнє насильство” або “насильство в родині” означає ненормальну,
жорстоку поведінку однієї людини щодо іншої, яка перебуває з ним у близьких
відносинах. У міжнародних правових актах і закордонній юридичній літературі
виділяються наступні форми насильницьких дії в родині: так, Національна
асоціація соціальних працівників США визначає насильство в родині як “емоційне,
фізичне чи сексуальне насильство, вчинене свідомо чи несвідомо щодо членів
родини й інших домочадців" [270, с.105].
Під фізичним насильством в родині розуміються наступні дії: вбивства, побиття,
генітальне каліцтво, примус до аборту, вбивство дитини, примус до відмовлення
від медичної по моці, примус, контроль у репродуктивній сфері. Сексуальне
насильство містить у собі: зґвалтування, інцест, різного роду сексуальні
домагання. Під психічним насильством розуміється обмеження в поведінці, погрози
[322, с.17].
Кримінальне законодавство України передбачає два різних за характером види
насильства: фізичне та психічне або погрозу застосування фізичного насильства.
Кожен з цих видів насильства розділяється за інтенсивністю на небезпечне для
життя чи здоров'я та безпечне для цих благ людини. Так, наприклад, у випадках
застосування до потерпілого фізичної сили характер насильства інший, ніж у
випадках погрози її застосування. Погрожуючи позбавленням життя чи заподіянням
фізичних страждань, злочинець не завжди має умисел на дійсне заподіяння
фізичної шкоди.
Психічне ж насильство в одних випадках виявляється як погроза застосування
фізичного насильства або супроводжує останнє, в інших - як небажане підкорення
[12, с.50-56]. Якщо психічне насильство передбачає можливість впливу на
організм людини у майбутньому, то фізичне — це вже фактичне діяння. Тому
фізичне і психічне насильство необхідно розглядати як два однорідні явища, а
саме насильство - як їх сукупність. І незважаючи на те, що переважна більшість
насильницьких злочинів вчинюється за допомогою фізичного насильства, виключення
психічного насильства з кримінологічного аналізу механізму насильницької
поведінки невиправдано звузило б коло питань, що вивчаються. Злочинець,
вдаючись до погроз посягання на фізичне благо іншої людини, намагається
добитися для досягнення своїх цілей виконання чи невиконання потерпілим супроти
його волі якихось дій. У протиправному випа
- Київ+380960830922