Розвиток теорії та практики реальної освіти на західноукраїнських землях (1849 - 1939 рр.).

Розділ 2. Загальнопедагогічні та дидактичні особливості діяльності закладів
реальної освіти на західноукраїнських землях у 1849 – 1939  рр. 80
2.1. Місце навчальних закладів реального спрямування у структурі системи
освіти 80
2.1.1. Галичина 81
2.1.2. Буковина 104
2.1.3. Закарпаття 114
2.2. Характеристика змісту реальної освіти в контексті формування навчальних
планів і програм 127
2.2.1. Гуманітарні дисципліни. 133
2.2.2. Природничо-математичні предмети. 139
2.3. Особливості підручників і навчальних посібників 149
2.4. Матеріально-технічне забезпечення закладів реальної освіти 155
2.5. Підготовка педагогічних кадрів для закладів реальної освіти 161
Висновки до розділу 2 169
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ …………………………………………………………..….. 1-249
ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах реалізації сучасних освітніх інфор­маційних
технологій особливого значення набуває підготовка компетентних фахівців різного
профілю, конкурентоспроможних на ринку праці. У цьому про­цесі чільне місце
посідає середня школа. Унаслідок профілізації її третього ступеня – старшої
школи – саме вона здатна реалізувати поглиблене вивчення учнями змісту
дисциплін, які закладають міцні підвалини для подальшого здобуття якісної
професійної освіти.
Відповідно, важливим аспектом діяльності сучасної середньої та вищої шкіл
розглядаємо пошуки шляхів удосконалення навчального процесу, які стосуються
опанування якісними знаннями, формування умінь і навичок. Для реа­лізації
означеного необхідно використовувати не лише сучасні інноваційні під­хо­ди до
організації педагогічного процесу (уникаючи механічного перенесення зарубіжних
освітніх напрацювань на національний ґрунт), а й історико-педа­гогічні
здобутки. Адже чимало сучасних педагогічних технологій вже сформо­вано на
основі реформаторських ідей з урахуванням досягнень української освіти кінця ХХ
ст.
Дослідниками історії розвитку школи і педагогічної думки в Укра­їні
(В. Гомоннай, І. Петрюк, В. Рак, Б. Ступарик) та за кордоном (Г. Ке­мінь,
В. Кравець, І. Прокоп) почасти уже вивчено окремі аспекти теорії й прак­тики
середньої освіти реального спрямування. Проблеми дидактики і теорії виховання в
різних типах навчальних закладів перебували у полі зору сучасних дос­лід­ників.
Однак їхні роботи присвячено лише деяким питанням становлення і розвитку
реальної освіти на Наддніпрянщині та Південній Україні (В. Ав­ра­менко,
О. Бабіна, М. Собчинська, С. Чуйко), Волині (Н. Бовсунівська, Л. Єршо­ва,
С. Коляденко), Буковині (Л. Кобилянська, І. Ковальчук, Д. Пеніш­ке­вич),
Закарпатті (А. Ігнат, М. Кухта, В. Росул) і Галичині (Г. Білавич, В. Бла­гий,
О. Ворощук, І. Гаврищак, Н. Кошельєва, В. Стинська) кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Результати аналізу джерельної бази засвідчили, що цілісного
історико-педагогічного дослідження за матеріалами порівняльного аналізу
функціо­ну­вання всіх типів навчальних закладів реальної освіти, на теренах
західноук­раїн­ських земель ХІХ – першої половини XX століття ще не здійснено.
З огляду на вищеозначене, системне вивчення окресленої проблеми може спри­я­ти,
вважаємо, подальшому виявленню і ґрунтовнішому аналізу педаго­гіч­но вартісних
для сьогодення реформаторських підходів, які спрямовувалися у досліджуваний
період на удосконалення загальноосвітньої підготовки молоді.
Таким чином, важливість об'єктивного осмислення історичного досвіду,
актуальність та недостатня розробленість порушеної проблеми зумовили вибір теми
дослідження „Розвиток теорії та практики реальної освіти на західноукраїнських
землях (1849–1939 рр.)”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта­цій­не
дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри
педагогіки Львівського національного університету імені Івана Фран­ка в руслі
теми „Дослідження історії школи, світи, виховання і педагогічної дум­ки в
Україні” (наказ ректора № Н-492 від 20.08.1999 р.) та кафедри соці­ології та
соціальної роботи Національного університету „Львівська політех­ніка” як
скла­дова комплексної наукової проблеми „Соціально-педагогічні аспекти
професій­ної підготовки фахівців для сфери соціальних послуг: історія, теорія,
практика”. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вче­ної
ради Львівського національного університету імені Івана Франка (про­то­кол №
1/5 від 30.05.2000 р.), узгоджено Радою з координації наукових досліджень у
галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 3 від 25.03. 2003 р.).
Мета дослідження – проаналізувати особливості функціонування закла­дів реальної
освіти на західноукраїнських землях 1849–1939 років і виокре­мити їхні здобутки
для використання у сучасних умовах реформування освітньої галузі в Україні.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
виявити передумови та періоди розвитку реальних освітніх закладів
західноукраїнського регіону означеної доби;
окреслити основні тенденції в розвитку теорії й практики реальної освіти в
європейському контексті;
охарактеризувати дидактичні особливості діяльності середніх закла­дів реальної
освіти;
виокремити здобутки в діяльності реальних навчальних закладів мину­лого з метою
їх реалізації у сучасних умовах функціонування середньої освіти.
Об'єкт дослідження – освіта на західноукраїнських землях.
Предмет дослідження – теорія та практика реальної освіти регіону
досліджу­ваного періоду в європейському контексті.
Методологічну основу дослідження становлять загальні положення теорії пізнання;
загальнофілософські принципи взаємозв'язку та взаємозумовленості; системний і
хронологічний підходи до аналізу педагогічних явищ та процесів; основні
мето