РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЬ ГУМАНІСТИЧНО ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
2.1. Теоретичне обґрунтування моделі гуманістично орієнтованого управління
інноваційними процесами в загальноосвітніх навчальних закладах та основні її
характеристики
Теоретичне обґрунтування моделі базується на сучасних наукових парадигмах,
нових концепціях розвитку особистості людини, гуманістичних тенденціях розвитку
освіти. Аналіз наукових джерел свідчить, що гуманізація управлінських процесів,
у тому числі й управління інноваційними процесами тісно пов’язана із
гуманістичною освітньою концепцією, представленою новою освітньою парадигмою.
ЇЇ основу складають – ставлення до людини як найвищої цінності соціального
буття, суб’єкта пізнання, спілкування та творчості. Центральною проблемою
гуманізації, яку досліджують сучасні як вітчизняні, так і зарубіжні теоретики
освіти (В.С. Лутай, В.Г. Кремень, І.А. Зязюн, В.І. Шинкарук, М.І. Романенко,
О.Я. Савченко, П.Ю. Саух, М.Н. Берулава, Б.С. Гершунський), є проблема
людського виміру в освіті, її якісного потенціалу, а основними тенденціями
розвитку – інтеграція у світовий освітній простір, інноваційність, відкритість,
орієнтація на загальнолюдські та національні цінності, перехід на нову освітню
модель, в основу якої покладено гуманістичну парадигму навчання, виховання і
розвитку особистості людини. Тому актуальність моделі обумовлена новими
підходами до внутрішкільного управління як потужного регулятора інноваційних
процесів у системі шкільної освіти, стратегічної ланки розвитку шкільної
організації, як важливого показника гуманізації та гуманітаризації
педагогічного процесу. Особливого значення в таких умовах набуває управління
інноваційними процесами, які характеризують рівень змін у шкільній організації,
їхню спрямованість, ціннісні орієнтири. Важливою ознакою, що визначає новий
зміст управління школою і спрямована на ефективне управління змінами, є його
гуманістична спрямованість. Серед основних факторів, які вказують на
необхідність упровадження гуманістичних засад в управління інноваціями, слід
виділити: мінливість сучасного суспільства, динаміку його розвитку,
парадигмальні зміни в розвитку освіти, концептуальні зміни в управлінні
сучасною школою, пріоритет синергетичних стратегій в управлінні шкільною
організацією, посилення впливу громадськості в управлінні закладами загальної
середньої освіти, зміну філософії лідерства, особистісний вектор розвитку
педагогічних процесів, інтенсивність педагогічної інноватики, її спрямованість
на оптимізацію педагогічного процесу.
Разом з тим, як показують наші дослідження, описані у першому розділі,
недостатність концептуальних та операційно-практичних аспектів гуманізації
внутрішкільного управління призводить до стихійності у механізмах управління
інноваційними процесами, недостатньої визначеності цільового та ціннісного
аспектів змін. Це, у свою чергу, спричинює появу негативних наслідків у
реформуванні шкільної освіти. У зв’язку з цим виникає гостра потреба у розробці
нової моделі внутрішкільного управління, яка б враховувала нові тенденції у
стратегіях розвитку навчального закладу, забезпечувала сприятливі умови для
інноваційної діяльності, стверджувала гуманістичні цінності як пріоритетні у
розвитку інноваційного простору школи.
Створюючи модель, ми припускали, що розробка та апробація моделі гуманістично
спрямованого управління інноваційними процесами в загальноосвітньому
навчальному закладі як певної системи забезпечить збагачення теорії
внутрішкільного управління підходами менеджменту та підвищить ефективність
практики управління інноваційними процесами в системі шкільної освіти.
Названий результат визначається впровадженням таких характеристик управління:
пріоритет гуманістичних цінностей у розвитку інноваційного простору освітнього
закладу; демократизація основ внутрішкільного управління; забезпечення нових
підходів до змісту внутрішкільного управління; врахування ціннісних орієнтацій
у виборі стратегій управління, людинознавча компетентність менеджера освіти. У
побудові моделі гуманістично орієнтованого управління інноваційними процесами в
закладах загальної середньої освіти ми виходили з таких положень:
Моделювання – один з основних теоретичних методів сучасних досліджень і
становить “одну з основних категорій теорії пізнання” [154, с. 323], тому це
найбільш конструктивний спосіб у дослідженні гуманістичної складової систем
внутрішкільного управління.
Моделювання – це не самостійний спосіб наукового пізнання, а “метод дослідження
об’єктів за допомогою відтворення їхніх характеристик на іншому об’єкті –
моделі” [213, с. 338], і тому розробка моделі вимагає проведення системних
аналогій як достатньо вивчених характеристик внутрішкільного управління, так і
явищ, які підлягають вивченню.
Поняття “модель” широко використовується в сучасній науці. Так, словник
іншомовних слів трактує поняття “модель” як зразок, примірник чого-небудь [204,
с. 442]. Один із перших дослідників даного поняття Г. Клаус визначає його як
відображення фактів, речей та відносин у певній галузі знання у вигляді більш
простої, більш наочної матеріальної структури, а дослідник систем
внутрішкільного управління О.М. Моісєєв визначає це поняття як “певне
відображення, образ реального об’єкта, що має певну схожість із ним в якихось
відношеннях” [204, с. 46].
У теорії систем поняття “модель” визначається як “створена чи вибрана суб’єктом
система, яка відтворює важливі для даної цілі пізнання сторони (елементи,
якості, відношення, параметри) об’єкта, що вивч
- Київ+380960830922