РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота виконувалася протягом 2004-2007 рр. на базі Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (ДонНМУ) - ректор академік АМН України, проф. В.Н. Казаков; Науково-дослідного інституту медичних проблем сім'ї - директор д. мед. н., проф. А.В. Чайка; Донецького регіонального центру охорони материнства й дитинства (ДРЦОМД) - генеральний директор чл.-кор. АМН України, д. мед. н., проф. В.К. Чайка; патологоанатомічного відділення міської лікарні № 1 м. Донецька - зав. відділенням Г.Д. Багрій. Морфологічні дослідження також проводилися на базі морфологічного відділу лабораторії фундаментальних досліджень Інституту невідкладної й відновлючої хірургії ім. В.К. Гусака АМН України (зав. лабораторією - к. мед. н., доц. А.М. Гнилорибов).
При проведенні дослідження нами висунуті такі гіпотези:
1. Порушення процесів апоптозу відіграють важливу роль у формуванні ГЕ й взаємопов'язані з порушеннями імуногормонального гомеостазу.
2. Виявлення маркерів порушення апоптозу при ГЕ може дозволити своєчасно прогнозувати несприятливий перебіг хвороби й обрати оптимальну індивідуальну тактику лікування.
3. Диференційоване застосування комплексу лікувальних заходів залежно від ступеня порушення процесів апоптозу сприятиме підвищенню ефективності лікування ГЕ у жінок репродуктивного віку.
Дослідження складалося з таких етапів:
1. З метою оцінки ефективності традиційного лікування на першому етапі проведений ретроспективний аналіз первинної медичної документації жінок, які проходили лікування в ДРЦОМД, а також досліджений рецепторний апарат до естрогенів-? і П у пацієнток цієї категорії.
2. Другий етап містив комплексне обстеження жінок відповідно до розробленої нами методики. Поряд зі стандартним комплексом обстежень, відповідно наказу № 676 МОЗ України, вивчені показники гормонального гомеостазу, Т-клітинної ланки імунної системи, вміст маркера апоптозу на лімфоцитах периферійної крові CD95+, а також експресія маркера апоптозу bcl-2 і рецепторів до естрогенів- ? і П у зразках ендометрія.
3. На третьому етапі розроблений і впроваджений індивідуальний комплекс діагностичних і лікувальних заходів - залежно від рівня апоптозу в ендометрії.
4. Четвертий етап містив оцінку ефективності розроблених індивідуальних лікувальних і діагностичних заходів через 12 місяців після лікування.
2.1. Матеріали дослідження
Групу ретроспективного аналізу (група Р) склали 130 жінок репродуктивного віку, що проходили лікування в ДРЦОМД із приводу ПНГЕ за традиційною методикою (наказ МОЗ України від 31.12.2004 р. № 676). Пацієнтки, які одержували лікування аГнРГ склали підгрупу Р1; яких лікували гестагенами - підгрупу Р2 (рис. 2.1).
До проспективного дослідження були включені 210 жінок активного репродуктивного віку від 18 до 35 років, з яких 180 були під спостереженням з приводу ПНГЕ та зацікавлені в настанні вагітності. Усі пацієнтки із ПНГЕ були соматично здорові (рис. 2.2).
Рис. 2.1. Формування груп для проведення ретроспективного аналізу
Рис. 2.2. Формування груп для проведення проспективного аналізу
Залежно від рівня bcl-2 в ендометрії пацієнтки були розподілені на дві групи порівняння (С1 і С2). Так, 60 жінок з рівнем bcl-2, вищим за норму, склали групу С1, 30 з них одержували лікування аГнРГ - підгрупа С1а, а 30 - гестагенотерапію (підгрупа С1б). Другу групу порівняння (С2) склали 60 жінок з нормальними показниками bcl-2 в ендометрії. Як і в групі С1, 30 пацієнток одержували лікування аГнРГ (підгрупа С2а), 30 жінок - гестагенотерапію (підгрупа С2б). Пацієнтки обох груп одержували медикаментозну корекцію імунних порушень.
60 пацієнток із ПНГЕ, обстежених і пролікованих за розробленою нами методикою, склали основну групу (група О). 30 жінок з підвищеними значеннями bcl-2 в ендометрії (підгрупа О1) одержували лікування аГнРГ, 30 пацієнток з нормальними значеннями цього показника (підгрупа О2) одержували гестагенотерапію. Усе жінки основної групи одержували корекцію імунних порушень.
Контрольну групу склали 30 умовно здорових жінок з регулярним овуляторним менструальним циклом, які були обстежені в програмах допоміжних репродуктивних технологій.
2.2. Методи дослідження
У своїй роботі ми застосовували клінічні, ультразвукові, відеоскопічні, морфологічні, радіоімунометричні, імунологічні, імуногістохімічні, статистичні методи дослідження.
Клінічні методи. У всіх обстежених хворих вивчалися дані соціально-економічного статусу, гінекологічного, акушерського, соматичного, інфектологічного анамнезу.
При вивченні акушерсько-гінекологічного анамнезу враховували вік появи перших менструацій, тривалість МЦ і менструальної кровотечі, регулярність і характер порушень менструального циклу (ПМЦ), наявність больового синдрому й об'єм витрачуваної крові під час менструальної кровотечі, кількість вагітностей, абортів, пологів, наявність безпліддя. Вивчали перенесені раніше соматичні та гінекологічні захворювання, контрацептивну поведінку.
При об'єктивному клінічному дослідженні оцінювали загальний стан пацієнток, стан їхніх внутрішніх органів. Усім жінкам було проведене повне клініко-лабораторне обстеження. З метою виявлення екстрагенітальної патології всі жінки були консультовані терапевтом, ендокринологом, невропатологом.
Стан зовнішніх і внутрішніх статевих органів оцінювали при дослідженні шийки матки в дзеркалах і гінекологічному бімануальному дослідженні.
Для оцінки антропометричних даних обстежених хворих визначали індекс маси тіла (ІМТ):
ІМТ= М/Р2,
де М - маса тіла, у кг;
Р - зріст, у метрах.
Ультразвукові методи. Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого таза застосовувалось усім хворим за допомогою ультразвукового апарату "Kransbuhler SonoSkop 20" (Німеччина) з використанням трансабдомінального й трансвагінального конвексних датчиків із частотою 3,5 і 5 Мгц відповідно. Дослідження викону