РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для реалізації поставлених задач було обстежено 136 жінок у віці 45-65 років. Середній вік хворих, що взяли участь в дослідженні, склав 57,6±3,14 років. Умовою включення в дослідження було: природна (не менше двох років) або хірургічна (не менше трьох місяців) менопауза, есенціальна (первинна) гіпертензія I-II стадії. Наявність і ступінь вираженості АГ встановлювали відповідно до Наказу МЗ України № 54 від 14.02.2002.
Для виключення симптоматичної гіпертензії у хворих оцінювали клінічні аналізи сечі, проби Нечипоренко, визначали рівень ?2-мікроглобуліна в сечі, проводили ультразвукове дослідження нирок і надниркових залоз, доплеровске вивчення ренальних судин. Хворі з симптоматичною (вторинною) гіпертензією в дослідження не включалися.
Для діагностування стадії ГХ проводилося рентгенологічне дослідження грудної клітки, електрокардіографія або ехокардіографія - для визначення гіпертрофії лівого шлуночку. Проводилася консультація офтальмолога - для визначення стану судин сітківки. У разі потреби ультразвукове дослідження сонних артерій, аорти, клубових і стегнових артерій - для оцінки атеросклерозних змін. Хворі з III стадією АГ в дослідження не включалися, оскільки в цій стадії захворювання у хворих спостерігаються такі важкі ускладнення як інфаркт міокарду, серцева недостатність, інсульт, ниркова недостатність та ін., які вимагають відповідної лікарської тактики. Можливість використання лікування, яке включає ЗГТ, зокрема естрадіолу, у хворих з III стадією АГ вимагає самостійного рішення.
Також в дослідження не включали жінок з важкими супутніми захворюваннями печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, ЦД, захворюваннями щитовидної залози, тромбофлебітом, алкоголізмом, за наявності протипоказань до призначення ЛЗ, використовуваних в дослідженні; при відмові від участі в дослідженні з різних причин, включаючи економічні.
У відповідність з цими причинами 15 пацієнтів, від загального числа обстежених, було виключено з дослідження. У дослідженні взяли участь 121 хвора з первинною АГ, що знаходяться в періоді постменопаузи. Причини виключення жінок з АГ в постменопаузі з дослідження надані в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Причини виключення з дослідження жінок з АГ в постменопаузі
Причини виключенняЧастотаАбс.%Вторинна гіпертензія426,7Ессенціальна гіпертензія III стадії--Важкі супутні захворювання печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту16,7Цукровий діабет (HbА1с > 7,1 ммоль/л)320,0Захворювання щитовидної залози--Тромбофлебіт--Гіперкаліємія 320,0Алкогольна чи наркотична залежність --Онкологічні захворювання --Наявність протипоказань до призначення ЛЗ, використовуваних в дослідженні213,3Відмова від участі в дослідженні213,3Всього 15100,0
Всі хворі жінки раніше отримували антигіпертензивну терапію: 38 з них - антагоністи кальцію (ніфедіпін, амлодіпін); 24 - ?-АБ (атенолол, карведілол); 13 - ?2-адреноміметик (клонідін); 31 - ІАПФ (каптопріл, еналапріл); 15 - комбіновані резерпінвміщуючі препарати (адельфан, трирезид К, крістепін). У дослідження включали хворих, у яких був відсутній бажаний антигіпертензивний ефект або відмічалася незадовільна переносимість отримуваного ЛЗ. Жодна з жінок, що взяли участь в дослідженні, до його початку не приймала ЗГТ. Перед початком дослідження відмінялася антигіпертензивна терапія, що проводилася. Лише 8 жінок до початку дослідження отримували ЛЗ, регулюючі обмін ліпідів (ловастатин, ципрофібрат), які також були скасовані до проведення фармакотерапії.
До початку проведення фармакотерапії хворі були поділені на 2 групи: 1 група складала 61 жінку і 2 група 60 жінок. Хворі 1 групи отримували базісну фармакотерапію: небіволол в дозі 5-10 мг на добу (на один прийом, вранці) + спіронолактон в дозі 75 мг на добу (на три прийоми, по 25 мг на прийом). Хворі 2 групи у складі традиційної антигіпертензивної фармакотерапії (небіволол+спіронолактон) отримували ЗГТ у вигляді естрадіолу валерату в дозі 2 мг на добу (драже "Прогінова", Шерінг). Лікування здійснювалися впродовж 8 тижнів. Усі жінки 2 групи до початку лікування були оглянуті гінекологом щодо наявності притопоказань до призначення ЗГТ.
Артеріальний тиск вимірювали непрямим аускультативним методом за допомогою ртутного сфігмоманометра (фірми "Ramed", Голландія) по методу Н.С. Короткова в положенні хворих сидячи (після п'ятихвилинного відпочинку). Вимірювання проводили тричі з інтервалом 2-3 хвилини, фіксували середню цифру трьох вимірювань; визначали систолічний артеріальний тиск (сАТ) і діастолічний тиск (дАТ). Розраховували значення середнього артеріального тиску (АТср.) по формулі (В.Ф.Антонов, А.М.Черниш і ін., 2000):
АТср. = дАТ + ПТ, (2.1)3 де
дАТ - діастолічний артеріальний тиск ;
ПТ - пульсовий тиск (різниця між сАТ і дАТ).
Середнє АТ є інтегративним показником, що дозволяє оцінювати одночасно дАТ і сАТ.
Електрокардіографічно реєстрували ЧСС. Надалі розраховували ХОК по методу, запропонованому Н.Н. Савіцким, 1974:
ХОК=СО*ЧСС, (2.2)
де
СО - систолічний об'єм;
ЧСС - частота серцевих скорочень в хвилину.
При цьому СО визначається таким чином:
СО=90,97+0,54*(сАТ-дАТ)-0,57*дАТ-0,61*В, (2.3)
де
сАТ - систолічний АТ;
дАТ - диастолічний АТ;
В - вік хворого, років.
Визначення показників здійснювали вранці до прийому наступної дози препарату. Контроль рівня АТ дозволяв своєчасно коректувати дозовий режим препаратів. Для статистичного аналізу використовувалися початкові значення цих показників, а також дані, отримані через 1, 2, 4 і 8 тижнів лікування.
У частини хворих (всього 36 жінок) 1 і 2 груп (по 18 жінок з кожної) до початку фармакотерапії і після 8 тижнів лікування було проведено добове моніторування АТ (ДМАТ) за допомогою портативного переносного монітора ABPM-04 ("Meditech", Угорщина), в якому використовується осціллометричний метод вимірювання АТ. Устан
- Київ+380960830922