РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
2.1. Методичне забезпечення та аналіз результатів констатуючого експерименту
Перш ніж описати методичний експериментарій та процедуру проведення дослідження, зупинимось на додатковому обґрунтуванні фундаментальних для нашої дисертаційної роботи положеннях, які надали нам змогу побудувати констатувальний експеримент в парадигмі теоретичних концепцій культурологічно зорієнтованого навчання. Аналіз психолого-педагогічної літератури (див.п.п.1.1 - 1.3) показав, що культурологічно зорієнтоване навчання спрямоване, передусім, на досягнення самовизначення людини, що складає процес встановлення гармонійних мотиваційних відносин "зовнішнього" і "внутрішнього" Я людини, тобто досягнення особистісної сутності. Результатом здійсненого самовизначення є самоототожнення і самосприйняття людини, пов'язані із зміною смислу "Я" [43; 45; 125; 134; 160].
Ми трактуємо самовизначення як процес, який має два аспекта: когнітивний та емоційний. На це вказував, зокрема, Е.Фромм, відзначаючи величезний вплив несвідомого на зростання самоактуалізації особистості [231]. Про це писав також В.В.Столін, вказуючи, що "Я-смисл" оформлюється в значеннях і емоційних переживаннях [160]. Деякі автори акцентують на здійсненні вибору людиною як сутності процесу самовизначення: це - вибір професії, вибір "себе" (як такого, що займає певну поведінкову позицію); вибір референтної для себе групи тощо. "Початковою умовою самовизначення особистості виступає її здатність до свідомого самостійного вибору мети і засобів її досягнення" [129]. При цьому ми погоджуємося з думкою А.В.Мудрика, що вибір у процесі самовизначення не завжди здійснюється усвідомлено. "Чималу, а часом вирішальну роль відіграють ціннісні орієнтації та емоційні чинники, які іноді не усвідомлюються самою людиною" [129].
Ми вважаємо, що в умовах культурологічно зорієнтованого навчання актуальним та плідним є розгляд самовизначення у зв'язку з суб'єктними якостями особистості, визнанням їх причиною самовизначення людини, тобто становленням суто психологічного підходу до розуміння розвитку особистості. Деякі вчені констатують залежність процесу і результату самовизначення від зрілості особистості, яка включає відповідальність, незалежність, адекватну самооцінку, вміння знаходити ефективні способи спілкування з оточуючими, цілісність особистості (злиття в психологічному просторі теперішнього, минулого і майбутнього) з розвиненим свідомим саморегулюванням, набуттям сенсу життя тощо [4; 11; 35; 43; 50; 88; 173; 178].
Тому метою констатуючого етапу дослідження стало розкриття психологічних особливостей процесу суб'єктного самовизначення старшокласників в звичайних умовах навчально-виховного процесу середньої школи з подальшим експериментальним дослідженням впливу на нього культурологічно зорієнтованого навчання. Досягнення мети дослідження стало можливим шляхом перевірки висунутої робочої гіпотези, яка полягає в припущенні, що ефективність суб'єктного самовизначення старшокласника та адекватність його життєвої перспективи реальним умовам життя пов'язана з позитивним самоставленням особистості, набуттям смислу "Я" в конкретній ситуації самореалізації та розвитку внутрішнього локус-контролю. В контексті розробки робочої гіпотези було досліджено припущення про існування взаємозв'язку між психологічними особливостями суб'єктного самовизначення старшокласника та рівнем розвитку його суб'єктної активності.
Констатуючим експериментом було охоплено 258 старшокласників середніх шкіл №№ 5, 12, 13, 15, 19 та педагогічного ліцею РДГУ м. Рівного. Констатуючий експеримент проводився з 2002 по 2004 рік. Нами були сформовані експериментальні та контрольні групи за випадковим методом (110 старшокласників):
- експериментальні групи:
Е1 (28 учнів) - 10-А клас ЗОШ №13.
Е2 (27 учнів) - 9-Б клас ЗОШ №15;
- контрольні групи:
К1 (29 учнів) - 10-А клас ЗОШ №15.
К2 (26 учнів) - 9-Б клас ЗОШ №13.
Попередній аналіз теоретичної літератури дав можливість стверджувати, що психологічні особливості суб'єктного самовизначення особистості в старшому шкільному віці в умовах навчально-виховного процесу середньої школи зумовлені: а) стилем самоставлення учня; б) рівнем психологічної готовності школяра до самореалізації у реальному суспільному оточенні; в) типом батьківського ставлення до старшокласника; г) рівнем міжособистісної взаємодії всередині референтного оточення учня; д) соціально-економічним, культурним та духовним рівнем середовища сучасної середньої школи.
Експериментальною ситуацією дослідження визначено звичайний навчально-виховний процес загальноосвітньої середньої школи як складову суспільного оточення. Характеристики навчально-виховного процесу розглядалися в контексті особливостей міжрівневої соціальної взаємодії. Експериментальним чинником, що входив до експериментальної ситуації як контрольована підсистема, слугували гіпотетичні умови процесу суб'єктного самовизначення старшокласників, сфера "Я-Сам" кожного конкретного учня експериментальної та контрольної груп, що поєднує в собі структурні і змістові характеристики даного поняття з усім спектром особливостей і внутрішніх взаємовпливів, психофізіологічні індивідуальні особливості старшокласників, певні поведінкові уявлення і стереотипи. За експериментальний об'єкт прийнято тип самовизначення школяра, рівень його психологічної готовності до самореалізації, локалізація суб'єктивного контролю, систему самоставлення, тип розвитку самосвідомості учня, об'єм знань старшокласника про себе, свої потреби, інтереси, здібності, про можливості самоактуалізації в сучасному суспільстві, систему ціннісних орієнтацій школяра, рівень обізнаності учня з особливостями розвитку особистості на різних вікових етапах, вміння старшокласників планувати своє життя, будувати життєву та часову перспективу, тип батьківського ставлення до учня тощо.
Серед внутрішніх детермінант процесу суб'єктного самовизначен