РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ
РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПОТРЕБ У ІНОЗЕМНИХ
СТУДЕНТІВ
2.1. Загальна методика проведення експериментальної роботи
З метою перевірки гіпотези щодо формування пізнавальних потреб до навчання у іноземних студентів було проведено педагогічний експеримент, у якому брали участь студенти підготовчого факультету та 1 курсу Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (200 осіб).
Для проведення експерименту впродовж двох навчальних років було обрано експериментальні групи: Е-1(М-4) та Е-2(М-2), в яких прослідковували динаміку сформованості у студентів пізнавальних потреб.
Слід зауважити, що в процесі дослідження ми відмовилися від традиційного порівняння з контрольною групою, оскільки пізнавальні потреби мають бути розвинені в усіх студентів. Адже ці потреби є рушійною силою ефективного навчального процесу, тому вважаємо неприпустимим ставити студентів у наперед невигідне становище стосовно інших (маються на увазі різний зміст та форми роботи у навчальних групах).
Передусім склали психолого-педагогічну характеристику студентів експериментальних груп. У цих групах підготовчого факультету ХНАДУ навчалися студенти, що мали намір вступати до медичного університету. Група Е-1 (М-4) складалась із 9 студентів: Іліас, Ясін, Іман та Амін із Марокко, Мохаммад, Сухайб, Анас та Осама із Йорданії та індійський студент Чайтанія. Під час виконання пропонованих завдань на перших уроках було встановлено, що Іліас, Чайтанія та Амін швидше інших студентів встигали закінчити роботу, але найкращі результати були у Іліаса, Чайтанії та Мохаммада. В процесі навчання було виявлено, що саме у Мохаммада рівень розвитку пізнавальних потреб був найвищим. Цей студент завжди творчо підходив до вирішення завдань, цікавився багатозначністю мови навчання, задавав складні питання викладачу. Крім того, хороші артистичні здібності і розвинена пам'ять дозволяли йому відчути успіх на сцені під час концертів. Слід зазначити, що для арабів важливим чинником є наявність авторитетної особистості (часто старшого брата або товариша), який стає для молодшого прикладом для наслідування. Таке лідерство може виявлятися відносно групи молодших арабів і виступати або стимулом до їхнього розвитку (позитивне лідерство), або стримуючим розвиток (негативне лідерство). На щастя, Мохаммад став лідером у групі, тому, в силу арабських моральних законів, всі студенти намагалися наслідувати його успішність. Так, студенти середніх здібностей Сухайб і Осама витрачали більше часу для домашніх завдань, аніж студенти з такими ж здібностями у інших групах, а тому їхні показники у кінці навчання дозволили їм отримати високі бали автоматично (не складати іспити). Стосовно марокканських студентів слід зазначити, що для них лідерство не є таким важливим чинником, як для студентів з Йорданії або Палестини, оскільки культура Марокко є близькою до європейської. Саме тому розвитку пізнавальних потреб у марокканських студентів сприяли переважно особистісні якості кожного студента. Іліас мав найкращі здібності до навчання, але він обмежував свій інтелектуальний розвиток через притаманні йому лінощі. Іман та Ясін мали середні здібності (Ясін дещо менші), але хороших і відмінних результатів досягали завдяки наполегливості та заучуванню матеріалу. Найслабшим студентом групи був Анас з Йорданії. У кінці року лише він з усієї групи складав іспити, оскільки особистий рейтинг не давав йому можливості отримати автоматично високий бал. Але цей студент завжди намагався досягти кращого від попереднього результату. Наявність у групі арабського лідера і потенційно сильних студентів стало тим "двигуном" для Анаса, завдяки якому він не тільки не покинув навчання, але й досяг максимально високого особистого результату. Крім того для Анаса, що народився у багатодітній сім'ї і жив у маленькому селі, дуже цінним чинником виявилось відношення українських педагогів, які не насміхались з нього, а залюбки допомагали на додаткових заняттях. У наступному році саме Анас допомагав своєму викладачу проводити навчальні екскурсії для нових студентів підготовчого факультету.
Група Е-2 (М-2) складалась із 10 студентів: Мажед, Валід, Мохаммад, Тарек із Йорданії, Анас К. та Анас С. із Марокко, Амер, Фаді, Ісса із Палестини та Самар із Саудівської Аравії. Ця група була дещо слабшою від попередньої. Високі навчальні можливості мали студенти Мажед, Тарек, Анас К. та Самар. Водночас слід зазначити, що Самар та Тарек уже мали практику володіння мовою навчання, оскільки їхні старші сестра та брат навчались на старших курсах ВНЗ в Україні. У цій групі відбувалось опосередковане лідерство, що належало старшому брату Тарека. Але це лідерство було більш негативним, аніж позитивним. Тарек привносив у групу ідеї щодо того, що добре вчитися необов'язково, що позитивну оцінку можна отримати за гроші, а головне для мусульманського студента в Україні - намагатися отримати ті життєві радощі, які засуджуються старшим поколінням у рідній країні. Тож йордано-палестинська мінігрупа не дуже зосереджувалась на навчанні, більше часу витрачаючи на розваги. Але все ж слід зазначити, що і серед цих студентів були особистості, які намагалися використовувати увесь свій природній потенціал для отримання високих навчальних результатів. Так, Мажед не був популярним у групі, і саме ця непопулярність стала чинником, який дав можливість розвинути чималі природні дані у високий рівень пізнавальних потреб. Цей студент закінчив підготовчий факультет з відмінними оцінками, він залюбки виконував творчі роботи, був схильний аналізувати і порівнювати культуру рідної країни і культуру України. Але водночас Мажед не брав участі в жодному виховному заході групи, оскільки через свою егоїстичну поведінку мав проблеми у спілкуванні з одногрупниками. Студент із Палестини Амер теж відрізнявся своєю життєвою позицією. У нього дуже розвиненим було почуття патріотизму до рідної країни, саме тому він мав високу мотивацію стати лікарем-хірургом. "У моїй
- Київ+380960830922