РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЬ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ
ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У КОЛЕДЖАХ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ
2.1. Аналіз індивідуально-типологічних властивостей студентів коледжів
Реалізація диференційованого підходу обумовлює необхідність глибокого вивчення
індивідуальних особливостей студентів і врахування їх у процесі організації
самостійної роботи в коледжах. Диференціація самостійної роботи відповідно до
діагностованих типових ознак, у свою чергу, дозволить прогнозувати їх вплив на
продуктивність самостійної роботи.
Вислів „індивідуальні особливості” („індивідуальні відмінності”) широко
використовується в психолого-педагогічних дослідженнях для характеристики
особистісних властивостей. Учені встановили, що деякі риси періодично
повторюються, вони вивчають ці прояви й називають їх „типовими” [21; 113],
„типовими індивідуальними” [208] або „індивідуально-типологічними” [111; 212;
270]. У представленому дослідженні використано зазначені терміни.
На думку А. М. Алексюка, „індивідуальні особливості людини визначаються її
природними задатками, різними життєвими умовами, результатами попереднього
виховання. Неабияке значення мають також типологічні особливості нервової
системи, темперамент, характер, сформовані здібності майбутнього спеціаліста”
[3, с. 369]. Типовим індивідуальним відмінностям студентів присвячена велика
кількість фахової літератури. У ній представлені глибокі дослідження
темпераменту (О. М. Конєв, В. С. Мерлін, В. Д. Небиліцин), відмінностей у
психічних процесах (Д. М. Богоявленський, Н. О. Менчинська), мотивів навчання
та пізнавальних інтересів (Л. І. Божович, О. С. Гребенюк, І. В. Зайцева,
Г. І. Щукіна, І. С. Якіманська), індивідуального стилю навчання (Є. О. Клімов),
розвитку вміння самостійно працювати (І. Д. Бутузов, Є. С. Рабунський,
І. Е. Унт) та ін. [21; 31; 56; 86; 97; 103; 111; 156; 162; 208; 251; 276; 283].
Однак існує потреба виділити серед цих ознак найбільш суттєві щодо
характеристики самостійної роботи, згрупувати їх і створити логічне підґрунтя
для класифікації.
Для встановлення індивідуально-типологічних особливостей студентів коледжів ми
спиралися на положення Г. Клауса про існування деяких індивідуальних
відмінностей у навчальній діяльності особи, що впливають на педагогічний процес
і дозволяють ураховувати інтереси студентів, співвідносити висунуті вимоги з
рівнем досягнень [102], а також Г. Л. Смірнова: „Багатоманітне поєднання тих чи
інших властивостей у різних комбінаціях або виділення однієї риси як домінанти
й дозволяє визначити типове в особистості, дати характеристику якостей особи”
[231, с. 272].
Створення типології в першу чергу потребує вирішення питання про вибір
оптимальної кількості ознак. Тут існують два варіанти: урахування комплексу
різних особливостей учня або лише однієї окремої властивості [251, с. 17]. Ми,
як і більшість дослідників, дотримуємося першого. Адже, на наш погляд, майже
нереально з усього розмаїття властивостей, які характеризують особу, обрати
єдину, яка повністю відображатиме його навчальну діяльність.
Для відбору ознак учені рекомендують надавати перевагу тим особливостям:
від яких найбільше залежить якість процесу навчання;
варіативність яких щодо середніх показників учнів одного віку досить висока;
стосовно яких метою є формування індивідуальності особи;
які допускають справжнє оцінювання в межах наявних дидактичних засобів [251,
с. 17]
З метою розробки нової типології студентів для диференціації їх самостійної
роботи в коледжах було здійснено аналіз класифікацій, наявних у
психолого-педагогічній літературі. Для прикладу, Ю. М. Кулюткін і
Г. С. Сухобська створили типологію дорослих учнів за індивідуальними
відмінностями в розумовій діяльності під час розв’язування задач. На основі
експериментальних даних про співвідношення орієнтовних та контрольних дій було
виділено наступні типологічні групи: І – з урівноваженістю процесів висування
гіпотез і контрольних дій (поміркована); ІІ – імпульсивна група; ІІІ – група
обережних. До останньої були віднесені учні, які мають повільний характер
співвідношення між вищевказаними діями. Успішність навчання, на думку
дослідників, визначається створенням таких умов, які найбільш точно
відповідають усьому комплексу розглянутих характеристик певної особи:
індивідуальна робота чи групова; швидкий чи повільний темп роботи; різні види
завдань і форми допомоги; особливості мотивації. Значну увагу науковці
приділили створенню позитивної мотивації навчання [141].
Н. С. Копеіна вивчала структуру самопізнання студентів. Нею було розроблено
власну типологію, згідно з якою виділено шість типів самоорганізації відповідно
до рівня соціально-психологічної зрілості, мотивації, систематичності
навчальної діяльності, рис характеру, адекватності самооцінки. Урахування таких
особливостей, на думку автора, дозволяє підвищувати рівень самоорганізації
студентів, коригувати певні якості, притаманні окремим типам [42, с. 145–150].
„Для того, щоб правильно й ефективно навчати, викладач повинен не лише знати
свій предмет і методику його викладання, але й учнів, з якими він працює”, –
наголошує О. А. Бударний [25, № 4, с. 43]. Покликаючись на висновки психологів,
він запропонував типологію студентів технікумів відповідно до навчальних
можливостей, які визначаються двома показниками: рівень научуваності й
працездатність, котрі, на думку дослідника, найбільше впливають на якість
засвоєння знань. Рівень научуваності відображає індивідуальні особливості
інтелектуальної діяльності, він охоплює обсяг знань, їх системність; ро
- Київ+380960830922