РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ТА ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКА РОЛЬ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Метою розділу є розв’язання окреслених у вступі завдань дисертаційного
дослідження, які передбачають виявлення сутнісних характеристик територіальної
громади, як основного політичного суб’єкта в місті та джерела влади міських
інституціональних структур, вивчення особливостей конституційного статусу
територіальних громад, аналіз основних форм участі територіальної громади в
управлінні містом.
2.1. Проблеми наукового визначення міської громади
Вирішення багатьох проблем у теорії і практиці політичного управління сучасним
містом нерозривно пов’язане з дослідженням міських територіальних громад як
суб’єктів і об’єктів управління, вивченням різних аспектів статусу даного виду
соціальних спільностей.
Донедавна у вітчизняній науці управління і суспільно-політичній практиці був
поширений спрощений погляд на життя людей за межами їхньої основної роботи, при
цьому головна роль приділялася виробничій сфері. На регламентацію суспільних
відносин за участю, насамперед, трудових колективів було зорієнтоване радянське
конституційне і поточне законодавство, наукові дослідження. Зокрема,
політико-правовий статус трудових колективів був закріплений у Конституції УРСР
1978 р. і залишався незміненим фактично до 1996 р. Так, відповідно до 8 ст.
Конституції УРСР, “Трудові колективи беруть участь в обговоренні і вирішенні
державних і громадських справ, у плануванні виробництва і соціального розвитку,
у підготовці і розстановці кадрів, в обговоренні і вирішенні питань управління
підприємствами й установами, поліпшенні умов праці і побуту, використанні
коштів, призначених на розвиток виробництва, а також на соціально-культурні
заходи і матеріальне заохочення”.[147, с. 84] Дана обставина призвела до того,
що у вивченні територіальних спільностей, зокрема міського рівня,
спостерігаються значні теоретичні прогалини, що посилюються явно недостатнім
рівнем правової регламентації їхнього статусу.
Таким чином, існує нагальна потреба теоретичного осмислення міських
територіальних громад, що обумовлюється насущними потребами розвитку
суспільства. Мова йде, по-перше, про необхідність подальшої модернізації
системи політичного управління суспільством, що потребує добре вивіреної
деетатизації політичного управління, зміцнення механізмів самоврядування і
самоорганізації. Процес цей пов’язаний із прагненням багатьох міських
співтовариств і їх органів реалізувати численні ініціативи, бажанням стати
справжніми господарями на своїй території. Дані явища мають
соціально-економічний, політичний характер і повинні бути забезпечені
відповідним політико-юридичним і економічним захистом, ідеологічним
обґрунтуванням.
По-друге, актуальність аналізу міських територіальних громад викликана
міркуваннями економічного порядку, пов’язаними з формуванням муніципального
господарства, що є комунальною власністю населення міста, із процесом зміцнення
економічної самостійності міських громад.
По-третє, вважаємо, що теоретичні розробки даної проблеми мають право на життя,
оскільки в основі формування колективів за місцем проживання лежать об’єктивні
інтереси і потреби людей, що вимагають практичного втілення. Хоча новизна
відносин місцевого самоврядування викликає підвищений інтерес з боку вчених до
питань, що лежать немов би на поверхні цієї складної проблеми, перш за все до
організації і діяльності органів місцевого самоврядування, разом з тим
функціонування міських територіальних громад – явище більш глибинне, саме вони
є джерелом влади інституціональних структур на міському рівні. Особлива якість
відносин місцевого самоврядування полягає в активізації громадянської
ініціативи, розвитку самостійності, громадських засад у владно-управлінському
процесі.
Нарешті, звертання до даної теми мало б означати спробу іти традиціями
самоврядування, що отримали розвиток в Україні. Концепція громади, що
безпосередньо пов’язана з місцевим самоврядуванням, була предметом уваги
значної плеяди вітчизняних правознавців, політиків і громадських діячів,
починаючи з XIX ст. Цього питання, наприклад, торкалися у своїх працях
М.Драгоманов, М.Грушевський, Р.Лащенко, С.Шелухін та ін.[267]
Дотепер вивчення місцевих співтовариств носить епізодичний, фрагментарний
характер. І хоча відомий російський вчений Є.Б.Алаєв тривалий час виступав з
активними закликами щодо необхідності розробки концепції локального
“соціуму”,[9, с. 182-183] а О.І.Шкаратан навіть констатував факт формування
нового напрямку соціологічної науки – соціології територіальних спільностей,
[444, с. 12-13] проте більш реалістичною вважаємо точку зору О.М.Яницького: “У
цілому за кількістю і характером публікацій на цю тему проблематика
територіальних спільностей знаходиться на периферії нашої соціології” [454, с.
68] (додамо, і науки управління). І дотепер якогось помітного зрушення в
дослідженні міських територіальних спільностей в Україні не спостерігається.
[211, 392]
Водночас популярність самого поняття “громада”, що використовується в одному
смисловому ряді таких понять, як “община”, “комуна”, “місцевий колектив”,
“соціальна спільність”, “спільність жителів”, “асоціація мешканців”, “місцеве
суспільство”, “соціальна мережа”, “місцевий соціум”, “місцеве співтовариство”,
“соціально-територіальна спільнота” неухильно зростає. В останні роки поняття
“громада” проникло в нормативні документи різного рівня – від Конституції до
локальних нормативних актів. Відсутність же узвичаєного розуміння про її зміст
неминуче веде до численних дискусій,
- Київ+380960830922