РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ: ДЕМОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ
2.1 Демографічні передумови та фактори формування соціально-економічної
структури населення України
Українське суспільство нині представляє соціальне утворення, яке свого часу
Гіддінгс позначив як «демогенічну асоціацію», маючи на увазі суспільства, що
«об’єднують великі населення, які виявляють прагнення стати демократичними за
духом і організацією» [119, c. 355]. Нині Україна посідає сьоме місце в Європі
за чисельністю населення, яке на початок 2006 р. становило 46 млн. 749 тис.
осіб. Починаючи з 1991 р., коли депопуляція в Україні «вийшла на
загальнонаціональний рівень», чисельність населення неухильно скорочується.
Втрачаючи в останні роки у середньому більш ніж по 350 тис. осіб щорічно
внаслідок депопуляції, Україна має найвищий серед європейських країн коефіцієнт
природного убутку населення [120, р. 10], а до депопуляційних втрат з 1994 по
2004 рр. включно додавалися ще й міграційні (у 2005 р. сальдо зовнішньої
міграції вже додатне і становить близько 4,6 тис. осіб).
Відтворення населення та зрушення у його соціально-економічному складі
відбуваються у зв’язку і під впливом динаміки його статево-вікового складу,
співвідношень між поколіннями. Адже соціальне відтворення невіддільне від
процесу демографічного відтворення і набуває форми соціально-демографічного
відтворення, що забезпечує підготовку нових поколінь до виконання суспільно
необхідних економічних та інших функцій.
Статево-вікові піраміди, зображені на рис. 2.1., дають уявлення про втрати щодо
загальної чисельності населення та кількісні зміни його статево-вікових
контингентів, нерівноцінних з точки зору можливої участі в економічній
діяльності (а відтак Ї і потенційної соціоструктурної позиції у сфері
соціально-економічного відтворення), за період між переписами населення 1989 й
2001 рр. Загальне зменшення чисельності населення країни за міжпереписний
період становило понад 3,2 млн. осіб. За роки, що минули після останнього
перепису, чисельність населення скоротилась ще більш ніж на півтора мільйони, а
у цілому нині скорочення населення порівняно з роком досягнення пікової його
чисельності (1992 р.– 52,2 млн.) сягнуло п’яти з половиною мільйонів осіб.
Чоловіки
Жінки
Рис. 2.1. Статево-вікові піраміди населення України за даними переписів 1989 та
2001 рр..
Як видно з рис.2.1., у міжпереписний період щонайбільше скоротилась чисельність
дітей, що викликане обвальним падінням народжуваності у 90-і роки. Зменшення
чисельності працездатних осіб зафіксовано за переважною більшістю вікових
позицій за винятком доволі численних груп наймолодших осіб у віці від 16 до 23
років (які народилися у період більш високої дітородної активності населення Ї
в кінці 70-х ? першій половині 80-х років), а також вікової групи 40?45-літніх
(яку поповнили у цей період покоління народжених наприкінці 50-х Ї на початку
60-х років). Чисельність же осіб післяпрацездатного віку збільшилась майже на
5,5%.
У післяпереписний період в Україні тривало скорочення чисельності осіб
допрацездатного віку, при цьому дещо збільшилась чисельність працездатного за
віком контингенту населення і скоротилась кількість осіб пенсійного віку. Ці
зміни у динаміці чисельності досліджуваних вікових контингентів дорослого
населення обумовлені дією феномену демографічної хвилі, адже вже на рубежі
тисячоліть працездатного віку досягли порівняно численні покоління народжених у
першій половині 1980-х років і водночас почався вихід за межі працездатного
віку і вступ у «пенсійні» лави нечисленних поколінь «дітей війни», що триває й
досі. «Відбиток» демографічної хвилі, що позначається й на загальній тенденції
поглиблення старіння населення, але не «відміняє» її, демонструють також
показники, наведені у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Показники старіння населення України за даними переписів 1989 і 2001 рр. та
станом на початок 2006 р.
Показники
Коефіцієнт старіння «знизу»*, %
Коефіцієнт старіння «зверху»**, %
Середній вік населення, років
1989
2001
2006
1989
2001
2006
1989
2001
2006
Обидві статі
21,6
16,5
14,5
18,0/11,7
21,4/14,4
20,4/16,2
36,0
38,9
39,7
Жінки
19,7
15,0
13,1
22,4/15,4
25,5/17,9
24,5/19,8
38,4
41,2
42,0
Чоловіки
23,8
18,3
16,1
12,8/7,4
16,7/10,4
15,6/11,9
33,1
36,2
37,0
* Частка осіб, молодших 15 років, у населенні
** Частка осіб, старших 60 років (у знаменнику Ї старших 65 років), у населенні
Джерело: Розраховано за: Статево-віковий склад населення України (за даними
Всеукраїнського перепису населення 2001 року) /Стат. збірник. Ї К.: Держкомстат
України, 2003. Ї С. 18-29; Розподіл постійного населення України за статтю та
віком станом на 1 січня 2006 р./ Стат. збірник. Ї К.: Держкомстат України,
2006. Ї С. 37–40.
Напрям зрушень у віковому складі населення України «на користь» літніх та
старих людей є незмінним за весь повоєнний період. Однак за неухильного
підвищення показника старіння «знизу» та середнього віку населення, останні
роки ознаменувалися скороченням у ньому частки осіб, старших 60 років Ї саме за
рахунок представників тих поколінь, які нещодавно перетнули вікову відмітку
першого порогу старості і знаходяться нині у 60?65-літньому віці (рис. 2.2.,
табл. 2.1).
Рис. 2.2. Статево-вікова піраміда населення України на початок 2006 р.
Особливості динаміки чисельності досліджуваних вікових контингентів населення
(у т.ч. за типом поселення) відбилися у значеннях показників демографічного
навантаження на працездатний контингент (рис. 2.3).
Джерело: розраховано за: Статево-віковий склад населення України (за даними
Всеукраїнського перепису населення
- Київ+380960830922