Розділ 2
Методи дослідження
Обстеження вагітних проводилося за допомогою загально-клінічних та спеціальних
методів досліджень у відділенні патології вагітності і пологів Інституту
педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.
Дослідження проводилися у динаміці за триместрами вагітності до і після
лікування. Вагітні були розподілені на 2 групи в залежності від кількості
вузлів на матці. 1 група - 138 -з одним лейоматозним вузлом і 52 - з множинною
лейоміомою.
В залежності від терапії: 75 отримували загальноприйняте лікування і 115 –
розроблений комплекс терапії. Обов'язково всі вагітні оглядалися терапевтом і,
у разі необхідності, окулістом та невропатологом.
Протягом всієї вагітності жінки були оглянуті психологом і отримували
психологічну підтримку. Поза загальноклінічними (загальний аналіз крові та
сечі, група крові і резус приналежність, залишковий азот крові, коагулограма,
бакпосів піхвових виділень, артеріальний тиск та інші) проводились
кардіотокографія плода, ультразвукове дослідження плода за допомогою
допплерометрії і плаценти, рівень гормонів фетоплацентарного комплексу,
психоемоційний стан вагітних та гормони стресу.
Кардіотокографія плода проводилася за допомогою кардіомонітору фірми "Sonikad"
(Англія), протягом 30 хвилин зі швидкістю руху стрічки 1 см/хв.
Для оцінки стану плода розраховувались такі показники: базальна частота
серцевих скорочень (БЧСС), кількість, амплітуда і тривалість акцелерацій,
пов'язаних з рухом плода, амплітуда миттєвих осциляцій (АМО), кількість,
глибина і тривалість спонтанних децелерацій, пов'язаних з рухами чи
фізіологічною переймою.
Відомо, що нормальна БЧСС плода становить 120-160 уд/хв. Збільшення ЧСС понад
160 уд/хв характеризує фетальну тахікардію, збільшення ЧСС, пов'язане з його
рухом чи з переймою, розцінюється як акцелерація, і уповільнення ЧСС при цьому
– децелерація.
Ультразвукове дослідження плода і плаценти проводилось за допомогою
ультразвукового апарату "Aloka 630 SSD" (Японія) з допплерометричним датчиком,
за допомогою якого можна було оцінити стан фетоплацентарної системи.
Визначалися локалізація плаценти, її розмір, структура, наявність патологічних
змін, її "зрілість", кількість навколоплодової рідини. При фетометрії плода
вимірювались біпарієтальний розмір голівки, діаметр живота, окружність живота,
довжина стегна в третьому триместрі вагітності. При цьому оцінювали
відповідність біометричних показників нормативним, а відставання росту плода
визначались в тижнях вагітності згідно класифікації А.Н. Стрижакова.
При першому ступені ЗРП відставання розмірів плода складало до 2 тижнів, при
другому ступені – 2-4 тижні, і при третьому ступені – більше ніж 4 тижні.
Вибірково вивчався розмір лейоматозних вузлів (об’єм) за формулою 0,523
(АхВхс), де А – повздовжній, В- передньозадній і С – поперечний розміри матки,
0,523 – індекс Бруко [189].
Стан матково-плацентарного і плодового кровотоку вивчався за допомогою
доплерометрії. Реєструвалися криві швидкостей кровотоку в маточній артерії,
пуповинній артерії і середній мозковій артерії плода. В кожній вищевказаних
судин визначали наступні показники судинного опору – СДС і РІП. Порушення
гемодинаміки в фетоплацентарному комплексі оцінювалось за значеннями СДС згідно
з класифікацією А.Н. Стрижакова [203]:
І А стадія підвищення опору току крові тільки в маткових артеріях; І Б стадія –
підвищення опору току крові тільки в артеріях пуповини; ІІ – виражені порушення
як в маткових так і в артеріях пуповини; ІІІ стадія – критичний стан з
наявністю нульових або від’ємних значень діастолічного компоненту в артеріях
пуповини.
Оцінка стану внутрішньоутробного плода проводилася з врахуванням УЗД та
кардіомоніторингу, що складає основу БПП за шкалою F. Manning і співавторів
[119, 217], яка включає реєстрацію дихальних і активних рухів плода, м’язового
тонусу, визначення кількості навколоплодових вод та нестресовий тест
(табл.2.1). Результати виражалися в балах.
Сумарна оцінка 8-10 балів відповідає задовільному стану плода, оцінка 5-7 балів
розцінюється як прояв початкових ознак гіпоксії (стан плода сумнівний), 4 бали
і нижче – свідчить про виражене страждання плода і високий ризик перинатальних
гіпоксичних уражень (стан плода загрозливий).
За допомогою імуноферентного методу вивчався рівень гормонів наднирникових
залоз (адреналін, норадреналін) в сечі за методом З.М.Матліної і співав., 1969
[135]. Серотонін в крові за методом С. Юденфреда (1965) [236], кортизолу в
крові – радіо імунним методом (Лічильник Гамма -12). Гормони фетоплацентарного
комплексу (естріол, естрадіол, прогестерон, плацентарний лактоген, хор іонічний
гонадотропін) визначались радіоімунологічним методом за допомогою діагностичних
наборів “ХОБ”, “ІБОХ”, “АНБ” (Білорусія) та імуноферментним методом за
допомогою наборів “Стерон Е3 -1,25”, “Стерон Р-1,25”, “Стерон пл.-1,25”.
Експресія естріолу з сечею – методом Ittrich. Фарбування піхвових мазків для
гормонального кольпоцитологічного дослідження – метод Шорра (мікроскоп
Біолам).
В першому триместрі вагітності плацента росте найбільш інтенсивно, поступово
забезпечує якісно новий рівень гомеостазу матері і автономність розвитку плода.
В І триместрі вагітності плід матері найбільш чутливий до пошкоджуючих
факторів, так як в цей період у плода ще відсутні захисні і пристосовні
механізми. Прогресуюча вагітність супроводжується підвищенням концентрації
плацентарних гормонів. Відомо, що до 5-го тижня вагітності необхідні кількість
гормонів забезпечується жовтим тілом яєчника. З 5-го тижня до 8-го тижня синтез
стероїдних гормонів вико
- Київ+380960830922