Ви є тут

Компаративно-політичні виміри та глобалізаційні імперативи протидії міжнародному тероризмові

Автор: 
Вакулич Володимир Михайлович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0508U000100
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СТАБІЛЬНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ
У ВИПРОБУВАННЯХ ТЕРОРИЗМОМ (НА ПРИКЛАДІ
СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ)
Розгляд проблеми тероризму в широкому форматі передбачає, як вже зазначалося в
попередньому розділі, дослідження його як явища у співвідношення з
демократіями, котрі виявилися не лише найбільш вразливими і незахищеними від
терористичних нападів, а й, з іншого боку, самі є сприятливим підґрунтям для
його виникнення. З огляду на важливість цього аспекту теми дисертації, логічно
обумовлюється доцільність докладніше зупинитися на таких ключових
детермінантах, як ідеологічна, соціально-політична та геополітична, що
уможливлює спробу комплексного дослідження проблеми, яка викликає неабиякий
інтерес науковців і, як не парадоксально, залишається й дотепер малопізнаною.
Завдання встановити ступінь причетності тероризму до такої стабільної
суспільно-політичної системи, як США, обумовлює необхідність докладніше
спинитися на параметральних характеристиках її зовнішньої політики. Це тим
більш доцільно, що існуючий підхід до пояснення проблеми тероризму зводиться до
спроб обґрунтування парадигми силового методу боротьби з цим явищем, тобто
ігнорується сама природа цього так званого "феномену".
Застосований автором політологічно-історіографічний аналіз теми тероризму
ґрунтується на порівнянні двох різних суспільно-політичних систем (США та РФ)
через призму їхньої причетності до явища тероризму за визначенням. На разі
об'єктом аналізу автора стали саме ті аспекти, котрі власне переважно
детермінують ступінь відношення зазначених політичних акторів до проблеми
тероризму.
Таким чином, другий і тертій розділи логічно вписуються в авторський
концептуальний підхід - дослідити тему системно, на широкому тлі цивілізаційних
трансформувань.
2.1. Ідеологічні чинники виникнення тероризму
Глобалізм плюс американізація всієї планети. Так умовно можна охарактеризувати
нинішні реалії, точніше – їхнє сприйняття багатьма дослідниками (і не лише
ними). Хоча легко наразитися, звичайно, на логічні контрзапитання: а як же тоді
бути з іншими визначальними векторами сучасного цивілізаційного розвитку – з
тією, скажімо, суцільною динамічною глобалізацією, із вкрай загостреною
боротьбою провідних потуг за новий переділ сфер впливу, з наростаючою загрозою
інформаційних війн, з проблемами СНІДу, захисту довкілля? Адже зазначені та
ціла низка інших чинників є дійсно найбільш впливовими у процесі глобальних
трансформаційних зрушень. Зрозуміло, цей перелік можна продовжувати. Однак на
разі навряд чи вдасться якоюсь мірою абстрагуватися від очевидної константи -
безпосередньої або, принаймні, опосередкованої причетності до цього такої
держави, як Сполучені Штати Америки. В крайньому разі доведеться вести мову про
міру впливу цієї країни на саме формування зазначених (і не зазначених)
чинників.
Водночас подивовує те, що спостерігається тенденція доводити загалом очевидне -
незаперечне лідерство Америки чи не в усіх найважливіших сферах міжнародного
життя (підтверджуючи це численними фактами). І в цьому найбільше вправляються
аналітики, теоретики, політики, фахівці різних галузей знань, всі, хто не
байдужий до стрімких кардинальних зрушень не лише у способі життя, а й в
людській свідомості. Однак при цьому роль США зазвичай чомусь тлумачиться як
щось негативне, деструктивне, таке, що суперечить цивілізаційному розвиткові.
Більше того: висувається прямий докір самим американцям, які цілеспрямовано і
настирливо "насаджують" іншим соціумам власну систему цінностей. На разі інший,
неамериканський, світ зображується як безневинна жертва американської тотальної
експансії. Особливо "скривдженими" себе почувають країни з власними
геополітичними амбіціями - передусім, Китай, Росія, Японія, Індія, держави
Західної Європи.
Переконливі факти, ґрунтовні статистичні викладки, які часто наводяться для
характеристики ситуації, засвідчують, що сьогодні за всіма основними
параметрами Америка відчутно випереджає не лише ймовірних конкурентів –
провідні країни, а й цілі групи середніх та слаборозвинутих держав. Лідерство
її назагал пояснюється тим, що вона зуміла акумулювати ресурсні потенціали
інших країн і таким чином досягти могутності. Дійсно, це слід визнати, як і те,
яким чином США вдається оволодівати світовими багатствами. Стан речей, що
склався нині у світі (своєрідна, можемо сказати, двополюсна система - з одного
боку Сполучені Штати Америки, з іншого – решта світу), чимало дослідників
намагаються пояснити настирливою експансією американських доктринальних
політичних засад, ґрунтованих на ідеях винятковості та месіанства.
Нам думається, такий підхід не лише досить спрощений, а й засадничо хибний,
оскільки орієнтує на пояснення лише наслідків понад двохсотрічної боротьби
американської спільноти за своє утвердження. У зв'язку з цим, доцільно
спробувати дати обґрунтовані відповіді, наприклад, на такі питання:
чому саме американці винайшли і пропонують світові таку модель облаштування
життя, яка приваблює багатьох;
хто і кому заважає висунути ефективнішу альтернативну модель;
чому саме американцям вдається застосовувати дійові механізми впровадження ідеї
Pax americana;
чому саме їм вдалося за порівняно короткий історичний період створити могутню
економіку;
чому в Америці забезпечується фактичне верховенство закону;
як саме американцям вдалося вийти на передові позиції в основних сферах
людської діяльності.
Перелік питань можна продовжити, та річ у тім, що цей американський феномен
неможливо об'єктивно оцінити, не абстрагувавшись від надто спрощених підходів
та всіляких ідеологічних заангажувань. Натомі