РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ
АГРАРНОГО РИНКУ ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ
2.1. Ретроспективний аналіз становлення інфраструктури
аграрного ринку в регіоні
Розвиток економіки України може відбуватися у разі створення ринкових умов для функціонування аграрного сектора. На основі висновків теоретичної частини дослідження можна вважати, що ці умови забезпечує інфраструктура аграрного ринку. Стан та тенденції розвитку інфраструктурного ринку необхідно розпочати з визначення переваг та особливостей регіону дослідження, що впливають на процес її формування.
Термін "регіон" у суспільно-політичній, економічній, географічній лексиці має різне смислове навантаження: у теорії розміщення продуктивних сил це поняття пов'язане з визначенням економічного району. В. Ковалевський, О. Михайлюк та В. Семенова визначають регіон як велику територію країни з однорідними умовами і характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил на основі взаємодії комплексу природних ресурсів відповідно до існуючої і перспективної матеріально технічної бази, виробничої та соціальної інфраструктури [131, с. 126]. При цьому основним критерієм цілісності регіону є єдність завдань, які стоять перед його економікою з позиції національної економіки і виконання яких передбачає взаємозв'язане використання природних та соціально-економічних ресурсів.
Регіон є відкритою економічною системою, що функціонує на основі спеціалізації міжрегіональної інтеграції, зміст якої реалізується за допомогою міжгалузевих та міжрегіональних виробничо-економічних зв'язків [145, с. 122]. Виокремленням регіонів, тобто економічним районуванням, займалися вітчизняні вчені: М.М. Паламарчук, М.Д. Пістун, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій, А.Т. Ващенко, І.А. Гроленко, Л.М. Корецький, С.С. Мохначук, В.А. Поповкін та ін.
Межа регіонів, яку запропонував В.А. Поповкін, є найбільш обґрунтованою і об'єктивно відображає особливості сучасного регіонального розвитку України. Дослідником запропоновано виділити п'ять макроекономічних районів: 1) Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області); 2) Донбас та Нижнє Придніпров'я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області); 3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області); 4) Причорноморський або Південний (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим); 5) Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області) [116, с. 23].
За рівнем розвитку ринкових відносин області України можна умовно розподілити на чотири групи. До першої групи з найвищим рівнем ринкових відносин входять Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Запорізька області, в яких зосереджена половина комерційних банків, сформовано сприятливе інвестиційне середовище. До другої групи з високим рівнем ринкових відносин входять Київська, Миколаївська, Луганська, Житомирська, Івано-Франківська, Сумська та Хмельницька області. На ці регіони припадає приблизно 1/10 частина комерційних банків і приблизно така ж частина іноземних інвестицій. Третю групу з середнім рівнем ринкових відносин складають Вінницька, Волинська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська й Черкаська області, в яких знаходиться понад 7% комерційних банків та зосереджена десята частина іноземних інвестицій. До четвертої групи з низьким рівнем ринкових відносин входять Кіровоградська, Чернігівська, Чернівецька області та Республіка Крим. У цьому регіоні зосереджено близько 14% комерційних банків та близько 9% іноземних інвестицій. У цій групі чільне місце займають Закарпатська область та Республіка Крим, які приваблюють інвесторів перспективністю переважно рекреаційного комплексу [131, с. 210].
У процесі проведення наукових досліджень нами вивчався саме Південний регіон, тому варто розглянути його більш детально. До Причорноморського або Південного регіону відноситься Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим. Площа регіону складає 113,4 тис. км 2 (18,8 % усієї території України), а мешкає в ньому близько 6,9 млн. чол. За основними економічними показниками (валовий внутрішній продукт, основні фонди, валова продукція сільського господарства) регіон посідає четверте місце в Україні [132, с. 241].
У цілому економіка регіону базується на машинобудуванні (суднобудуванні, сільгоспмашинобудуванні), харчовій, легкій промисловості, зерновому господарстві, морському транспорті. Перспективи розвитку економіки Південного регіону потребують наукового обґрунтування і розв'язання ряду важливих проблем. Тому наше дослідження переважно варто зосередити на вивченні економічних умов для розвитку аграрного сектора економіки регіону і чинників, що значною мірою впливають на формування та функціонування аграрного ринку [57, с. 123].
Південний економічний регіон має досить вигідне географічне положення, що обумовлюється проходженням його територією важливих залізничних, річкових та повітряних шляхів, які сполучають інші економічні регіони України з багатьма зарубіжними країнами. Важливе народногосподарське значення мають Чорне та Азовське моря. На їх узбережжі знаходяться великі промислові центри та порти (Одеса, Миколаїв, Херсон). Сприятливі кліматичні умови причорноморської частини території забезпечують розвиток курортно-рекреаційного господарства. Найбільше значення мають курорти Південного узбережжя Криму і бальнеологічні курорти Одеси [130, с. 251].
Тривалий без морозний період (160-170 днів), тепле літо (середньомісячна температура липня становить плюс 21-230 С) і помірна зима (середня температура січня - мінус 1-50 С) сприяють розвитку багатогалузевого сільського господарства. В регіоні можна виділити такі сільськогосподарські зони: виноградно-зерно-олійна з садівництвом і молочно-м'ясним тваринництвом (південні райони Одеської, Микола