РОЗДІЛ 2. Організаційно-педагогічні умови розвитку
образного мислення учнів старшого шкільного віку
2.1. Науково-концептуальні засади розвитку образного
мислення школярів ……………………………………..
2.2. Програма поетапного розвитку образного мислення
старшокласників та умови її реалізації засобами
природничо-наукових дисциплін ……………………...
2.3. Аналіз та узагальнення результатів експерименту з
проблеми дослідження ………………………………....
Висновки до другого розділу ………………………………….. ВИСНОВКИ ………………………………………….………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………
ДОДАТКИ ……………………………………………………………..
3
13
27
47
67
73
91
124
148
152
158
176
В С Т У П
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства, що характеризується
бурхливим впровадженням в усі сфери буття новітніх інформаційних технологій і
найскладнішої техніки, а також швидкими темпами оновлення засобів виробництва,
ефективність соціально-економічних перетворень залежить у першу чергу від
кадрового забезпечення, від наявності спеціалістів, у яких висока кваліфікація
поєднується з широкою ерудицією, значним творчим потенціалом. Саме тому
головним напрямом подальшого удосконалення системи освіти має бути створення
необхідних умов для формування творчої особистості, що здатна вирішувати
складні завдання у нестандартних обставинах, гнучко та самостійно
використовувати набуті знання у різних життєвих та виробничих ситуаціях.
Пріоритетним для сучасної загальноосвітньої школи стає підвищення рівня
реалізації творчих здібностей учнів, що визначається перш за все необхідністю
комплексного розвитку всіх компонентів їхнього мислення, оскільки саме воно є
активною формою творчого відображення та перетворення людиною дійсності й
забезпечує отримання нових знань і рух ідей, розкриває сутність речей та явищ.
Одним із суттєвих компонентів мислення людини, як вищої абстрактної форми
пізнання об'єктивної реальності, є образне мислення. Змістом розумового
завдання останнього є образний матеріал, маніпулюючи яким, людина здійснює
аналіз і синтез, порівняння і узагальнення істотних аспектів у предметах та
явищах. Цей вид мислення значно розширює пізнавальні можливості особистості у
процесі оперування образами різного ступеня узагальненості, схематичного
зображення предметів та їхнього символічного позначення. Результати досліджень
як вітчизняних, так і закордонних вчених-педагогів та психологів дають
можливість зробити однозначний висновок, що образне мислення сприяє формуванню
узагальнюючих динамічних уявлень про навко-
лишній світ та його соціальні цінності, емоційного відношення до явищ дійсно-
сті, їхньої етичної та естетичної оцінки. Воно складає суттєву особливість
внутрішнього світу людини та характеризує його суб'єктивність. У його
становленні, проявах і функціонуванні найбільш яскраво виявляється неповторна
індивідуальність кожної особистості.
Нагальні соціальні потреби розвитку образного мислення зумовили досить широкий
діапазон розгляду цієї проблеми у педагогічних, психологічних і філософських
дослідженнях.
Філософські аспекти проблеми знайшли відображення у працях вчених-філософів
(С.Б.Кримський, М.В.Ричік, О.В.Славін та інші), де розглядались питання внеску
образного мислення у формування абстрактних знань, теоретичних понять та
елементів цілісного наукового світогляду, взаємодії наочно-образних і
понятійних розумових процесів, вплив образних уявлень на інтуїцію та
неформалізовані операції тощо.
Значний інтерес для обгрунтування теоретичних основ розвитку образного мислення
становлять дані психології. Зокрема, у працях Б.Г.Ананьєва, Б.М.Велічковського,
Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, В.А.Ганзена, А.О.Гостєва, К.К.Григоряна,
Л.Л.Гурової, Є.М.Кабанової-Меллєр, Г.С.Костюка, Є.П.Крупніка, Є.В.Ксенчука,
О.М.Леонтьєва, Г.І.Лернера, Н.Г.Салміної, С.Л.Рубінштейна, І.С.Якиманської та
інших розкриті психологічні закономірності процесу образного мислення,
формування перцептивних дій та побудови образних уявлень. Психофізіологічні
механізми образного мислення досліджуються в працях Н.П.Бехтерєвої,
О.К.Болотової, Г.О.Вартаняна, Б.М.Велічковського, Л.А.Венгера, Н.Д.Завалової,
В.П.Зінченка, О.В.Славіна, Т.В.Тартинової та інших вчених.
Досить широко в психолого-педагогічній літературі висвітлено змістовну та
процесуальну сторони розвитку художнього компоненту образного мислення засобами
гуманітарних дисциплін, куди традиційно відносять літературу, образотворче
мистецтво, художню працю та музику (С.Ю.Дітькова, А.Д.Ісмаїлов, Б.Н.Кандалов,
І.Я.Каплунович, Н.В.Катанова, А.Д.Малахова, В.Є.Нестеренко, Т.Ф.Олійник,
Н.В.Фунтікова, Г.П.Шевченко, Л.П.Яковенко). Інший специфічний різновид
образного мислення – просторове мислення, основу якого складають геометричні
образи, наявні психолого-педагогічні дослідження рекомендують їх формувати на
уроках геометрії (стереометрії), креслення, трудового навчання тощо
(О.С.Борейко, І.Я.Каплунович, В.М.Литвиненко, Л.А.Миносян, З.М.Шаповал,
Б.А.Якімчук та інші).
Проте, як показує вивчення досвіду роботи загальноосвітніх шкіл і аналіз
психолого-педагогічних досліджень із даної проблеми, а також проведені нами
діагностичні експериментальні зрізи, фактичний рівень розвитку образного
мислення старшокласників не відповідає сучасним вимогам, що є наслідком:
стихійного, некерованого розвитку образного мислення школярів;
недостатньої підготовки до цілеспрямованої систематичної роботи викладацького
складу;
слабкого використання наявного резерву, що міститься у шкільних дисциплінах, у
тому числі й природничого циклу;
відсутності науково-педагогічної літератури та методичних розробок із дан
- Киев+380960830922