РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
У період з 2001 по 2003 рр. на базі терапевтичного відділення міської лікарні №
6 м. Запоріжжя нами було обстежено 120 хворих на гіпертонічну хворобу І-ІІ
стадій з безсимптомною діастолічною дисфункцією лівого шлуночка, I та IIА
клінічними стадіями серцевої недостатності із збереженою систолічною (порушеною
діастолічною) функцією лівого шлуночка, I, II та III функціонального класу.
Діагноз гіпертонічної хвороби ставився на підставі критеріїв комітету експертів
ВОЗ [311, 312, 313]. У дослідження не включали хворих з ІХС, симптоматичною
артеріальною гіпертензією, вадами серця, хронічними обструктивними
захворюваннями легенів.
Обстеження 120 відібраних хворих здійснювалося за єдиним протоколом.
Заздалегідь за 10-14 днів скасовували гіпотензивну терапію.
З'ясовували скарги, анамнез розвитку захворювання, анамнез життя. Основна увага
надавалася скаргам на головний біль, його характер і локалізацію; на
запаморочення; зниження гостроти зору; на біль, тяжкість в області серця; на
серцебиття, на відчуття перебоїв в роботі серця.
Під час об'єктивного обстеження оцінювали зовнішній вигляд хворого: забарвлення
шкірного покрову, наявність пастозності і набряків нижніх кінцівок; характер
пульсу на периферичних артеріях; міряли артеріальний тиск на руках і ногах в
положенні лежачи і сидячи. Перкуторно визначали межі відносної і абсолютної
серцевої тупості, розміри печінки за Курловим. Здійснювалася аускультація
серця, легких, магістральних судин; поверхнева і глибока пальпація живота.
Артеріального тиск міряли аускультативним методом за Коротковим, за допомогою
стрілочного сфігмоманометру. Реєстрували 1 і 5 фази тонів Короткова. Перша
поява тону розцінювалася як систолічний АТ, а момент повного зникнення звуків
як діастолічний АТ. Вимірювання АТ здійснювалося чотирикратно з інтервалом в 2
хвилини (після закінчення попереднього) на лівій руці, після 10 хвилинного
відпочинку в положенні хворого сидячи і лежачи. За останніми трьома
вимірюваннями розраховувалися середні значення АТ. Середній АТ обчислювали за
формулою: (САТ-ДАТ)/3+ДАТ.
Усім хворим було проведене біохімічне дослідження крові, яке включало
визначення рівнів глюкози крові, холестерину, бета-ліпопротеідів, креатініну,
сечовини, сечової кислоти, трансаміназ, білка і білкових фракцій, а також
електролітів: натрію, калію і кальцію.
Концентрацію альдостерону в плазмі крові визначали радіоімунним методом з
використанням набору реактивів виробництва фірми «Immunotech» (Чехія).
Вивчення функціонального стану нирок складалося з дослідження загального
аналізу сечі (протеїнурія, циліндрурія, бактеріурія, клітинний склад), аналізу
сечі за Зімницьким, за Нечипоренком, проби Реберга.
Аналізували дані ЕКГ спокою для виявлення ознак гіпертрофії міокарда, очагових
змін, порушень серцевого ритму.
Усім хворим досліджували стан очного дна, проводили рентгенографію органів
грудної клітки і ехокардіографічне обстеження.
Контрольне обстеження проводилося через шість місяців прийому призначеної
терапії і включало: об'єктивний огляд, тест 6-хвилинної ходьби, біохімічне
дослідження крові, загальний аналіз сечі, ЕКГ, ехокардіографію, визначення
концентрації альдостерону в плазмі крові. У хворих, які приймали спіронолактон,
рівень калію досліджувався через 7, 14 днів, а потім щомісячно.
2.1. Клінічна характеристика хворих
У групу хворих на гіпертонічну хворобу І-ІІ стадій з документованою
діастолічною дисфункцією лівого шлуночка увійшло 120 чоловік обох статей у віці
від 28 до 71 років (51,17 ± 0,92) з них жінок - 55 (46,0 %), чоловіків - 65
(54,0 %). Стадію ГХ встановлювали згідно класифікації АГ за ураженням
органів-мішеней ВООЗ (1993) в останній її модифікації, рекомендованій
Українським науковим товариством кардіологів у 1999 році [314]. Серед
обстежених хворих у 2 (1,7 %) діагностовано I стадію ГХ, у 118 (98,3 %) – II
стадію. Тривалість підвищення АТ (6,5±0,5) років, середній систолічний тиск –
(174,6±1,8) мм рт.ст., діастолічний – (106,3±1,1) мм рт.ст., середній (СрАТ) –
(129,1±1,1) мм рт.ст. З 120 пацієнтів у 62, які склали першу групу, діастолічна
дисфункція не ускладнювалася серцевою недостатністю, а у 58 хворих другої групи
мала місце серцева недостатність із збереженою систолічною функцією лівого
шлуночка.
У контрольну групу ввійшло 28 пацієнтів, які не мали захворювань
серцево-судинної, дихальної систем, хвороб нирок, онкологічної і ендокринної
патології.
У першій групі хворих (п = 62) на гіпертонічну хворобу І-ІІ стадій перебувало
жінок - 21 (34,0 %), чоловіків – 41 (66,0 %). Середній вік пацієнтів був
(47,30±1,26) років. Середня тривалість захворювання по групі склала (3,98±0,40)
років, частота серцевих скорочень (ЧСС) – (76,35±0,62) уд. за хвилину,
систолічний, діастолічний і середній АТ – (168,5±2,2) мм рт.ст., (104,4±1,4) мм
рт.ст. і (125,8±1,3) мм рт.ст. відповідно.
За даними доплерографії визначали три типи діастолічної дисфункції лівого
шлуночка: І тип – “гіпертрофічний”, ІІ тип – “псевдонормальний” і ІІІ тип –
“рестриктивний” [10, 240, 332]. Питома вага осіб, у яких був виявлений І тип
ДДЛШ, склала 81,0 % (50 чоловік), з них 31 чоловік (62,0 %) і 19 жінок (38,0
%). Середній вік пацієнтів з І типом ДДЛШ склав (46,7±1,4) років, а середня
тривалість підвищення АТ – (3,73±0,44) роки. Рівень САТ, ДАТ, СрАТ був
відповідно (166,7±2,2) мм рт.ст., (104,5±1,5) мм рт.ст., (125,2±1,5) мм рт.ст.,
а ЧСС - (76,5±0,7) уд. у хвилину.
У 12 пацієнтів (19,0 %) нами був діагностований ІІ тип порушення діастолічної
функції ЛШ (10 чоловіків і 2 жінки – 83,0 % і 17,0 % відповідно). Середній вік
(50,
- Киев+380960830922