Розділ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Дослідження змін тромбоцитарно–гемокоагуляційного потенціалу здійснено шляхом
обстеження 119 хворих з клінічним симптомокомплексом ГКС, що перебували на
лікуванні в блоці кардіореанімації та спеціальному кардіологічному відділенні
Дорожньої клінічної лікарні №2 ст. Київ Південно-Західної залізниці.
За критерії включення в дослідження вважали наявність типового ангінального
нападу тривалістю не менше 15 хвилин, що виник в проміжку останніх 24 годин в
поєднанні з новопосталими змінами на ЕКГ у вигляді депресії сегменту ST у двох
чи більше відведеннях більше 1мм та/або формування негативних зубців Т не менше
аніж у двох відведеннях, інверсії зубця T в двох та більше суміжних відведеннях
без появи нових зубців Q на ЕКГ, а також відсутність лікування
антитротмботичними засобами, окрім аспірину, впродовж попередніх кількох
місяців. До критеріїв виключення відносили наявність елевації сегменту ST та
новопосталої блокади лівої ніжки пучка Гіса, клінічні прояви нестабільності
гемодинаміки внаслідок гострої серцевої недостатності (ГСН) класу IV за Killip,
ознаки хронічної недостатності кровообігу (ХНК) ІІІ стадії за класифікацією
Стражеска–Василенка, наявність порушень ритму. За підозри на гостре порушення
мозкового кровообігу (ПМК) протягом останніх 6 місяців, при тяжких розладах
печінки, нирок, онкологічних захворюваннях, ознаках некомпенсованих клінічних
станів, а також при патологіях системи гемостазу хворих до дослідження не
залучали.
Більшість обстежуваних пацієнтів становили особи чоловічої статі – 86 (72,27%),
віком від 37 до 79 років (середній вік 58,05±1,53роки) з переважанням вікової
групи 50–59 років, в якій налічувалося 29 осіб (33,72%). Жінок серед обстежених
було 33 (27,73%), (середній вік 60,1±1,25). Вік пацієнтів коливався від 37 до
79 років і в середньому становив 58,5±1,52 років. Серед хворих переважала
вікова група 50–59 років (36,9% ) (табл. 2.1.1).
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за віком та статтю
Вікова група
Чоловіки
Жінки
Всього
n=119, (100%)
30-39 років
2
-
2 (1,68%)
40-49 років
20
3
23 (19,32%)
50–59 років
29
15
44 (36,97%)
60–79 років
28
9
37 (31,09%)
70–79 років
7
6
13 (10,92%)
Всього
86 (72, 27%)
33 (27,73 %)
119 (100%)
При надходженні до блоку кардіореанімації щодо всіх пацієнтів був встановлений
діагноз ГКС без підйому сегменту ST у відповідності з рекомендаціями ESC/ACC
(2000, 2002), Українського товариства кардіологів, розроблених Робочою групою з
невідкладної кардіології Українського товариства на базі рекомендацій
Європейського товариства кардіологів на підставі клінічних,
електрокардіографічних, біохімічних, ознак. В якості біохімічного маркера
некрозу міокарда використовували сТн Т, що узгоджено з об’єднаним документом
Європейського товариства кардіологів та Американського коледжа кардіологів,
який відображає сучасний підхід щодо діагностики ГКС (2000) [12,136,188,206].
На основі цього виділяли пацієнтів з ознаками дестабілізованої ІХС без розвитку
зони некрозу, з негативним тестом на сТн Т – 71 (59,67%) особа (сТн Т „-” ГКС),
сТн Т<0,1нг/мл – 1-ша група; з дрібновогнищевим ураженням міокарда, з
позитивним тестом на сТн Т – 48 (40,33%) осіб (сТн Т „+” ГКС), сТн Т>0,1нг/мл –
2-га група. Цей поділ пацієнтів був здійснений у відповідності до встановлених
у роботі завдань (табл. 2.1.2).
Таблиця 2.1.2 Розподіл обстежених хворих за віком, статтю та характеристиками
ГКС
Вікова група, рр.
сТн Т „-” ГКС
(1)
сТн Т „+” ГКС
(2)
Ч, n=54
(100%)
Ж,n=17 (100%)
Ч,n=32 (100%)
Ж,n=16 (100%)
30–39 років
1 (1,85%)
-
1 (3,12%)
-
40–49 років
13 (24,07%)
2 (11,76%)
7 (21,87%)
1 (6,25%)
50–59 років
19 (35.18%)
8 (47,05%)
10 (31,25%)
7 (43,75%)
60–79 років
17 (31,48%)
4 (23,52%)
11 (34,37%)
5 (31,25%)
70–79 років
4 (7,4%)
3 (17,64%)
3 (9,37%)
3 (18,75%)
Всього
n=119 (100%)
54 (45,37%)
17 (14,28%)
32 (26,89%)
16 (13,44%)
Залежно від часу надходження всі пацієнти розподілялись наступним чином.
Більшість хворих (79 (66,39%) пацієнтів) поступила до лікарні в період понад 6
годин від початку ішемічного нападу, серед них 56 (або 47,06%) – в період 6-12
годин, у 23 пацієнтів (19, 33%) час від появи перших симптомів до надходження в
кардіореанімаційне відділення становив більше 12 годин. Більш раннє надходження
хворих, тобто в період 2–6 годин, було зафіксоване у 31 пацієнта (26,05%), і
лише у 9 хворих (7,56%) час від індексного ангінозного нападу до рандомізації
не перевищував 2 годин. Останню групу склали переважно хворі, у яких гострі
коронарні події виникли в умовах стаціонару, у зв’язку з чим вони були
переведені у відділення інтенсивної терапії. У пацієнтів середній часовий
інтервал від моменту больового нападу до госпіталізації становив 13±1,4 години.
У 25 хворих (21%) поточний ГКС був першим клінічним проявом ІХС, в інших 36
(30,25%) пацієнтів в анамнезі був ІМ, наступні 45 хворих (37,81%) страждали від
нападів стенокардії більше 5 років, у 13 випадках (10,94%) – прояви ІХС
спостерігались протягом 5 років.
В ході подальшої характеристики клініко–анамнестичних даних фактори ризику
серцево-судинних проявів розподілились таким чином. Як і можна було очікувати,
підґрунтям для розвитку ГКС в переважній більшості випадків – 86 пацієнтів
(72,55%) – виявилася гіпертонічна хвороба ІІ та ІІІ стадій. Індекс маси тіла
вищий за 30 був отримани