Роль шишкоподібної залози у регуляції хроноритмів діяльності нирок за умов іммобілізаційного стресу (експериментальне дослідження)

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика лабораторних і експериментальних моделей
Дослідження виконані на 160 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів масою
0,16-0,2 кг.
Всі експериментальні дослідження та евтаназія тварин проводилися з дотриманням
міжнародних принципів “Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які
використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург,
1985).
Стать тварин була обрана у зв’язку з більшою чутливістю у самців
нейроендокринної регуляції стрес-реактивності. Статевий диморфізм має певне
значення в реагуванні щурів на дію стресора, це чітко проявляється у
стрес-індукованій секреції катехоламінів та глюкокортикоїдів. У самок
адаптативні системи більш чутливі до дії гострих та довготривалих фізіологічних
стресів і забезпечують різнобічну адаптацію до стресових подразників. У самців
на фоні зниженої, у порівнянні із самками, амплітуди стресорної відповіді мало
місце сповільнення процесів відновлення гіпофізарно-адренокортикального
комплексу, у той час як у самок відновний період проходив без порушень
стероїдного гомеостазу [102].
Отже, у самців легше виявити ендокринні, нейрохімічні та біохімічні кореляти
порушень стрес-реактивності, тоді як у самок адаптативні системи більш надійні,
економні, динамічні і мають більш резервну потужність.
Статевозрілий вік тварин було обрано у зв’язку з тим, що за цього віку
нейроендокринна система повністю сформована і дозволяє трактувати виявлені
відхилення саме як вірогідні результати стресових впливів на шишкоподібну
залозу та нирки.
Функціональний стан нирок тварин вивчали при фізіологічній, гіпер- та
гіпофункції щишкоподібної залози, а також за умов гострого 1-годинного
іммобілізаційного стресу на фоні фізіологічної, гіпер- та гіпофункції залози. З
метою проведення корекції порушень функцій нирок тварини отримували мелатонін.
Використовували фармацевтичний препарат “Віта-мелатонін” (ЗАТ “Київський
вітамінний завод”, м. Київ), який уводили в дозі 1,0 мг/кг маси тіла (1
таблетка містила 0,003г мелатоніну, її розчиняли в 30мл ізотонічного розчину
натрію хлориду) одноразово внутрішньошлунково через зонд у вечірній час за 1
год до іммобілізаційного стресу, під час іммобілізаційного стресу та через 1
год після іммобілізаційного стресу. Щури перебували в умовах віварію при сталій
температурі та вологості повітря на стандартному харчовому раціоні з вільним
доступом до води та їжі, що дозволило нівелювати різницю у дії фізіологічних
подразників навколишнього середовища й уникати додаткових стрес-факторів
(температурних, аліментарних та ін.).
Експерименти проводили у двох серіях.
У першій серії з’ясовували вплив зміненої функціональної активності
шишкоподібної залози та іммобілізаційного стресу в умовах фізіо­ло­гічної,
гіпер- та гіпофункції залози на структуру хроноритмів досліджуваних ниркових
функцій.
У другій серії експериментів із метою корекції порушень функцій нирок,
викликаних іммобілізаційним стресом, тварини отримували екзогенний мелатонін.
Тварин поділяли на інтактних та дослідних (табл. 1).
Моделювання гіперфункції шишкоподібної залози відтворювали шляхом утримування
тварин (n=18) в умовах постійної темряви (00С:24.00Т) упродовж 7 діб, а
гіпофункцію шишкоподібної залози – утримування тварин (n=18) в умовах
постійного освітлення (24.00С:00Т) також протягом 7 діб.
Режим постійного освітлення здійс­нювався за допомогою двох ламп денного
світла, які розташо­вували вздовж кліток із тваринами і відтворювали
рівно­мір­ну освітленість інтенсивністю 500 лк. Такий рівень освіт­лен­ня
зменшує продукцію мелатоніну на 90 % від існуючого в нічний час доби [88]. Для
контролю і порівняння ефектів зміни фотоперіоду в цій серії використо­вувалися
результати паралельних досліджень у групах інтакт­них тварин.
Таблиця 1
Характеристика експериментальних тварин
Групи тварин
Умови експерименту
І серія
Перша
Інтактні тварини, які перебували в умовах звичайного світлового режиму.
Друга
Дослідні тварини, в яких з’ясовували хроноритмічні особливості досліджуваних
функцій нирок, що пере­бували в умовах стимуляції шишкоподібної залози.
Третя
Дослідні тварини, в яких вивчали особливості хроноритмічних перебудов
екскреторної, іонорегулю-вальної та кислоторегулювальної функцій нирок, що були
в умовах пригніченої функції шишкоподібної залози.
Четверта
Дослідні тварини, в яких оцінювали біоритмічні пере­будови функцій нирок.
Тварини перебували в умовах іммобілізаційного стресу на фоні фізіологічної
функції шишкоподібної залози.
П’ята
Дослідні тварини, в яких вивчали хроноритмічні ха­рактеристики параметрів
екскреторної, іонорегулюваль­ної та кислоторегулювальної функцій нирок. Щури
перебували під дією 1-годинного іммобілізаційного стресу на тлі гіперфункції
шишкоподібної залози.
Шоста
Дослідні тварини, в яких з’ясовували особливості хро­но­ритмічних перебудов
досліджуваних функцій нирок на фоні впливу іммобілізаційного стресу та
гіпофункції шишкоподібної залози.
ІІ серія
Перша
Інтактні тварини, в яких досліджували функції нирок за умов водного
індукованого діурезу.
Друга
Дослідні тварини, в яких визначали вплив екзогенного мелатоніну за 1 год до
іммобілізаційного стресу на екск­реторну, іонорегулювальну та кисло­тови­дільну
функції нирок.
Третя
Дослідні тварини, в яких вивчали дію мелатоніну під час іммобілізаційного
стресу на досліджувані функції нирок.
Четверта
Дослідні тварини, в яких з’ясовували характер змін екск­реторної,
іонорегулювальної та кисло­тови­дільної функцій нирок при уведенні мелатоніну
через 1 год після іммобі