РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ПЕРШОКЛАСНИКАМИ ШЕСТИРІЧНОГО ВІКУ В
ПРОДУКТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Діагностика сформованості рівнів успішності шестирічних першокласників у
суб’єкт-суб’єктній взаємодії
З метою дослідження сформованості рівнів успішності першокласників шестирічного
віку в процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, а також з’ясування чинників, що
сприяють чи, навпаки, перешкоджають цьому процесу, нами був проведений
констатувальний експеримент.
Констатувальний експеримент був проведений у ЗОШ №21 м.Житомира,
Новоград-Волинському загальноосвітньому навчально-виховному об’єднанні
“Гімназія ім. Лесі Українки – дошкільний навчальний заклад” (Житомирська обл.),
ЗОШ №10 м.Білої Церкви (Київська обл.), Рівненській ЗОШ №3. Експериментом було
охоплено 242 дитини шестирічного віку (з них 119 учнів з контрольних груп і 123
дитини з експериментальних груп), 196 батьків та 56 педагогів.
Відповідно до специфіки поняття “успіху”, вікових особливостей досліджуваних
було розроблено комплекс діагностичних методик дослідження, який включав:
спостереження за діяльністю, спілкуванням, взаєминами дітей та вчителів
(вихователів);
методи опитування: індивідуальні та колективні бесіди, інтерв’ю, анкетування,
тестування;
метод самоаналізу;
аналіз результатів продуктивної діяльності дітей;
аналіз розв’язання нестандартних ситуацій;
метод кількісної обробки отриманих даних.
У процесі організації дослідження ми керувалися принципами діяльнісного
(передбачає здійснення розвитку дитини шляхом включення її у різнобічну
діяльність), особистісно-ціннісного (вимагає сприйняття особистості дитини як
найбільшої цінності, орієнтації на її індивідуальну неповторність, використання
вчення про роль особистості у суспільстві, про вплив колективу на її розвиток,
про гармонійний розвиток особистості), системно-структурного підходів
(ґрунтується на цілісному розгляді явища у взаємозв’язку його складових).
З кожного критерію відповідно до показників добиралися методики для проведення
обстеження у контрольних та експериментальних групах.
Щоб виявити знання шестирічної дитини про себе, повноту образу “Я”, ми
використали методику “Хто ти? Який ти?”, в ході якої дітям декілька разів
ставили ці запитання. Найбільше отриманих відповідей стосувалося
самоідентифікації з ім’ям і прізвищем (42% ЕГ та 49% КГ). На другому місці -
статеві характеристики (35% ЕГ та 40% КГ), причому за статтю ідентифікувала
себе значно більша частка дівчат, ніж хлопців (відповідно 30% та 7%). Далі за
кількістю відповідей йдуть характеристики, що відображають приналежність дитини
до значимих для неї соціальних груп (наприклад, “Я – школяр”, “Я – донька”) –
33% ЕГ та 29% КГ. На свою приналежність до людського роду вказали лише 9%
школярів ЕГ і 11% КГ. Значна кількість шестирічок зупинилась на своїх
навчальних здібностях (“Я часто піднімаю руку на уроці”, “Я все правильно
відповідаю”) – 31% ЕГ, 28% КГ. Зазначимо, що діти з низьким рівнем навчальних
здібностей не торкались даної характеристики. Опис своїх систематичних дій
(“Ходжу на танці”, “Займаюсь англійською мовою”) подали 18% учнів ЕГ і 19% КГ,
риси характеру згадали 23% ЕГ та 17% КГ. Цікавим є той факт, що всі опитувані
називали або свої позитивні риси (“Я доброзичливий”, “Я працелюбний”), або
нейтральні (“Я сумна”). Наступна за частотою вибору – категорія емоційного
ставлення до певної діяльності (15% ЕГ та 16% КГ). Тобто діти вказували на своє
бажання чи небажання займатись певною справою, виконувати ту чи іншу роботу,
обов’язки. Також слід відмітити вибір учнями таких категорій, як вікові
особливості (дитина, маленький, великий) – 6% ЕГ та 11% КГ.
Отримані результати засвідчили, що переважна більшість учнів змогла
охарактеризувати себе тільки з двох – чотирьох сторін. Так одним – двома
поняттями обмежилось 31% ЕГ і 33% КГ; три – чотири характеристики дало собі 38%
першокласників ЕГ та 34% КГ; п’ять відповідно 21% і 27%; подати шість і більше
означень змогли лише 10% шестирічок ЕГ та 6% КГ.
З метою з’ясування переважаючого світосприйняття (оптимістичного –
песимістичного) у дітей ми вдались до анкетування батьків щодо виявлення
оптимізму їхніми дітьми (“Як Ви вважаєте, Ваша дитина є оптимістом, песимістом,
швидше оптимістом, ніж песимістом, швидше песимістом, ніж оптимістом, у чому це
виявляється?”), до методики Р.Кеттелла за фактором оптимізму (див. дод. Б), а
також до аналізу пояснень дітьми їхніх невдач під час здійснення продуктивної
діяльності, які засвідчили, що 12% досліджуваних першокласників ЕГ та 10% КГ
схильні до оптимістичного світосприйняття, завжди виявляють спокій і рідко
засмучуються, у випадку невдачі намагаються знайти її об’єктивні причини і
ліквідувати їх. 11% ЕГ та КГ властивий песимізм, вони засмучуються навіть через
дрібниці, а невдачі приписують своїм особистісним якостям (“У мене ніколи не
вийде вирізувати рівно”), не докладають зусиль для виправлення становища. У 78%
немає чіткої визначеності, з них 48% ЕГ та 51% КГ властиве більш оптимістичне
сприйняття обставин, вони засмучуються з приводу своїх невдач, але дають їм
ситуаційну оцінку, а не особистісну (“Сьогодні щось не дуже гарно вийшло, клею
багато налив, от і розмастилось”). 29% ЕГ, 28% КГ – швидше песимісти, ніж
оптимісти, часто засмучуються, переживають, коли щось не виходить, однак
оцінюють свої невдачі як недостатнє оволодіння вміннями або ж збіг обставин (“Я
ще не навчився гарно малювати людину”).
Формування успішності у першокласників шестирічного віку неможливе без
постійного й активного сприяння у цьому напрямку з боку родини та вчителів у
повсякденних взаєминах. Тому в констатувальн
- Киев+380960830922