РОЗДІЛ 2
Кримінологічні аспекти застосування покарання
у виді громадських робіт
2.1. Характерні ознаки злочинів, за які призначаються громадські роботи
Встановлення характерних ознак злочинів, за які призначаються громадські роботи, доцільно розпочати з попереднього визначення поняття "кримінологічна характеристика злочинів".
Кримінологічна характеристика є одним з основних термінів кримінології, що широко використовується у науковому обігу. Незважаючи на це, на сьогодні немає єдиного тлумачення даного поняття.
Висловлювалася думка, що кримінологічна характеристика того чи іншого виду, групи злочинів включає в себе всі їх параметри: і кількісно-якісні показники, і відомості про особистість злочинця, і питання детермінації злочинів, і навіть їх попередження. Однак таке широке трактування цього терміна не знайшло багато прихильників.
Не можна погодитися з твердженням і тих вчених, що надто звужено розуміють термін "кримінологічна характеристика злочинів", пропонуючи зводити його зміст тільки до кількісно-якісних показників злочинів [46, с.8].
Ще одна позиція науковців з приводу такого дискусійного питання як кримінологічна характеристика злочинів, полягає у тому, що в це поняття включаються показники злочинності, відомості про особу злочинця, а також обставини, що сприяють вчиненню злочинів. Наприклад, автори одного з російських підручників з кримінології пропонують пов'язувати зміст вищеназваного терміну зі статистикою злочинів, їх соціально значущими ознаками, описом особистості злочинця, а також причинами й умовами злочинів [79, с. 212-213].
Дана позиція не є безспірною. З іншого боку, можна погодитися з думкою цих же вчених про необґрунтованість спроб включити в загальне поняття "кримінологічна характеристика" діяльність по запобіганню злочинам [79, с. 211].
Ми приєднуємося до позиції тих науковців, які до елементів кримінологічної характеристики злочинів відносять рівень, коефіцієнти, структуру та динаміку злочинів, крім того, опис особистості тих, хто їх вчиняє, мотиви і цілі їх злочинної поведінки [45; 46; 47; 80; 81; 82, с. 11].
Звідси, кримінологічну характеристику злочинів в контексті нашого дослідження можна визначити як сукупність відомостей про всі злочини того чи іншого виду, а також про злочинців, що їх вчинили. На наш погляд, кримінологічна характеристика в такому її розумінні буде містити достатню інформацію про досліджувану групу злочинів. Що ж до причин та умов злочинів, то з огляду на велику значущість і складність проблеми детермінації злочинної поведінки, її слід розглядати окремо.
Зазначимо, що у кримінологічній літературі називається ціле коло показників, що лежать в основі поділу злочинності [47, с. 69; 83, с. 39; 84, с. 239]. Виходячи з цього, доцільно здійснювати характеристику злочинів, за які призначаються громадські роботи, з урахуванням наступного:
* ступеня тяжкості злочинів, тобто співвідношення особливо тяжких, тяжких злочинів, злочинів середньої та злочинів невеликої тяжкості (ст. 12 КК);
* співвідношення видів злочинів за їх класифікацією, що міститься в Особливій частині КК;
* визначення окремих найбільш розповсюджених складів злочинів;
* визначення груп злочинів залежно від домінуючої мотиваційної спрямованості (корисливі, насильницькі тощо);
* співвідношення умисних і необережних злочинів.
Відтак, за ступенем суспільної небезпечності структуру злочинів, за які призначаються громадські роботи, визначають злочини невеликої тяжкості. Їх серед усієї кількості злочинів, за які застосовується цей вид покарання, найбільше - 62,4 % (згідно даних нашого дослідження, 37,9 %).
Між тим, частка злочинів невеликої тяжкості в структурі усіх злочинів, що характеризуються, хоч і залишається найбільшою, поступово зменшується. Це пов'язано з тим, що громадські роботи часто призначаються в порядку ст. 69 КК, а застосування цього різновиду пом'якшення покарання можливе лише за особливо тяжкі, тяжкі злочини або злочини середньої тяжкості. Відтак, кількість тяжких злочинів в загальній структурі злочинів, по яких призначаються громадські роботи, поступово збільшується.
Крім того, з'являється практика застосування даного виду кримінального покарання й за вчинення особливо тяжких злочинів (детальніше про це йшлося в першому розділі під час аналізу судової практики). В цілому за злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини громадські роботи призначалися у відповідно 17,8, 19,7 та 0,1 % випадків (за нашими даними, у 30,7 та 31,4 % випадків; засуджених за особливо тяжкі злочини не було).
Неоднорідною є й структура злочинів, за які застосовується покарання у виді громадських робіт, з огляду на класифікацію злочинів, що дається в Особливій частині КК. Згідно даних проведеного нами дослідження, її складають:
1) злочини проти власності - 35,7 % від усіх злочинів, з них злочинів, передбачених:
* ст. 185 (крадіжка) - 88 %;
* ст. 186 (грабіж) - 4 %;
* ст. 187 (розбій) - 2 %;
* ст. 188 (викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання) - 4 %;
* ст. 190 (шахрайство) - 2 %;
2) злочини у сфері господарської діяльності - 34,3 %, в тому числі злочинів, передбачених:
* ст. 199 (виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї) - 4,1 %;
* ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) - 18,8 %;
* ст. 213 (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом) - 77,1 %;
3) злочини проти життя та здоров'я особи - 17,9 %, з них злочинів, передбачених:
* ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) - 16 %;
* ст. 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) - 24%;
* ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) - 52 %;
* ст. 128 (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження) - 8 %;
4) злочини у сфері