РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
В другому розділі представлені загальна характеристика досліджень, характеристика пацієнтів, що склали об'єкт дослідження, обґрунтовані методи дослідження та лікування.
2.1. Загальна характеристика дослідження і критерії відбору пацієнтів
Обстежено 129 пацієнтів чоловічої статі у віці 18 - 35 років (середній вік 23,2 ? 5,5 років) із зафіксованими епізодами підвищення офісного АТ та клінічними ознаками вегетативної дисфункції. Пацієнти проходили обстеження та лікування на протязі 2002-2006 рр. в кардіоревматологічному відділенні 411 Центрального військового клінічного госпіталю (ЦВКГ) Південного Оперативного Командування міста Одеси. Пацієнти раніше не одержували постійної антигіпертензивної терапії.
Критерії виключення:
* симптоматична АГ;
* уроджені та придбані вади серця;
* ішемічна хвороба серця;
* цукровий діабет;
* цереброваскулярна патологія;
* гострі запальні процеси;
* хронічні захворювання в стадії декомпенсації;
* онкопатологія;
* туберкульоз;
* будь-які стани, що змінюють характер соціальної адаптації хворих;
* відсутність згоди на участь у дослідженні.
Пацієнти проходили обстеження, попередньо давши інформовану письмову згоду на участь у дослідженні. У пацієнтів для аналізу перебігу АГ визначали рівень АТ, оцінювали тип ремоделювання ЛШ, проводили стратифікацію за ступенем ризику.
Розподілення пацієнтів за рівнем АТ проводили згідно рекомендацій ЄОГ/ЄОК (2003). Отже, розподілення чоловіків молодого віку за рівнем АТ було наступним:
1. Нормальний АТ (120-129/80-84 мм рт.ст.);
2. Високий нормальний АТ (130-139/85-89 мм рт.ст.);
3. АГ 1 ступеня (140-159/90-99 мм рт.ст.).
Підставою для постановки діагнозу АГ є результати добового моніторування АТ (ДМАТ). Діагностичним критерієм АГ служить середня величина АТ за добу 125/85 мм рт.ст. [106, 184, 200].
Контрольну групу склали 15 практично здорових осіб чоловічої статі у віці від 18 до 35 років (середній вік - 20,3 ± 1,8 років) без скарг і відхилень від норми при фізикальному обстеженні. У даної категорії осіб не було ознак захворювань ССС і в двох поколіннях в родині не було АГ. Величина офісного АТ в осіб контрольної групи не перевищувала 130/80 мм рт.ст.
У всіх пацієнтів клінічне дослідження проводили з вивчення анамнезу життя, спадкової схильності до АГ, виявлення клінічних симптомів. Вивчали медичну документацію (історію хвороби, амбулаторну карту), проводили загальноклінічне обстеження з метою відбору осіб для проведення досліджень. Всім дослідженим проводили щоденні (мінімум 3-кратні) вимірювання офісного АТ сфігмоманометром за методом Короткова, дотримуючи рекомендацій ВОЗ/МОАГ (1999) [139, 140, 147]. Офісний рівень САТ та ДАТ вимірювали на етапах спостереження згідно з рекомендаціями Американської асоціації кардіологів: тричі з інтервалом 2 хвилини у положенні сидячи за допомогою сфігмоманометра і брали середнє значення. Після другого вимірювання АТ визначали ЧСС [140]. Збір анамнезу захворювання, вимірювання АТ методом Короткова, фізикальне обстеження, відбір пацієнтів у дослідження виконувалися дисертантом.
Інструментальні методи дослідження проводили після 3-денного перебування в стаціонарі. ДМАТ проводили протягом 24 годин, ехокардіографічне дослідження (ЕхоКГ) і велоергометрію (ВЕМ) проводили в першій половині дня, забір крові для лабораторних досліджень проводили ранком натще. Лабораторні й інструментальні методи дослідження проводили до та після лікування. Дослідження загального холестерину, ?-ліпопротеїдів, глюкози крови проводили за загальноприйнятими методиками. Проведення ЕхоКГ і ВЕМ-дослідження виконувалися штатними лікарями функціональної діагностики госпіталю або дисертантом. Проведення добове моніторування АТ та аналіз варіабельності серцевого ритму виконувалися особисто дисертантом. Основні результати проведених досліджень заносилися в карту обстеження пацієнта.
В групах оцінювали фактори ризику згідно рекомендаціям Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування АГ (2004) [140].
Ступінь нікотинової залежності оцінювали за результатами тестів [143]:
1.) Тест Фагерстрема:
* низький рівень залежності 0 - 3 бали;
* середній рівень залежності 4 - 5 балів;
* високий рівень залежності 6 - 10 балів.
2.) Визначення індексу курця (ІК):
ІК = кількість сигарет за добу х 12,
де 12 - число місяців у році.
При індексі курця більше 200 балів вважали залежність від нікотину високою.
Всім пацієнтам проводили вимірювання росту і маси тіла за допомогою стандартизованих методик. Для оцінки маси тіла застосовували індекс Кетле II:
ІМТ = Маса тіла (кг) / ППТ (м2)
Нормальні показники ІМТ вважали при значеннях 18,5 - 24,5 кг/м2; при значеннях 25,0 - 29,9 кг/м2 - надлишкова вага; більше 30 кг/м2 - ожиріння [111].
Критерієм спадкової обтяженості з АГ вважали наявність ГХ у одного або більше родичів першого ступеня з АГ, що виникла у них до 55 років, та/або родича, який переніс інсульт у віці до 50 років [196].
2.2. Методика проведення ехокардіографічного дослідження, основні показники
Для вивчення структурно-функціонального стану міокарда ЛШ використовували метод трансторакального ультразвукового сканування на апараті "Sim-5000 plus" (Біомедика, Італія) за стандартною методикою із субкостального доступу в М-режимі імпульсним датчиком 3,5 МГц у положенні хворого на лівому боці [24].
Підрахунок структурних показників міокарда ЛШ робили відповідно до рекомендацій Penn-Convention (1995). Визначали такі показники:
- відносна товщина міжшлункової перетинки (ВТМШПд) та задньої стінки ЛШ (ВТЗСЛШд) у діастолу;
- кінцевий діастолічний розмір (КДР) ЛШ, кінцевий систолічний розмір (КСР) ЛШ, розмір лівого передсердя (ЛП);
- розраховували кінцевий об?єм ЛШ в систолу (КСО) та діастолу (КДО) по формулі L. Teichholz;
- визначал