РОЗДІЛ 2. КОНСОЛІДАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ ПРАВА
2.1. Консолідація як засіб формування норми права
Одним з найважливіших факторів державної незалежності України є створення національної системи права. Вона покликана забезпечити функціонування на принципово новій основі державно-політичних, економічних та соціально-культурних відносин у нашій країні.
Роль оновленого законодавства України проявляється у всіх сферах суспільного життя. Його систематизація є досить актуальною та викликає неабиякий інтерес як у науковців, так і в практичних працівників.
Проблеми сутності норми права як об'єктивно утвореного в середині інституту права окремого правила поведінки, що регулює типове суспільне відношення або одну з його сторін та в силу цього набуває відносної самостійності, сталості та автономності функціонування [34]112), турбували юристів ще здавна, коли вперше з'явилося потреба вираження, фіксації соціальних норм. Як зазначає А.А.Козловський, найбільш динамічним є рівень конкретно-нормативної пізнавальної активності, спрямованої на соціальну матерію, на розв'язання найбільш нагальних проблем соціальних взаємодій. Тут право безпосередньо контактує з дійсністю. Норма тому і є первинною системоутворюючою клітиною права, що саме в ній на першому етапі взаємодії права і суспільства відливаються початкові форми соціальної структури [259]113). Норма - найбільш динамічний і мінливий елемент права, вона як швидко встановлюється, так само швидко й відміняється, коли з'ясовується її неспроможність ефективно систематизувати соціальні взаємодії, тобто забезпечити позитивний соціальний результат [259; 278]114).
На початку двадцятого століття найбільш вдало з класиків юридичної науки визначення норми права, на наш погляд, сформулював Г.Шершеневич, який писав, що кожен закон, який втілений в будь-яку граматичну форму, завжди являє собою норму або правило поведінки... Будь-яка норма - це наказ... [101]115), але його характеристика норми є дещо специфічною. На основі сказаного можна зробити висновок, що норма права є первинною складовою частиною побудови нормативно-правового акту незалежно від його юридичної сили та органу державної влади, який його прийняв.
Щодо правової характеристики зазначимо, що основою права має бути норма, конкретний закон... Норма завжди формально визначена, тому чітка, ясна й однозначна. Норма зручна в регулюванні поведінки суб'єкта, оскільки конкретно вказує умови, порядок, спосіб і наслідки його дій. Норма права обов'язкова для виконання і не залежить від особистих бажань чи уявлень суб'єкта. Тільки закон, тільки норма права здатні подолати хаос у суспільстві й упорядкувати відносини між людьми [39]116).
В юридичній літературі також зазначається, що первинна нормативність права слугує необхідним гносеологічним матеріалом, що розвідує процеси утворення структурних новацій у соціальній динаміці та забезпечує їх відбір і систематизацію у формі принципів, правил і юридичних формул інститутів права. Отже, норма права є основним, найважливішим і найефективнішим засобом, методом і знаряддям пізнання соціальної реальності, правового пізнання загалом [224; 6; 166; 333]117). У пізнавальній природі норми права проявляється й пізнавальна сутність самого права, його постійна гносеологічна трансформація, необхідна для виконання своєї основної регулятивної функції [259]118).
Отже, норма права - це правило, що виражає волю суспільства, яке встановлене чи санкціоноване державою та забезпечується її примусовою силою, яке регулює взаємовідносини окремих осіб, органів та організацій [132]119). Регулююча роль норми виражається як в тому, що суб'єкт права діє у відповідності з її приписами або вимагає від інших осіб відповідної поведінки, так і у тому, що порушення її вимог призведе до застосування мір державного впливу, в особі його органів, до правопорушника.
Саме норми права є "елементарною часткою" права і тому для неї як частини цілого характерні свої основні ознаки і властивості. Але нормі права як окремому явищу властиві і свої особливі риси:
1. норма права - це загальновизнане правило поведінки, яке формулюється державою і має загальнообов'язковий характер;
2. норма права - це формально визначене правило поведінки;
3. норма права - це правило поведінки загального характеру;
4. норма права - це правило поведінки, що набуває якостей нормативності та загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку;
5. норма права - це правило, здійснення якого забезпечується державою [24]120).
Ми дали загальну характеристику норми права, але, щоб проаналізувати роль консолідації в процесі формування норми права, потрібно також розглянути її структуру. Загальновідомо, що норма права складається з гіпотези, диспозиції та санкції.
Правило обов'язкової наявності у будь-якій нормі права всіх трьох структурних елементів не є категоричним. Існують норми, до складу яких входять лише дві складові частини із теоретично визначених трьох. Але ми розглянемо процес формування кожного структурного елементу норми окремо, проаналізувавши кожен елемент.
Розглянемо гіпотезу. У даній частині описуються реальні умови настання у суб'єктів, передбачених правовою нормою прав та обов'язків. Загально відомо, що з часу еволюційного розвитку людини, у свідомості вироблялися певні правила поведінки та вказівки щодо поводження того чи іншого індивіда у певній ситуації, яка могла б виникнути. З часом, коли еволюція людини досягла етапу свого розвитку, який вимагав закріплення правил поведінки людини в тій чи іншій соціальній ситуації у письмовому вигляді, постала проблема фіксації приписів, які б охоплювали досить широке коло суспільних відносин. Передбачити та нормативно закріпити всі ситуації, що могли виникнути у соціально неоднорідному середовищі, було неможливо. В цей період вже проглядається застосування правил консолідації для формування загальнообов'язкового припису. Звичайно, весь спектр юридичних фактів, які мали місце в суспіль
- Київ+380960830922