РОЗДІЛ 2
ВЗАЄМОДІЯ СІМ'Ї, ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ І ШКОЛИ
У ПІДГОТОВЦІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ КОМПЛЕКСІ
2.1. Суб'єкт-суб'єктна взаємодія у навчально-виховному комплексі
як основна умова і засіб підготовки дітей до школи
Взаємодія у широкому розумінні слова ? філософська категорія, що охоплює процеси впливу об'єктів (або суб'єктів) один на одного, їхню взаємну зумовленість, взаємний зв'язок як на рівні соціальних явищ суспільства в цілому, так і на рівні функціонування його окремих груп та індивідів. Підготовка до школи старших дошкільників розглядається нами як процес цілеспрямованого становлення особистості в сім'ї, дошкільному закладі й школі, як об'єднаних взаємодією самостійних складових в умовах навчально-виховного комплексу.
Еволюція ідеї комплексів у теорії та практиці освіти 90-х років ХХ ст. пов'язана із головною метою української системи освіти - створити належні умови для розвитку, навчання й виховання кожної особистості як громадянина України. На основі узагальнених результатів історико-педагогічного дослідження діяльності й досвіду виховання та навчання дітей у дитячих містечках, комунах та інших об'єднаннях ми дійшли висновку, що ці типи навчально-виховних закладів виникли з практичних потреб пристосування підростаючого покоління до навколишнього середовища і є прототипами сучасних навчально-виховних комплексів. Для задоволення освітніх потреб на основі навчальних закладів різних рівнів і типів можуть створюватися навчально-виховні, а також освітні комплекси і навчально-виховні об'єднання, а саме: "Школа -- дитячий садок", "Дошкільний заклад -- середній заклад освіти", "Дитсадок -- школа -- позашкільна установа", "Школа -- ПТУ", "Дитячий садок -- школа-гімназія" і т. д. [31, 36, 60, 61, 66, 85].
Отже, навчально-виховний комплекс є результатом об'єктивного процесу історичного розвитку й реформування освітньої системи на засадах гуманізму та демократизму, основна ідея якого - створення умов для максимально різнобічного і гармонійного особистісного розвитку дитини.
Як зазначає М. Холодна, "у соціокультурних умовах сьогодення школа ... залишається єдиним соціальним інститутом, який може взяти на себе ... такі умови шкільного середовища, які б забезпечували ... повноцінний особистісний розвиток у максимально можливому діапазоні росту її індивідуальних ... ресурсів" [279, с. 29]. Відтак школа, як педагогічний центр, повинна координувати й організовувати діяльність дитячого садка, сім'ї, громадськості [5].
Ряд досліджень, спрямованих на розробку концепції національної школи і моделей шкіл-комплексів (Л. Алфімов, В. Бочарова, В. Мадзігон, М. Плоткін) розглядають школу найважливішою організаційно-структурною ланкою, основою їх функціонування [143, 144]. Створення навчально-виховних комплексів сприяє досягненню школою цілісності й нерозривності з соціальним середовищем та його педагогізації [31].
У процесі науково-практичної роботи були узагальнені основні характеристики комплексу, що вирізняють його з-поміж інших закладів освіти:
- не існує без широких зовнішніх та внутрішніх зв'язків і соціальних контактів: сім'ї, дитячих закладів різних типів для дітей різного віку, позашкільних навчально-виховних закладів і громадських установ;
- забезпечує наступність у діяльності структурних складових, а саме: сім'ї, дошкільних дитячих установ і школи, об'єднаних спільною метою у педагогічному процесі;
- передбачає включення всіх складових до єдиної системи неперервної освіти, зосереджує увагу на особистості дитини, її розвитку, навчанні і вихованні;
- реалізує сучасні ідеї гуманізації в освіті та вихованні, відкриває можливості забезпечення фізичного і психічного здоров'я, педагогічно доцільного соціального оточення дітей, їх повноцінного розвитку протягом усього дитинства;
- здійснює педагогічний процес з урахуванням індивідуальних можливостей кожної дитини на основі педагогічного діагностування;
- забезпечує творчу педагогічну взаємодію сімей, дошкільних закладів, освітньо-культурних та громадських організацій;
- організовує навчально-виховний процес на основі спеціально організованих педагогічно доцільних суб'єкт-суб'єктних відносин дітей, педагогів і батьків, співробітництва і співтворчості суб'єктів;
- гарантує самореалізацію суб'єктів педагогічного процесу;
- розгортає широку науково-дослідну і практичну роботу, спрямовану на педагогічну творчість і новаторство.
Таким чином, навчально-виховний комплекс не існує без поєднання в ньому закладів різних рівнів і типів та їх наступності у функціонуванні, реалізує сучасні ідеї гуманізації для забезпечення фізичного і психічного здоров'я, педагогічно доцільного соціального оточення дітей, здійснює організацію педагогічного процесу на сучасних засадах для повноцінного розвитку особистості протягом усього дитинства.
Саме відповідність навчально-виховного комплексу запитам і завданням суспільства в сфері освіти сприяли їх поширенню в останні роки. У зв'язку з початком навчання дітей з шести років розробляються Положення "Про освітньо-виховний комплекс "дитячий садок -- загальноосвітня школа першого ступеня", інструктивно-методичний лист "Про різні форми підготовки дітей до навчання в школі", а також "Положення про підготовчі заняття для дітей дошкільного віку, не охоплених дошкільними навчально-виховними закладами", які спрямовані на створення умов для підготовки дітей до школи. Останнім часом набули поширення навчально-виховні комплекси "Дитячий садок -- початкова школа", які існують як самостійно, так і як структурна ланка [1, 200, 209, 230].
У нашому дослідженні підготовку дітей до школи в умовах НВК ми розглядаємо як складову організації його педагогічного процесу, в складі якого дошкільні установи, початкова школа, середня школа, гімназія та інші заклади, що функціонують як цілісна педагогічна система неперервної освіти, чим забезпечуються сучасні умови розвитку, навчання і виховання дітей,