Розвиток теорії і практики музичного виховання учнів основних шкіл Польщі ( 1980-2000 рр.).

РОЗДІЛ 2
МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ОСНОВНИХ ШКІЛ
НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ
ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПОЛЬЩІ
2.1. Тенденції музичного виховання у країнах Західної Європи, які вплинули на
процес реформування музичної освіти учнів польських шкіл
Посилення тенденції до інтеграції західноєвропейських держав у сфері освіти під
керівництвом Європейського Союзу передбачає розробку єдиної освітньої стратегії
як обов'язкової умови політичного і економічного об'єднання різних країн
Європи. Сучасний освітній процес в школах Західної Європи характеризується
переорієнтацією його на особистість учня, формування у нього суспільно значущих
цінностей, створення сприятливих умов для самовизначення та самореалізації
своїх потенціальних можливостей у майбутній професійній діяльності,
удосконаленні засобів і методів навчально-виховного процесу, підвищення рівня
професіоналізму вчителя. Важливе місце у системі шкільної освіти у більшості
країн Європи належить естетичному вихованню, провідним засобом якого є музика.
Музичне виховання в основних школах Польщі наприкінці ХХ та на початку ХХІ
століття розглядається під кутом інтеграції шкільної освіти до вимог
Європейського Союзу. Тому доцільно розглянути основні форми музичного виховання
школярів у найбільш розвинених країнах Західної Європи.
Музика входить до навчальних планів більшості основних шкіл як обов'язко­вий
предмет, а також опановується в різних формах факультативних занять у
позаурочний час, які відвідують учні за власним бажанням. Факультативні
за­няття музикою характерні лише для деяких країн Європи, таких як Італія
(частково), Англія та Франція. При цьому, необхідно підкрес­лити, що
необов'язковість занять музикою для всіх школярів не озна­чає недооцінювання
важливості музичного виховання підростаючих по­колінь у цих країнах [218].
В Італії в початковій школі, яка охоплює п’ять років нав­чання, музика не є
обов'язковим предметом. В італійських початкових школах працюють, переважно,
вчителі, які не мають необхідної музично-педагогічної кваліфікації. Брак
відповідної підготовки вчителів до викладання предмета “музика” є, врешті-решт,
пробле­мою шкільної освіти багатьох інших країн Європи, зокрема тих, де музика
входить до навчальних планів як обов'язковий пред­мет. На наступному етапі
навчання (з шостого класу) музика є обов’язковим навчальним предметом, на який
виділяється дві години на тиждень.
У 90-х роках в Італії почалась інтенсивна модернізація системи музичного
виховання школярів, що було викликано гострою критикою засобами масової
інформації органів освіти, відповідальних за музичне виховання молоді.
Результатом її стала спроба певного реформу­вання системи музичного виховання
учнів загальноосвітніх шкіл. Так, на засадах експерименту було впроваджено
спеціальну програму вивчен­ня основ музики дітьми 9-10-ти років. За цією
програмою в учнів 2-3-х класів на уроки музики відводиться дві години на
тиждень. У біль­шості шкіл ці уроки проводяться викладачами регіональних
музичних навчальних закладів (коледж, консерваторія). Вони також допомагають
школам в естетичному вихованні учнів різних класів у позаурочний час. Загалом
експеримент приніс позитивні результати, його наслід­ки широко обговорювалися
на шпальтах педагогічної преси, у програмах телебачення і радіо, вони згодом
впроваджувались у багатьох школах Італії.
Музичне виховання учнів загальноосвітніх шкіл Франції здійснюєть­ся з І-го по
8-й клас на підставі добровільної участі учнів на музичних заняттях у
позаурочний час. Цей факультативний предмет має назву “Знайомство з музикою”,
на нього відводиться по 1-2 години на тиж­день (в залежності від рішення
керівництва школи та педагогічної ради) [108].
Загалом, музичне виховання дітей та молоді відбувається в школах Франції в
трьох основних формах:
1. Факультативні заняття з музики в основній школі.
2. Поглиблене вивчення музики в школі на факультативних занят­тях, які
призначені для здібних дітей, але без конкретної музичної спеціалізації.
3. Навчання здібних учнів у спеціальних музичних школах (гра на музичних
інструментах).
До змісту програм з факультативних занять музикою входять: хоро­вий спів,
слухання музичних утворів французьких та зарубіжних композиторів.
До французьких шкіл характерне партнерство з різними соціальними інституціями
та спеціалістами у справі мистецтва. При цьому значну активність виявляє
місцева влада у справі організації у навчальних закладах занять із музики,
танцю та образотворчого мистецтва (за окремою оплатою вчителів). У деяких
загальноосвітній школах створені класи спеціальної підготовки з мистецтва,
зокрема, музики і танцю. Слід зазначити, що за останні роки у Франції
відбуваються позитивні зміни щодо залучення школярів до культурних цінностей
через засвоєння ними кращих творів світового мистецтва.
Однією з європейських країн, в якій музика не входить до обов’язкових
навчальних предметів є Англія. Але при цьому необхідно зазначити, що в Англії
існує досить складна система визначення обов'язкових та факультативних
навчальних дисциплін для школярів. Кожна школа сама вирішує, які навчальні
предмети повинні бути обо­в'язковими, а також їх обсяг годин (на тиждень та
навчальний рік) для конкретного класу. Тільки релігія та фізичне виховання є
обов'яз­ковими предметами для всіх типів шкіл [135].
В основних школах цієї країни навчаються діти від 5 до 11 років. Навчання
розподіляється на два цикли: нижчий і вищий. У наш час в умовах реформування
освіти, частіше реалізується концепція, в якій перший етап основної школи
охоплює 4 класи (діти від 5 до 9 років). Після закінче