РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Фізіолого-біохімічні дослідження проводилися у лабораторіях кафедри дрібного
тваринництва Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З.
Гжицького, фізіолого-біохімічних основ живлення птиці, Інституту біології
тварин (м. Львів), і на власній пасіці аспіранта протягом 2000-2003 рр, за
схемою представленою на рис. 2.1.
2.1. Визначення видового складу бджолиного обніжжя (ацетоліз).
На першому етапі досліджень вивчались особливості біохімічного складу
квіткового пилку. Зразки відбирали у Львівській, Тернопільській та Хмельницькій
областях за допомогою пилкозбирачів. Обніжжя розподіляли за кольором на
однорідні проби з подальшим висушуванням його в термостаті при температурі
38оС. Для визначення видового складу бджолиного обніжжя використовували 10%-ний
розчин КОН. Для ацетолізу використовували суміш 9 мл оцтового ангідриду і 1 мл
концентрованої сірчаної кислоти. Видовий склад досліджуваного пилку порівнювали
за морфологічною будовою з пилковими зернами в препаратах отриманих за
методикою Л. А. Куприянової [90].
2.2. Визначення вмісту загальних ліпідів (метод Фолча).
Принцип методу полягає в тому, що ліпопротеїдні комплекси руйнуються полярним
розчинником (метанолом), сприяючи їх екстракції неполярним розчинником
(хлороформом) [213]. Метод дозволяє звільнити ліпідний екстракт від неліпідних
речовин шляхом промивання.
Реактиви: хлороформ, метанол, суміш метанолу з хлороформом (2:1), 0,74% розчин
КСL, суміш для промивання (хлороформ: метанол: КСL – 8:4:3).
У колбочки з притертими корками вносили 1 частину подрібненої тканини і
додавали 20 частин суміші хлороформ-метанолу у співвідношенні 2:1. Утворену
суспензію старанно і ретельно струшували і залишали на 12 годин при кімнатній
температурі для екстракції. Потім суміш профільтровували через обезжирений
фільтр, осад двічі промивали екстрагуючою сумішю (по 5 мл), а екстракти
об’єднували. Для видалення водорозчинних неліпідних сумішей до екстракту
додавали 0,74 М розчину КСL, у кількості рівній 1/5 об’єму ліпідного екстракту.
Суміш знову струшували і залишали на 12 годин для відстоювання. Після 12-ти
годинного відстоювання утворилась двохфазна система. Верхній шар
водно-метаноловий, відсмоктували за допомогою водоструменевого насосу, а нижній
концентрували на роторному випарювачі. Кількість ліпідів у тканині визначали
гравіметричним методом після концентрування на роторному випарювачі.
Цей метод найбільше придатний для визначення сумарної кількості ліпідів шляхом
зважування сухого залишку.
Екстракт ліпідів, який отримали за методом Фолча, висушували шляхом відгонки
випарювача, а відтак доводили до постійної маси у вакуум-ексикаторі. Для цього
проби помістили в ексикатор, заповнений волого вловлювачем (фосфорний ангідрид,
концентрована Н2SO4, сухий NaOH або СаСІ2). Через дві години проби зважували на
аналітичній вазі і визначали кількість ліпідів за формулою:
(А - В) x 100 / С = мг%
де:
А – маса бюкса з ліпідом
В – маса бюкса без ліпіда
С – маса тканини, мг.
2.3. Дослідження вмісту протеїну в бджолиному обніжжі.
Концентрацію загального азоту в біологічному матеріалі визначали за методом
К’єльдаля, принцип якого базується на здатності органічних сполук під дією
киплячої сірчаної кислоти окислюватись до вуглекислоти і води. Метод включає
три етапи: мінералізація або спалювання досліджуваного зразка, відгонка азоту
аміаку на апараті К’єльдаля і кількісне визначення його шляхом титрування
[226].
Концентрацію залишкового азоту також визначали за методом К’єльдаля, після
попереднього осадження білків у досліджуваних зразках. Для осадження
користувалися 10% Na2WО4 та 2/3 н H2SO4. Визначення вмісту азоту у зразках,
отриманих після осадження білків і спалювання разом із концентрованою сірчаною
кислотою визначали аналогічно визначенню загального азоту [226].
Вміст білкового азоту в досліджуваних зразках визначали за різницею між вмістом
загального і залишкового азоту. При визначенні кількості білку використовували
коефіцієнт 6,25 [226].
Характеристика мінерального складу монофлорного обніжжя визначали шляхом
відбору обніжжя кульбаби з різних районів Львівської області. Проведено аналіз
проб з таких районів: Дрогобицький, Камянко-Бузький, Стрийський, Радехівський,
Миколаївський, Турківський (рис. 2.2).
На другому етапі ми проводили дослідження вмісту деяких мінеральних речовин у
медоносних бджіл.
2.4. Визначення мінеральних складових корму і дослідного матеріалу.
Вміст таких макро- мікроелементів як: Ca, Mg, Fe, Mn, Zn, Cu, Co, Ni визначали
на атомноабсорбційному спектрофотометрі С115-ПК [100]. Кількість фосфору
визначали за методом Герлаха і Даутічке (1967).
Досліджували корми для бджіл а саме: мед, перга, соєве борошно. Визначення
вмісту мінеральних речовин в організмі бджіл поділяли на 7 етапів:
1. Дослідження вікових змін у личинок 3-ох та 6-ти денного віку проводили
шляхом відбирання біологічного матеріалу із 5 бджолиних сімей однакової сили і
режиму годівлі. Для одержання одновікового розплоду користувались
рамкою-ізолятором, в яку поміщали матку. Після народження бджіл з цих же сімей,
комах поміщали в окремі вулики. Для досліджень відбирали 7-ми та 14-ти денного
віку бджіл.
Рис. 2.2. Райони Львівської області з яких відбирались
проби бджолиного обніжжя
- місця відбирання дослідного матеріалу
2. Дослідження статевих змін проводили за допомогою вилучення із бджолиних
сімей щойно народжених робочих бджіл та трутнів.
3. Визначення сезонних змін включало дослідження вмісту мінеральних речовин
протягом весни, літа і зими. Одноденних бджіл відбирали і розчленяли на такі
частини: голова, груди, че
- Київ+380960830922