РОЗДІЛ 2
СТВОРЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ПЕРІОД БУДІВНИЦТВА ТА РОЗВИТКУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (1991 - 2000 рр. )
Питання структури й закону, закономірностей і принципів зв'язку, логічна організація, методи й засоби діяльності з управління процесом функціонування в першу чергу заслуговують на окрему увагу під час визначення теорії формування системи соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України.
Теорію про систему доцільно умовно розділити на такі напрямки: загальна теорія систем, системний підхід, системний аналіз, філософське осмислення системності світу. При цьому є ряд аспектів всередині методології системного дослідження: онтологічний (розглядає питання про системність сутності світу, у якому живе людство); онтологічно-гносеологічний ( висвітлює питання щодо системності знань людини та його адекватності систематизації світу) та практичний ( питання щодо системності перетворюючої діяльності людини) [55, с. 233-241].
Узагалі термін "соціальний" тлумачиться по-різному, але з тотожними висновками. "Соціальний-повязаний із життям і взаєминами людей у суспільстві, суспільний" [191, с. 203]."Социальность-ж. (франц.) - общественность, общежительность, гражданственность, взаимные отношения и обязанности гражданского быта, жизни" [34, с. 782]. "Социальный-относящийся к общественной жизни, её развитию" [95, с. 654]. "Социальный (лат. Socialis)-общественный, связанный с жизнью и отношениями людей в обществе, взаимное вспомоществование" [193, с. 570].
Також заслуговує на увагу таке визначення як "система соціальна" (від гр. systema - складене з частин, з'єднане) - тобто певне, цілісне утворення, основними елементами якого є люди, їх норми, взаємини та зв'язки [63, с. 304].
Методологічне обґрунтування обумовлює необхідність розробки й удосконалення єдиного понятійно-категоріального апарату з проблем системи соціального захисту військовослужбовців та його впровадження в теорію і практику вітчизняної науки. На сучасному етапі виникає необхідність в уточненні змісту таких визначень, як "система соціального захисту", "структура", "структурний елемент (компонент)". Також актуальним є питання обґрунтування зв'язків і залежності між структурними елементами системи, наприклад, закономірностями та системою соціального забезпечення військовослужбовців, тому що закони, закономірності та принципи мають безпосередній взаємозв'язок [1, с. 263-267].
Категорія "система", у філософському трактуванні визначає не окрему й неподільну річ, а суперечливу єдність множинності й цілого [5, с. 74-77]. Система, як поняття, має дві протилежні властивості, а саме "відмежованості" і "цілісності". "Відмежованістю" є зовнішня властивість системи, "цілісністю" є її внутрішня властивість, що набувається в процесі розвитку. Система може бути відмежованою, але не цілісною. При цьому, чим більше система відмежована від середовища, тим більше вона цілісна внутрішньо, індивідуальна й оригінальна.
Кожна система має певну структуру, яка по суті виступає в ролі найбільш сталої, основної частини системи, тобто як своєрідне ядро. Філософський словник тлумачить визначення структури (від лат. structura-побудова) як побудову і внутрішню форму організації системи, яка виступає як єдність сталих взаємозв'язків між її елементами, а також їх законів [15, с. 23-40]. Таким чином, структура є невід'ємним атрибутом усіх систем, що існують. Проблеми соціального захисту військовослужбовців обумовлюють розгляд цього процесу як певної системи, тобто як обмеженої множини взаємодіючих елементів. Дослідження системи соціального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України доцільно проводити через визначення складу, структури й організації її елементів і частин, виявлення головних зв'язків між ними, визначення зовнішніх зв'язків та виділення з них головних.
Визначено декілька ідей пошуку головних чинників створення системи. Відомий теоретик із проблематики системності професор П.К.Анохін стверджував, що вирішальним і єдиним чинником існування системи є результат її функціонування, який, будучи недостатнім, активно впливатиме на добір саме тих компонентів системи, які при інтегруванні визначатимуть подальше одержання належного результату [22, с. 358-359].
Встановлені інші бачення факторів, що утворюють систему. Це чинники середовища, які сприяють виникненню й розвитку систем. Прикладом може бути згрупування людей, яке існує під впливом кліматичних, політичних, соціальних та інших умов, або скупчення й упорядкування атомів під впливом поля (магнітного, теплового, гравітаційного та ін.). Таким чином, системоутворюючі чинники-це такі сили, які сприяють створенню системи, але є далекими від її елементів та не обумовлюються й не викликаються внутрішньою необхідністю до об'єднання. Вони не можуть домінувати, тому що є випадковими, але будучи такими, ці чинники можуть бути внутрішніми й необхідними в масштабі тієї системи, у якій аналізовані [21, с. 83-84]. Одним із важливих зовнішніх чинників, що утворюють систему є частина часу, що визначається як "майбутнє". Майбутнє може виступати як ціль об'єднання. Поняття "заради майбутнього" може бути застосованим до процесів створення будь-яких систем [199, с. 34-39]. В основі збереження систем визначається поняття "майбутнього". Крім того майбутнє впливає на розвиток систем ще й тим, що його початки існували в минулому. Тому особливо ці категорії ("минуле" і "майбутнє") підходять до аналізу соціальних систем.
Процес оновлення системи можна розділити на два етапи - прихований, коли з'являються нові елементи й відбувається їх кількісне зростання і явний, коли нові елементи утворюють нову структуру, але в цьому випадку йдеться вже не про оновлення, а про виникнення. Поступове накопичення визначених чинників приводить утворення нового, якісно відмінного. Отже, поступовість, як етап виникнення, містить у собі не тільки кількісне зростання нових елементів, але й кількісні зміни елементів системи приводять у к
- Київ+380960830922